2.4 Питання для самоконтролю

1. Що таке товар? Які основні властивості товару?

2. Дайте визначення поняття "нематеріальні активи", що до них відноситься. Які відмінні ознаки нематеріальних активів;

3. Назвіть об'єкти права інтелектуальної власності згідно з рішеннями Конвенції Всесвітньої організації інтелектуальної власності;

4. Чому існують відмінності між юридичним і економіч­ним термінами служби об'єкта права інтелектуальної власності?

5. Які основні способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності?

6. Охарактеризуйте об'єкти права промислової власності.

7. Охарактеризуйте об'єкти авторського права.

8. Поясніть принципову різницю між об'єктами права промислової власності та об'єктами авторського права.

9. Охарактеризуйте об'єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами.

10. У чому перевага використання прав на об'єкти інтеле­ктуальної власності у власному виробництві і переда­чею прав за ліцензійним договором?

11. Які переваги правоволодільцю дає внесення прав ін­телектуальної власності до статутного капіталу під­приємства?

12. У чому різниця між уступкою прав на об'єкт інтелекту­альної власності і передачею прав за ліцензійним до­говором?

13. Охарактеризуйте об'єкти права користування ресурсами природ­ного середовища.

14. Які Ви знаєте види ліцензійних договорів? Які ви знаєте види ліцензійних платежів?

15. Назвіть, будь-ласка, основні цілі оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності.

16. Дайте визначення поняття "гудвіл". Як ви його розумієте?

17. Які Ви знаєте підходи до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності?

18. Дайте характеристику витратного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

19. Дайте характеристику порівняльного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

20. Дайте характеристику доходного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

21. Які Ви знаєте методи оцінки вартості прав на ОІВ?

22. У чому полягає метод прямого відтворення активу?

23. У чому полягає метод заміщення та метод вихідних витрат?

24. У чому полягає метод порівняння продажів? У чому полягає метод прямої капіталізації?

25. У чому полягає метод надлишкового прибутку?

26. У чому полягає метод роялті та метод звільнення від роялті?

27. Яка послідовність оцінки вартості прав на ОІВ?

28. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі створення ОІВ?

29. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі набуття прав?

30. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі використання прав?

Практичне завдання № 3 "Розробка, оформлення та реєстрація заявки на винахід та корисної моделі"

Мета: отримання студентами теоретичних знань та набуття практич­них навичок щодо застосування винахідницьких навичок та активізації творчої діяльності серед студентів.

3.1 Теоретична частина

У теорії права прийнято вважати суб'єктом права того, хто мо­же мати права; того, хто може бути носієм права. Найбільш загаль­ним визначенням суб'єкта права є таке: «Суб'єкт права - це люди­на або організація чи інше соціальне утворення, які законом наділені здатністю мати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки і, отже, бути учасниками правовідносин».

Отже, суб'єктом права може бути будь-яка людина (фізична осо­ба) незалежно від громадянства, постійного місця проживання, ро­ду занять та інших її особистих чинників. Це може бути громадя­нин України, громадянин іншої держави і особа без громадянства. Не має значення і вік фізичної особи — носієм права може бути і щойно народжене немовля, не має значення і психічний стан фізичної особи. Зараз на земній кулі немає людини, яка б не була суб'єктом права. Безправних суб'єктів не буває. Суб'єктами права можуть бути і юридичні особи, і держава в то­му числі.

Проте нас цікавлять суб'єкти цивільних правовідносин, якими можуть бути ті ж самі особи. Право інтелектуальної власності є під-галуззю цивільного права, отже, ті ж самі особи можуть бути і суб'єктами права інтелектуальної власності. Останніх прийнято поділяти на дві основні групи. Перша группа - це передусім творці інтелектуальної власності. Творцями можуть бути тільки фізичні особи - люди, творчою працею яких створюється інтелектуальна власність. Другу групу суб'єктів права інтелектуальної власності складають як фізичні, так і юридичні особи, які самі не створюва­ли об'єктів права інтелектуальної власності, але вони стали суб´єктами цього права згідно з законом або договором. Суб'єктом права інтелектуальної власності може бути також і держава в особі її ор­ганів.

