- •Поняття і типи акціонерних товариств.
- •Заснування акціонерного товариства. Розділ II
- •Капітал акціонерного товариства. Значні правочини та правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість. Розділ III
- •Розділ XIII
- •4. Права та обов’язки акціонерів. Розділ V
- •Правовий режим акцій і дивідендів. Викуп акцій товариством.
- •Розділ VI
- •6. Управління діяльністю акціонерного товариства.
- •7. Виділ та припинення акціонерного товариства. Розділ XVI
- •Поняття, склад та вартісна оцінка майна суб’єктів господарювання.
- •Джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •Приватизація та роздержавлення як джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •Правовий режим майна суб’єктів господарювання: поняття та види. Відносини власності у сфері господарювання.
- •Право довірчої власності у сфері господарювання.
- •Право господарського відання та оперативного управління майном.
- •Права структурних підрозділів суб’єктів господарювання на майно.
- •Використання природних ресурсів у сфері господарювання.
- •Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.
- •Корпоративні відносини у сфері господарювання.
- •Якість продукції (робіт, послуг). Форми правового забезпечення якості.
- •Гарантійні зобов’язання суб’єктів господарювання.
- •Стандартизація: поняття, види, суб’єкти та об’єкти.
- •Нормативні документи із стандартизації: поняття, види та порядок застосування.
- •Підтвердження відповідності якості: поняття і правові форми.
- •Сертифікація: поняття, види і порядок здійснення.
- •Оцінка відповідності якості: поняття, види та органи з оцінки відповідності.
- •Поняття та елементи ринку цінних паперів.
- •Форми випуску цінних паперів та порядок їх реєстрації.
- •Правовий статус емітентів та інвесторів на ринку цінних паперів.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів.
- •Державне регулювання ринку цінних паперів.
- •Поняття, ознаки та основні функції підприємницького договору.
- •Порядок укладення, зміни та розірвання підприємницьких договорів.
- •Свобода договору у підприємництві.
- •Виконання підприємницьких зобов`язань.
- •Способи забезпечення підприємницьких зобов`язань.
- •Класифікація (система) договорів у підприємництві (загальна характеристика).
Підтвердження відповідності якості: поняття і правові форми.
До спеціальних форм правового забезпечення якості товарів (робіт, послуг) є підтвердження відповідності якості. Правові засади підтвердження відповідності якості товарів (робіт, послуг) визначаються Законом України „Про підтвердження відповідності” від 17 травня 2001 року.
Підтвердження відповідності – видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.
За сферою здійснення підтвердження відповідності поділяється на два види:
підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері;
підтвердження відповідності у законодавчо нерегульованій сфері.
Законодавчо регульованою вважається сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством. Сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг не регламентується законодавством є законодавчо нерегульованою.
Підтвердження відповідності якості включає у себе такі форми:
1) декларування відповідності;
2) визнання результатів оцінки відповідності;
3) сертифікацію.
Декларування відповідності – процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам.
Відповідно до ст. 16 Закону України „Про підтвердження відповідності” декларування відповідності як форма підтвердження відповідності може бути застосована у законодавчо нерегульованій сфері.
Разом з тим, ця форма підтвердження відповідності застосовується не до будь-якої продукції. Центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання визначається перелік продукції, відповідність якої може бути підтверджена декларацією про відповідність. Його затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 6 від 20 січня 2007 року.
За результатами декларування відповідності суб’єкт господарювання (виробник) складає декларацію про відповідність.
Виробник продукції складає декларацію про відповідність щодо всіх уведених в обіг товарів, які є об'єктами технічних регламентів, якщо інше не передбачено технічним регламентом.
У разі якщо інше не зазначено в технічному регламенті, декларація про відповідність має містити таку інформацію:
- визначення продукції (назву, тип або номер моделі, будь-яку додаткову інформацію, наприклад, номер партії або серійний номер, назви складових частин);
- вимоги технічних регламентів, яким відповідає продукція, включаючи посилання на відповідні національні стандарти;
- додаткову інформацію (сорт або категорію продукції) відповідно до технічного регламенту;
- дату оформлення декларації, назву, адресу, статус та підпис виробника або його уповноваженого представника;
- назву, адресу та ідентифікаційний код у реєстрі призначених органів органу з оцінки відповідності, що провів процедуру оцінки відповідності;
- назву та адресу, за якою зберігається технічна документація з підтвердження відповідності.
Форма декларації про відповідність визначається центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності.
Оформлена відповідно до вимог, установлених технічним регламентом, декларація про відповідність підлягає реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері технічного регулювання у строк, який не повинен перевищувати три дні.
Для реєстрації декларації про відповідність заявник подає до центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання оформлену відповідно до вимог, установлених технічним регламентом, декларацію про відповідність.
Визнання результатів оцінки відповідності – процедура, за допомогою якої уповноважений державою орган визнає результати оцінки відповідності, яка була проведена за межами України, на відповідність вимогам, встановленим законодавством України.
Результати оцінки відповідності (сертифікати відповідності, знаки відповідності, протоколи випробувань продукції тощо), яка була проведена за межами України, визнаються на підставі міжнародних договорів України про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності та на основі договорів про взаємне визнання (прийняття) результатів робіт з оцінки відповідності, укладених між українським та іноземним призначеними органами з оцінки відповідності.