57

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Кафедра соціальної педагогіки

Соціально-педагогічна діяльність в умовах сільської школи

Курсова робота з соціальної педагогіки

студентки 411-сп групи

факультету педагогічної освіти

Олексюк Альони

Науковий керівник

Рассказова О.І.

Харків-2012

Зміст

Вступ............................................................................................................3

Розділ 1. Теоретичні питання вивчення соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи................5

1.1 Сутність поняття «школа» як заклад соціального виховання.............5

1.2 Особливості роботи соціального педагога в умовах сільської школи......................................................................................................................10

Висновки до першого розділу....................................................................15

Розділ 2. Обгрунтування технології соціально-педагогічно діяльності в умовах сільської школи................16

2.1 Огляд та аналіз існуючих технологій роботи соціального педагога в умовах сільської школи........................................................................................16

2.2 Обґрунтування програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи...................................................................17

Висновки до другого розділу.....................................................................20

Розділ 3. Експериментальна перевірка ефективності програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи.........................................................................21

3.1 Загальні питання проведення та організації експерименту..............21

3.2 Реалізація програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи........................................................................................26

3.3 Аналіз результатів дослідження..........................................................30

Висновки до третього розділу....................................................................34

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ............................................................................35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................37

ДОДАТКИ....................................................................................................39

Вступ

Актуальність дослідження. В умовах реформування всіх сфер суспільного життя, особливої значущості набуває оптимізація діяльності соціальних інститутів, зокрема системи соціального виховання. Саме тому вдосконалення потребує соціально-педагогічна діяльність, яка покликана подолати проблеми виховання соціально активної особистості. Школа як суб’єкт впливу на соціалізацію дітей повинна створювати відповідні умови для їхнього успішного виховання.

Вивчення праць науковців (І. Звєрєва, А. Капська, Л. Міщик, О. Межерицький, Ж. Петрочко, С. Харченко та ін.) дало підстави стверджувати, що найбільш гострим питанням у системі освіти і виховання залишається загальноосвітня сільська школа. Школа у сільській місцевості традиційно вважалася духовним осередком, центром культури села. У такому контексті проблеми виховання й навчання сільських учнів досліджено у працях П. Жильцова, Е. Жиркова, А. Кондратенкова, Л. Малкоч, Н. Мойсеюк, Н. Морозової, С. Рогачова, Г. Суворової. Від подальшого розвитку школи у сільській місцевості багато в чому залежать темпи і якість соціальних перетворень на селі. Тому важливим завданням постає створення ефективних умов для соціального розвитку, становлення та виховання, а в майбутньому самореалізації сільської молоді. Як наслідок, необхідною умовою покращення ситуації в сільській школі є створення програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільського соціуму, а саме розробити та науково обґрунтувати зміст, форми і методи роботи соціального педагога в сільській школі.

Таким чином, актуальність дослідження та її недостатня розробленість дають підстави для визначення теми дослідження: «Соціально-педагогічна діяльність в умовах сільської школи».

Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна діяльність в умовах сільської школи.

Предмет дослідження – програма оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи.

Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження визначимо основні завдання:

1. На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять «школа як заклад соціального виховання» та «соціально-педагогічна діяльність в умовах сільської школи».

2. Розкрити особливості соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи.

3. Теоретично обґрунтувати необхідність використання програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи.

4. Експериментально перевірити програму оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи.

5. Проаналізувати ефективність програми оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи.

Для вирішення поставлених у дослідженні завдань, отримання вірогідних даних і перевірки гіпотези було застосовано комплекс методів дослідження: теоретичні – аналіз наукової літератури, аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду; емпіричні – педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний), спостереження, бесіди, анкетування, тестування, опитування, вивчення документації з питань оптимізації соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи. Статистичні: методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу отриманих у ході дослідження даних.