Виходячи з чинного законодавства України про інтелектуальну власність, суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути перш за все автори творів у галузі науки, літератури та мистецтва, а також будь-яких науково-технічних досягнень, заявники, робото­давці та правонаступники.

Автори - творці об'єктів права інтелектуальної власності. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність ав­торами визнає лише творців творів у галузі науки, літератури і ми­стецтва, а також творців промислових зразків. У цьому' контексті термін «автори» буде вживатися в широкому значенні цього слова, тобто творці будь-яких об'єктів інтелектуальної власності.

Автором може бути лише людина, що свідомо створює той чи інший об'єкт інтелектуальної власності. Перерахувати авторів у сфері інтелектуальної діяльності просто неможливо, адже кожна людина щось творить. Проте в такому перерахуванні і потреби не­має. Авторська дієздатність не збігається із загальною цивільною правоздатністю. Цивільною дієздатністю визнається здатність фі­зичної особи до вчинення певних юридичних дій. Така здатність у фізичної особи виникає тоді, коли вона здатна правильно розуміти значення своїх дій та може керувати ними. За цивільним законо­давством України така здатність настає з досягненням фізичною особою вісімнадцятирічного віку.

Суб'єктами права інтелектуальної власності безперечно є заяв­ники. У переважній більшості заявники стають суб'єктами права інтелектуальної власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності, який ними заявляється як об'єкт інтелектуальної влас­ності. Але вони залишаються суб'єктами правовідносин у сфері ін­телектуальної діяльності і в тих випадках, коли з тих чи інших при­чин суб'єктами права інтелектуальної власності вони не стали.

Суб'єкт права на заявку свого творіння вступає у різні правовід­носини з іншими суб'єктами, у тому числі і в цивільно-правові.

Заявник як суб'єкт творчих відносин також фігура нова у чин­ному законодавстві України про інтелектуальну власність, хоча за­явники як такі існували в усі часи. Проте сучасне законодавство про інтелектуальну власність більш чітко визначило правовий ста­тус заявника, що, безперечно, слід визнати доцільним і справедли­вим.

Заявником може бути фізична і юридична особа. Заявниками за певних умов можуть бути фізичні особи - громадяни України, гро­мадяни зарубіжних країн і особи без громадянства. Але слід мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства неповнолітні віком від 14 до 18 років мають право здійснювати свої авторські і Патентні права. З наведеного вище випливає, що зазначені особи Можуть бути заявниками на будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності. Але варто підкреслити й те, що визнання права на будь-який твір у галузі науки, літератури і мистецтва не потреує виконання будь-яких формальних вимог. Отже, фактично заявником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має намір одержати правову охорону об'єкта промислової власності за умови, що зазначена особа має право на одержання охоронного документа.

Щодо підприємств, організацій і установ різних форм власності то вони можуть бути заявниками лише за умови, що вони наділені правами юридичної особи.

Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелек­туальної власності переходить згідно із законом чи договором, дер­жава.

Спадкоємці можуть стати суб'єктами права інтелектуальної власності згідно із законом або заповітом. Лише Закон України «Про авторське право і суміжні права» (єдиний) містить статтю про спадкування авторських і суміжних прав у спадщину. Стаття 29 цього Закону «Перехід авторського права у спадщину» проголошує: «Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторсь­ке право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину осо­бисті немайнові права автора». Разом з тим спадкоємці відповідно до цього Закону наділяються правом захищати авторство на твір, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а та­кож будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шко­ди честі та репутації автора.

Інші закони про інтелектуальну власність не містять норм про перехід майнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності у спадщину, проте це зовсім не означає, що майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності не можуть передаватися у спадщи­ну. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моде­лі» містить таку норму: «Власник патенту може передавати на під­ставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником» (п. 6 ст. 28). Така сама норма міститься і в інших патентних законах.