- •1.1 Сутність поняття «школа» як заклад соціального виховання
- •1.2 Особливості роботи соціального педагога в умовах сільської школи
- •2.1 Огляд та аналіз існуючих технологій роботи соціального педагога в умовах сільської школи
- •2.2 Обґрунтування програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи
- •3.1 Загальні питання проведення та організації експерименту
- •3.2 Реалізація програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи
- •3.3 Аналіз результатів дослідження
- •Оцінка ефективності діяльності соціального педагога
- •Статистичний звіт (2 семестр 2011/2012 н.Р.)
- •Аналітичний звіт соціального педагога
1.2 Особливості роботи соціального педагога в умовах сільської школи
Головним соціальним інститутом, що здійснює координацію соціально-педагогічної діяльності на селі, є школа. Школа у сільській місцевості традиційно вважалася духовним осередком, центром культури села. У такому контексті проблеми виховання й навчання сільських учнів досліджено у працях П. Жильцова, Е. Жиркова, А. Кондратенкова, Л. Малкоч, Н. Мойсеюк, Н. Морозової, С. Рогачова, Г. Суворової. Проблемам розвитку особистості сільського старшокласника присвячено роботи В. Артемова, А. Іванова, Т. Десятова (середовище сучасного села та його функції в розвитку особистості); Н. Аістова, С. Новикова (особливості навчання й виховання в сільській школі); І. Ткаченко, Л. Титаренко (педагогічні можливості сільської школи у формуванні особистісних якостей підлітків); А. Коробкова (виховання сільських підлітків за місцем проживання).
Сьогодні село розуміється як єдиний соціально-економічний, територіальний комплекс, який включає в себе сільське населення, сукупність суспільних відносин, пов'язаних із його життєдіяльністю, а також територію та матеріальні об'єкти, які розміщені у цій місцевості [7, 8]. Відмінності, які існують у соціально-економічному становищі сільських і міських жителів, безпосередньо впливають на діяльність суб'єктів соціально-педагогічної діяльності на селі.
Для визначення системи соціально-педагогічної діяльності в сільській школі необхідно детальніше проаналізувати детальніше особливості сільського мікросоціуму. Нині до особливостей сільського мікросоціуму відносять консервативність, меншу готовність до змін, відкритість та стійкість побуту тощо. На селі й дотепер частково зберігаються історично сформовані підходи до виховання дітей, ставлення людей, ведення побуту. Однак зміщення морально-етичних цінностей у бік вседозволеності й безвідповідальності, зміна ставлення до школи, бібліотеки як осередку культури погіршує соціалізацію дітей, школярів та молоді, діяльність інститутів виховання на селі [19, 26].
Причинами появи недоліків і проблем соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі, таких, як дезінтегрованість і слабкість соціальних інститутів, невизначеність функціональних обов'язків соціальних педагогів і працівників стають, в першу чергу, недооцінка ролі суб'єктів соціально-педагогічної роботи на селі, зокрема, школи. [7]
Наголосимо на тому, що основними проблемами сільських жителів залишаються: безробіття; погане транспортне сполучення; незадовільна організація дозвілля й медичного обслуговування, водопостачання, газопостачання; низький рівень побутового обслуговування; постачання палива та опалення. Це робить значний вплив на навчальні заклади, які також потребують поліпшення роботи. У ряді населених пунктів дошкільні заклади не працюють, закриваються початкові класи загальноосвітньої школи через відсутність учнів, бракує автобусів для доставляння учнів у сусідні села, де школи ще функціонують. Всі ці причини, у свою чергу, спричинюють появу різного роду негативних асоціальних явищ: пияцтво, наркоманія тощо. Ситуацію ускладнює різке погіршення здоров'я населення України, яке пов'язують, у першу чергу, із аварією на Чорнобильській АЕС, безгосподарською діяльністю, неякісним харчуванням. Смертність на селі перевищує народжуваність.
Зміни, що відбулися у змісті соціального середовища села, безпосередньо впливають на формування особистості дитини, підлітка, юнака. Природно, що у педагогічних дослідженнях щодо цієї проблеми й оцінки виховних можливостей сільського соціуму серед завдань соціальної педагогіки села називають необхідність відновлення виховної функції сільського співтовариства і зміцнення виховної функції сільської сім'ї [5, 119].
Важливою умовою сприяння соціальному становленні особистості є організація соціально-педагогічної діяльності на всіх рівнях соціального середовища. Суб'єктами соціально-педагогічної діяльності виступають державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям населення. Об'єктами є окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги та підтримки в процесі їх соціалізації.[16].
Важливим суб’єктом соціально-педагогічної діяльності в школі стає соціальний педагог. Варто зазначити, що соціальний педагог на селі, окрім вирішення соціально-педагогічних проблем дітей, підлітків й молоді, переймається розв'язанням різного роду ситуацій людей будь-якого віку. Сільський соціальний педагог — це фахівець вищої кваліфікації й широкого профілю, який спеціалізується на здійсненні різносторонньої допомоги сільським мешканцям. Його клієнтами є все населення певного села або селища. Він володіє великим життєвим досвідом, професійною майстерністю й користується авторитетом серед односельчан. Бажано, щоб це був місцевий житель, який добре знає традиції, специфіку, спосіб життя, психологію сільських мешканців [17].