Розділ 1. Теоретичні питання вивчення соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської школи

1.1 Сутність поняття «школа» як заклад соціального виховання

Одним із провідних мікрофакторів соціалізації підростаючого покоління є інститути соціального виховання. Пріоритетне місце серед них належить школі. В умовах сьогодення школа виступає традиційним суб’єктом соціалізації дітей. Тут стикаються та перегукуються найрізноманітніші сторони життя людини. [13, 138]

Навчальний заклад, його співробітники та вихованці знаходяться під впливом конкретних економічних та соціокультурних умов, що дає можливість характеризувати школу як «адаптер та транслятор впливу факторів соціалізації на особистість» [3, 156]. Школа багатосторонньо готує людину до життя у визначених суспільних умовах, до свідомого визначення професійного заняття, до успішної самореалізації в певній сфері діяльності. Саме школа як розвиваюча система транслює підростаючому поколінню те найкраще, що створили попередні покоління, в процесі навчання, виховання, під час навчального процесу, у позаурочний час та у ході соціально-педагогічної діяльності [2, 87-89]. Тому школа виступає одним з основних інститутів соціального виховання та соціалізації (після сім’ї), де важливе місце посідає організація соціально-педагогічної діяльності.

І. Звєрєва зазначає, що сучасний загальноосвітній заклад потрібно вважати соціально-педагогічною системою, в якій діяльність соціального педагога здійснюється як: функціонально-рольова взаємодія з членами педагогічного колективу; професійна взаємодія з фахівцями різних соціальних служб; гармонізація взаємовідносин у педагогічному колективі [15, 85].

Як стверджує науковець Н.А. Сейко, школа є відкритою соціально-педагогічною системою та характеризується різнобічністю функцій, наявністю соціокультурного діалогу, розвитком комунікативної сфери (як зовнішньої стосовно школи, так і внутрішньої). Головними принципами діяльності школи як відкритої соціально-педагогічної системи можуть бути: соціокультурне збагачення дитинства; відсутність насильства і тиску на дитину; партнерський стиль взаємин на паралелі «учень-соціальний педагог», «соціальний педагог-педагогічний колектив» та «соціальний педагог-батьки»; мінімізація конфліктних ситуацій у взаєминах між суб’єктами навчально-виховного процесу; взаємодія з батьківським колективом, локальним соціальним середовищем; побудова виховного процесу згідно з поняттями спільноти та громадянської відповідальності; свобода вибору програм професійної орієнтації та соціальної адаптації. [12, 104-105]

Зазначимо, що в ситуації кризи дитинства, соціальної невлаштованості значної частини населення, сімейного неблагополуччя, агресивності соціального середовища школі необхідно значно актуалізувати, розширити та поглибити такі соціально-педагогічні функції як: соціально-адаптивну та соціально-стабілізуючу, що забезпечить включення дитини в реальні соціальні відносини та пом’якшить соціальну напруженість та соціальні конфлікти; соціально-перетворюючу, що забезпечить підготовку молодих людей до життя в умовах швидкоплинних ситуацій; соціально-захисну, пов’язану з турботою про дітей, яким сім'я та суспільство не змогли створити необхідних умов для розвитку та життя; здоров'я-зберігаючу, пов’язану з формуванням в особистості усвідомлення здоров'я як базової життєвої цінності. [13, 138]

На нашу думку, велика роль у сприянні виконання суспільством соціально-педагогічної функції належить соціальному педагогу. Нагадаємо, що соціальний педагог — це спеціаліст, клієнтами якого є діти, підлітки, молодь, дорослі; який створює сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості. Даний спеціаліст зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він виступає з’єднувальною ланкою між освітніми та позашкільними закладами та установами, сім'єю, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивні, суспільно корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді; залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян; впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньо сімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, особам, які потребують піклування [10; 15].

Соціально-педагогічну діяльність в загальноосвітніх закладах вивчали багато науковців, зокрема О. Безпалько, І. Богданова, Т. Веретенко, І. Звєрєва, В. Шульга та ін. [3; 4; 18]. Вчені визначили зміст та структуру соціально-педагогічної діяльності в загальноосвітніх закладах. Метою соціально-педагогічної діяльності є здійснення посередництва між освітніми установами, сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організацію їх взаємодії з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків [14, 268].

Функціями соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітньому закладі є: діагностична, прогностична, консультативна, захисна, профілактична, організаторська та координаційно-посередницька [3, 157-158].

