1. Зорова сенсорна система. Будова ока, вікові особливості.

Серед усіх сенсорних систем зорова найінформативніша. За підрахунками вчених, близько 90 % усієї інформації про зовнішній світ ми отримуємо завдяки зору. Він забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їхнього кольору, форми, величини відстані до них, взаємного розташування у просторі, рухів живих і неживих тіл. За допомогою зору ми сприймаємо і розрізнюємо графічні сигнали (букви, цифри, малюнки тощо). Практично всі види трудової діяльності здійснюються за участю зору. У людини зір бінокулярний, або стереоскопічний: бачення обома очима забезпечує чітке об'ємне сприйняття предмета та його місцерозташування у просторі.Зорова сенсорна система складається з периферичного відділу - ока, у сітківці якого розміщені фоторецептори; провідникового відділу - зорового нерва; центрального відділу, основу якого становить зорова зона великого мозку. Око розташоване в очній ямці черепа (орбіті). Воно складається з очного яблука та допоміжного апарату.Очне яблуко має кулясту форму, утворене трьома оболонками (білковою, судинною, сітківкою), їхніми похідними, а також кришталиком і склистим тілом. Білкова оболонка, або склера, - це зовнішня найщі-льніша й найміцніша в оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна.Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку, яка пропускає і заломлює промені світла, захищає око від ушкоджень. Дотик до рогівки або різке наближення якогось предмета чи раптове яскраве світло спричинює безумовний рефлекс, який проявляється морганням. У судинній оболонці розрізнюють райдужну оболонку, війкове тіло і власне судинну оболонку. Райдужна оболонка містить спеціальний пігмент - меланін, який зумовлює її забарвлення - від блакитного до темно-коричневого.У центрі райдужної оболонки є круглий отвір - зіниця. Кришталик нагадує двоопуклу еластичну прозору лінзу.Власне судинна оболонка - це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення ока.Внутрішня світлосприймальна оболонка ока - сітківка - складається з фоторецепторів: паличок і колбочок. Палички сприймають форму (зір при слабкому освітленні), а колбочки - колір (колірний зір). Сітківка перетворює світлове подразнення на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу. Розвиток зорового аналізатора розпочинається на третьому тижні ембріонального розвитку і до моменту народження дитини зоровий аналізатор в основному морфологічно сформований. Проте вдосконалення його структури відбувається і після народження, і завершується в шкільні роки. Найінтенсивніше очне яблуко росте до 5 років, менш інтенсивно до 12 років. У дітей склера тонша і еластичніша, рогівка відносно товста. Це сприяє легкій деформації ока. У новонароджених дітей і дітей дошкільного віку кришталик більш опуклої форми і більш еластичний, війчасте тіло слабко розвинуте. У новонароджених очі, як правило, далекозорі. Зображення предметів перестають збігатися із сітківкою, очі стають короткозорі. Іноді зустрічається у новонароджених неоднакова кривизна рогівки або кришталика в різних меридіанах, внаслідок чого зображення на сітківці спотворюється (неможливість сходження всіх променів в одній точці - фокусі) - астигматизм. Зустрічається порушення прозорості кришталика - катаракта.