
- •Поняття і типи акціонерних товариств.
- •Заснування акціонерного товариства. Розділ II
- •Капітал акціонерного товариства. Значні правочини та правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість. Розділ III
- •Розділ XIII
- •4. Права та обов’язки акціонерів. Розділ V
- •Правовий режим акцій і дивідендів. Викуп акцій товариством.
- •Розділ VI
- •6. Управління діяльністю акціонерного товариства.
- •7. Виділ та припинення акціонерного товариства. Розділ XVI
- •Поняття, склад та вартісна оцінка майна суб’єктів господарювання.
- •Джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •Приватизація та роздержавлення як джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •Правовий режим майна суб’єктів господарювання: поняття та види. Відносини власності у сфері господарювання.
- •Право довірчої власності у сфері господарювання.
- •Право господарського відання та оперативного управління майном.
- •Права структурних підрозділів суб’єктів господарювання на майно.
- •Використання природних ресурсів у сфері господарювання.
- •Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.
- •Корпоративні відносини у сфері господарювання.
- •Якість продукції (робіт, послуг). Форми правового забезпечення якості.
- •Гарантійні зобов’язання суб’єктів господарювання.
- •Стандартизація: поняття, види, суб’єкти та об’єкти.
- •Нормативні документи із стандартизації: поняття, види та порядок застосування.
- •Підтвердження відповідності якості: поняття і правові форми.
- •Сертифікація: поняття, види і порядок здійснення.
- •Оцінка відповідності якості: поняття, види та органи з оцінки відповідності.
- •Поняття та елементи ринку цінних паперів.
- •Форми випуску цінних паперів та порядок їх реєстрації.
- •Правовий статус емітентів та інвесторів на ринку цінних паперів.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів.
- •Державне регулювання ринку цінних паперів.
- •Поняття, ознаки та основні функції підприємницького договору.
- •Порядок укладення, зміни та розірвання підприємницьких договорів.
- •Свобода договору у підприємництві.
- •Виконання підприємницьких зобов`язань.
- •Способи забезпечення підприємницьких зобов`язань.
- •Класифікація (система) договорів у підприємництві (загальна характеристика).
Стандартизація: поняття, види, суб’єкти та об’єкти.
Важливою формою правового забезпечення якості товарів (робіт, послуг) є стандартизація. Правові засади стандартизації визначаються Законом України „Про стандартизацію” від 17 травня 2001 року.
Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню.
За територіальною поширеністю стандартизація поділяється на три види:
1) міжнародну;
2) регіональну;
3) національну.
Міжнародною вважається стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн. В рамках міжнародної стандартизації у 1946 році була створена Міжнародна організація із стандартизації (ISO) під егідою Організації об’єднаних націй. Україна стала членом цієї організації з 1 січня 1993 року.
Регіональна стандартизація – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору. У 1961 році в межах європейського простору був утворений Європейський комітет із стандартизації (CEN). Аналогом стандартів серії ISO є європейські стандарти серії EN. Україна член цієї організації з 1 квітня 1997 року.
Національною є стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.
Суб’єктами стандартизації в Україні є:
1) центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації;
2) рада стандартизації та технічного регулювання;
3) технічні комітети стандартизації;
4) інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує, координує, та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.
Функції цього органу покладені на Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Рада стандартизації та технічного регулювання є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України, основною метою якої є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції та органами державної влади, узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.
Технічні комітети стандартизації створюються Центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, на які покладено функції з розроблення, розгляду та погодження національних та міжнародних (регіональних) стандартів.
Правовою основою створення і діяльності технічних комітетів стандартизації є Типове положення про технічний комітет стандартизації, затверджене наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 298 від 20 травня 2002 року.
Технічні комітети стандартизації створюються за наказом центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та їх об’єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, відповідні науковці і фахівці.
Технічні комітети стандартизації не мають на меті одержання прибутку від своєї діяльності.
Членство в технічних комітетах стандартизації може бути колективне або індивідуальне.
Колективні члени беруть участь у роботі комітету через своїх уповноважених представників, які діють від їх імені. Індивідуальними членами технічного комітету стандартизації можуть бути провідні вчені та фахівці, які бажають брати участь у роботі комітету та які діють від свого імені.
У структурі технічних комітетів стандартизації можуть створюватися підкомітети для певної частини робіт за визначеними об’єктами стандартизації (сферами діяльності), а також постійні або тимчасові робочі групи для виконання конкретних завдань.
Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації покладається на їх секретаріати. Будь-яка організація, яка офіційно заявить про намір здійснювати функції секретаріату і підтвердить спроможність організаційно, технічно та фінансово забезпечити його діяльність, може бути уповноважена на виконання таких функцій.
Організація, яку уповноважено на здійснення функцій секретаріату технічного комітету стандартизації, має бути юридичною особою.
Відносини технічних комітетів стандартизації із суб’єктами господарювання, органами державної влади та громадськими організаціями регулюють на підставі договорів (контрактів) і угод про співробітництво, що укладаються з організаціями, які уповноважено на здійснення функцій секретаріату, якщо інше не передбачено чинним законодавством.
Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією – центральні органи виконавчої влади та організації, які мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації.
Об’єктами стандартизації за законодавством України є:
1) продукція (матеріали, складники, обладнання);
2) процеси (системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи);
3) послуги (діяльність);
4) персонал та органи;
5) вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.