Концепція реформування загальноосвітньої школи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту ставить перед практичними психологами та соціальними педагогами (лист Міністерства освіти і науки України від 02.08.2001 р. № 1/9-272 «Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів») такі завдання:

Здійснення профілактичного супроводу розвитку дітей та учнівської молоді (визначення психологічної готовності дітей до навчання в школі; первинне обстеження при комплектуванні перших класів; психологічний супровід процесу пристосування першокласників до шкільного життя; профілактика дезадаптацій учнів під час переходу з початкової до середньої школи; робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями; психологічний супровід розвитку підлітків; допомога соціального педагога, психолога в професійному самовизначенні старшокласників; робота з учнями старшого шкільного віку).

Брати участь у виховній роботі загальноосвітнього навчального закладу (допомога в налагодженні шкільної дисципліни; запобігання конфліктам в учнівських колективах; виявлення дітей «групи ризику» та робота з ними; допомога вихователям у створенні стабільної ситуації розвитку дитини; профілактика правопорушень серед неповнолітніх; орієнтація учнів на здоровий спосіб життя; попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків).

Проводити роботу з оптимізації навчально-виховного процесу (виявлення дітей, які потребують соціального корекційного навчання; психологічне забезпечення диференційованого навчання учнів; пошук шляхів оптимізації навчально-виховного процесу; психологічна підтримка вчителя; участь у прийнятті ефективних управлінських рішень; гуманізація та демократизація навчально-виховного процесу) [14, 269].

Соціальний педагог залучає до соціально-педагогічної діяльності членів педагогічного колективу, з якими він співпрацює в процесі розв’язання конкретних завдань. Суб’єкти (представник адміністрації з соціальних питань; співробітники відділень освіти, інспектори; працівники відділу соціального захисту; працівники позашкільних закладів; працівники відділу культури та спорту), з якими соціальний педагог вирішує проблемні ситуації клієнтів (дітей, учнів, молоді, дорослих), залежать від характеру об’єкта допомоги та певної проблеми [15, 84].

Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі надає учням та їх батькам наступні види соціальних послуг: допомагає в адаптації дітей при вступі до школи, у переході із одного ступеня навчального закладу до іншого та при випуску з навчального закладу; попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі; допомагає у вирішенні конфліктних ситуацій на ранній стадії та запобігає розвиткові складніших проблем; допомагає учням у формування навичок вирішення та подолання кризових станів; навчає соціальним навичкам; виступає посередником між загальноосвітнім закладом та сім’єю, допомагає батькам і вчителям зрозуміти інтереси та потреби дітей в отримання освіти й віднайти способи їх задоволення в навчальному закладі; допомагає визначати індивідуальні навчальні програми для дітей, які цього потребують; виступає посередником між батьками та вчительським колективом, спонукає батьків до активної участі в житті навчального закладу, повідомляє адміністрації і педколективу необхідну інформацію про становище в сім’ях учнів, які потребують соціально-педагогічної підтримки; слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає їм у подоланні причин, що призводять до пропусків занять; попереджує та понижує негативний вплив факторів ризику на дітей [14, 269-270].

До посадових обов’язків соціального педагога входять також: турбота про дітей, які за певних причин не відвідують школу; надання допомогти та підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час і вирішення питання їхньої освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг; організація різноманітних благодійних акцій тощо [4].

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, саме школу більшість науковців розглядають як провідний інститут соціального виховання. Соціально-педагогічна діяльність, яка здійснюється в школі, сприяє формуванню особистості, її соціально-педагогічної підтримки. Важливою особливістю соціально-педагогічної діяльності в загальноосвітній школі, на відміну від суміжних сфер діяльності, витупає її посередницький характер, адже соціальний педагог виступає з’єднувальною ланкою між учнем і соціумом [11, 139]. В соціальному середовищі школи в своїй професійній діяльності соціальний педагог стикається з різноманітними проблемами дітей та молоді, які виникають в силу різних особливостей мікро- та макросоціуму. Однією з таких особливостей, на нашу думку, є вплив сільського чи міського мікросоціуму.