31.Закон України „Про оплату праці” та його значення в менеджменті персоналу.

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відноси­нах, на підставі трудового дого­вору з підприємствами, устано­вами, ор-іями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства) , а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулю­вання оплати праці і спрямований назабезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Складається: загалні поло­ження (заробітна плата, структура заробітної плати, мінімальна за­робітна плата, джерела тощо) , де­ржавне регулювання праці (сфера державного регулювання оплати праці, умови визначення розміру мінімальної заробітної плати, по­рядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати тощо) , договірне регулю­вання оплати праці (система до­говірного регулювання оплати праці, ор-ія оплати праці на підприємствах, оплата праці за контрактом тощо) , право праців­ника на оплату праці та їх захист (права працівників) в заключних положеннях – контроль за додер­жанням прав законодавства.

Значення закону в МП полягає в тому, що він визначає основні умови оплати праці на п-вах, ре­гулює встановлення оплати праці, встановлює ефективну ситему ма­теріального і морального стиму­лювання праці, оцінювання рез-тів праці.

32.Структура і призначення Класифікатора професій дк 003-2005.

Класифікатор професій ДК003-95 затверджено наказом Державного Комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27 липня 1995 року №257. Його використовують на підп-х для характеристики стру­ктури песоналу ор-ії. Він містить такі складові: код розділу класифікатора професій,назва розділу кваліфіквційної групи.

В Україні назви категорій персоналу стандартизовані, отже всі ор-ії повинні дотримува­тись стандартизованих назв.

Класифікатор професій ДК 003-95 містить такі стандартизовані назви категорій персо­налу:1.законодавці, вищі держа­вні службовці, керів­ники;2.професіонали;3.фахівці;4.технічні службовці;5.робітники сфери торгівлі та побутових пос­луг; 6.кваліфіковані робітники сі­льського та лісового господарств, риборозведення та рибальства; 7.кваліфіковані робітники з інст­рументом; 8.оператори та склада­льники устаткування і машин; 9.найпростіші професії.

Класифікатор професій є скла­довою частиною державної сис­теми класифікації і кодування те­хніко-економічної і соціальної інформації.

Структурно класифікатор скла­дається з кодів і назв класифіка­ційних угрупувань (розділів, під­розділів, класів, підкласів та груп професій) .

Абетка кодів складається з цифр від 0 до 9 та крапки.

Ознаки класифікації розташо­вано в такій послідовності: рі­вень освіти (перший рівень кла­сифікації – розділи професій) ; спеціалізація (другий, третій, чет­вертий рівні класифікації – підро­зділи, класи та підкласи профе­сій); кваліфікаційний рівень ро­біт, що виконуються (п’ятий рі­вень класифікації – групи профе­сій) .

Класифікатор професій використову­ється для вирішення таких завдань:

• розрахунків чисельності працівників, обліку складу й розподілу кадрів за професійними угрупуваннями різних рівнів класифікації, планування додаткової потреби в кадрах;

• систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками;

• аналізу та підготовки до публікації статистичних даних, а також розроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, освіти, перепідготовки кадрів, що вивільняються тощо;

• підготовки статистичних даних для періодичних оглядів зі статистики праці, що розробляються Міжнародною організацією праці;

вирішення питань контролю й аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору та працевлаштування трудящих.