Як стверджує М. Гур'янова, серед функцій, які виконує соціальний педагог на селі, домінує організаторська і освітньо-виховна [5, 78]. Українські дослідники І. Козубовська та І. Мигович терміном «спеціаліст соціальної роботи об'єднують соціальних працівників і соціальних педагогів». Так, соціальний педагог — фахівець навчальних закладів різних типів і видів, який бере участь і відповідає за організацію у класі, групі тощо виховної роботи, що спрямована на формування загальної культури молоді, адаптації особистості до життя у суспільстві. [8]
Вивчення сільської школи як центру соціально-педагогічної роботи на селі дозволяє визначити, що сутність соціально-педагогічної діяльності сільської школи полягає у функціонуванні її як культурно-освітнього центру села, у створенні ідеального в соціально-педагогічному розумінні сільського середовища, де шанують історичне минуле народу, його духовні цінності й традиції, де «усім миром» розв’язують соціальні проблеми жителів. [6]
Успішне функціонування школи як культурно-освітнього центру села можливе при виконанні таких педагогічних вимог: а) буде забезпечена організація діяльності сільської школи як відкритого соціального інституту; б) буде забезпечений соціально-педагогічний вплив школи на громадську думку села щодо створення здорового соціально-психологічного клімату в соціумі; в) буде різко активізована участь сім’ї в соціально-педагогічному процесі.
Функціонування сільської школи як відкритої соціально-педагогічної системи можливе, якщо будуть виконуватися такі педагогічні умови: 1) розширення функцій від традиційних виховних і розвиваючих до соціокультурних, просвітительських, профілактичних; 2) школа повинна стати центром соціального виховання дітей, що організує всіх сільських жителів; 3) зміст соціально-педагогічної діяльності школи повинен спиратися на історико-культурні, трудові, морально-етичні традиції і звичаї свого села; 4) школа повинна стати основним інформаційно-аналітичним центром села.
Основними напрямками соціально-педагогічної діяльності сучасної сільської школи можна вважати:
- реалізацію освітніх, культурних, соціальних потреб особистості, організацію соціально значимої діяльності дітей і дорослих, націлених на соціальний розвиток села й допомогу соціально дезадаптованим односельцям;
- виховну допомогу дітям і дорослим в усвідомленні й самореалізації себе як громадянина своєї країни, господаря своєї землі, хранителя історії й традицій свого народу;
- соціалізацію особистості через громадське й культурне життя, наповнення її активним змістом;
- соціальний захист особистості, її економічних, культурних, соціальних прав, включаючи соціально-педагогічну допомогу соціально уразливим, малозабезпеченим громадянам, які потребують соціальної підтримки.
Усі ці напрямки соціально-педагогічної діяльності на селі реалізуються через особистісно-середовищний підхід, оскільки всіх учасників цієї діяльності – дітей і молодь, учителів і батьків – об’єднує не місце роботи або навчання, а місце проживання – село, де створюються особливо тісні взаємовідносини людей, приятельські форми спілкування людей різного віку, професій, поколінь, де всіх об’єднують спільні проблеми, турботи, інтереси. [6]
Отже, школа є головним соціальним інститутом, що здійснює координацію соціально-педагогічної діяльності на селі. Необхідною умовою вирішення соціально-педагогічних проблем, які існують на селі в силу соціально-економічних, соціально-політичних та демографічних причин, є проведення системне соціально-педагогічної діяльності із залученням всіх суб’єктів соціальної сфери. На нашу думку, важливим залишається розробка та впровадження науково обґрунтованих та практично реалізованих програм оптимізації соціально-педагогічної діяльності в сільських школах.
Висновки до першого розділу
Проаналізувавши особливості діяльності школи як провідного інституту соціального виховання та соціалізації особистості, ми дійшли висновку, що соціально-педагогічна діяльність, яка здійснюється в школі, сприяє формуванню особистості, її соціально-педагогічної підтримки. Соціальний педагог виступає провідним суб’єктом соціально-педагогічної діяльності та здійснює профілактичний супровід розвитку дітей та учнівської молоді; бере участь у виховній роботі загальноосвітнього навчального закладу; проводить роботу з оптимізації навчально-виховного процесу.
Для найбільш успішної реалізації соціально-педагогічної діяльності необхідно враховувати особливості соціального середовища, в якому соціалізується особистість. Так, особливостями соціально-педагогічної діяльності в сільському мікросоціуму властиві такі особливості: необхідно забезпечити організацію діяльності сільської школи як відкритого соціального інституту; забезпечити соціально-педагогічний вплив школи на громадську думку села щодо створення здорового соціально-психологічного клімату в соціумі; активізувати участь сім’ї в соціально-педагогічному процесі. На нашу думку, ці особливості необхідно врахувати при створенні програми оптимізації соціально-педагогічної в умовах сільської школи.
Розділ 2. Обгрунтування технології соціально-педагогічно діяльності в умовах сільської школи
