8. Джерела формування майна суб’єктів господарювання.

Актами господарського законодавства України до джерел формування майна суб’єктів господарювання віднесені:

1) грошові та матеріальні внески засновників (учасників, членів);

2) доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

3) доходи від цінних паперів;

4) капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

5) надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать суб’єктам господарювання, придбання майна інших суб’єктів;

6) кредити банків та інших кредиторів;

7) фінансова допомога;

8) безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

9) інші джерела, не заборонені законом.

Внески засновників (учасників, членів) у майно суб’єктів господарювання можуть здійснюватися двома способами:

• шляхом передання їм майна у власність в якості вкладу до статутного фонду;

• шляхом передання їм майна у користування, яке не включається до статутного фонду і підлягає поверненню засновнику (учаснику, члену) у разі припинення правовідносин із суб’єктом господарювання.

Одним із основних джерел формування майна суб’єктів господарювання є доходи від реалізації продукції (робіт, послуг).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 „Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

а) покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

б) підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

в) сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

г) є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Доходи від цінних паперів поділяються на два види залежно від групи цінних паперів. Доходи від пайових цінних паперів називаються дивідендами, а доходи від боргових цінних паперів – процентами.

Дивідендами згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року вважаються платежі, які здійснюються юридичними особами- емітентами акцій або інвестиційних сертифікатів на користь власників цих цінних паперів у зв’язку із розподілом частини прибутку емітента. До дивідендів також прирівнюються платежі, які виплачуються власникам сертифікатів фондів операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фондів операцій з нерухомістю.

Проценти – це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. У разі коли залучення коштів або майна здійснюється шляхом продажу боргових цінних паперів сума процентів визначається одним із таких способів:

1) шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу;

2) шляхом виплати фіксованої премії чи виграшу;

3) шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Капітальні вкладення у вітчизняному податковому законодавстві та законодавстві про бухгалтерський облік отримали назву капітальної інвестиції. Під капітальною інвестицією розуміється господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дотації з бюджетів, залежно від рівня бюджету, можуть надаватися суб’єктам господарювання з державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим або місцевих бюджетів. Дотаціями з бюджетів розуміються кошти, які надаються суб’єктам господарювання за реалізовані ними товари (виконані роботи, надані послуги), фінансування яких відбувається з відповідного бюджету, для покриття витрат таких суб’єктів господарювання. Прикладом дотації із державного бюджету може бути дотація на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних (наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 1 від 10 січня 2001 року), що надається тим суб’єктам господарювання, які працевлаштовують осіб за направленнями державної служби зайнятості.

Надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать суб’єктам господарювання, придбання майна інших суб’єктів включають у себе одразу три види джерел формування майна суб’єктів господарювання:

1) отримання доходу (виручки) від продажу майнових об’єктів (комплексів), які належать суб’єктам господарювання (при чому, під продажем у даному випадку розуміються будь-які відплатні цивільно-правові договори, на підставі яких відбувається відчуження цих об’єктів);

2) отримання доходу від орендних платежів за користування майновими об’єктами (комплексами) суб’єктів господарювання;

3) отримання доходу від придбання майна інших суб’єктів господарювання на одному із правових режимів майна, передбачених законом.

Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики (Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Фінансовий кредит – кошти, які надаються банком- резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання (чи без такого) та під процент.

Товарний кредит – товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики: кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів.

Фінансова допомога відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” поділяється на два види: безповоротну фінансову допомогу або поворотну фінансова допомога.

Безповоротна фінансова допомога – це:

1. сума коштів, передана суб’єктові господарювання згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

2. сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

3) сума заборгованості суб’єкта господарювання перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

4) основна сума кредиту або депозиту, наданих суб’єктові господарювання без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

5) сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, передана суб’єктові господарювання у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян можуть бути джерелами формування майна суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність.

Безоплатними вважаються товари, роботи та послуги, які передаються (надаються) суб’єктові господарювання без вимоги про компенсацію їх вартості.

Під благодійними внесками та пожертвуваннями розуміється добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Специфічними формами благодійних внесків є: меценатство і спонсорство.

Меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги. Спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.