26.Принципи стратегії та політики мп.

До загальних принципів формування політики МП, характерних для більшості фірм, можна віднести такі: науковість (використання сучасних наукових розроблень у сфері управління працею, кадрами та соціально-демографічними процесами для забезпечення найвищого соціально-економічного ефекту); справедливість; комплексність та системність (охоплення всіх сфер роботи з персоналом та врахування взаємозв'язку й взаємозалежності окремих її складових, економічних, організаційних, соціальних та інших видів аспектів, позитивних та негативних впливів деяких кадрових заходів тощо); послідовність; дотримання трудового законодавства; рівність і відсутність дискримінації; економічність (забезпечення окупності витрат на заходи з управління персоналом); конкретність та адресність.

3 принципами формування політики МП тісно пов'язані вимоги, які висуваються до менеджменту сучасного підприємства. Основними з них є такі:

1. Взаємозалежність та взаємообумовленість із функціональною стратегією МП та загальною стратегією розвитку ор-ії.У такому контексті політика МП спрямована на кадрове забезпечення реалізації останньої.

2. Стабільність та гнучкість. Політика МП повинна поєднувати в собі дві протилежні засади — бути досить стабільною та водночас бути досить динамічною або гнучкою (змінюватися відповідно до зміни стратегії підприємства, виробничої й економічної ситуації).

3. Економічна обґрунтованість. Формування політики МП має спиратися на економічні розрахунки, які виходять з реальних можливостей ор-ії.

4. Індивідуальний підхід до кожного зі своїх працівників та значимість ролі людських ресурсів ор-ії.

5. Орієнтація на довготривале планування.

6. Соціальна спрямованість. Політика МП має орієнтуватися на одержання не тільки економічного, але й соціального ефекту та забезпечувати належний соціальний захист працівників.

7. Активність. Політика МП сучасної ор-ії має бути спрямована на активний вплив на робочу силу в усіх фазах її відтворення. Наприклад, у фазі формування робочої сили будь-яка ор-ія не може обмежуватися роллю пасивного споживача робочої сили, а має розширювати межі своєї діяльності в напрямі пошуку й залучення кваліфікованих працівників, забезпечувати подальший їхній розвиток у межах ор-ії, а також закріплення на робочих місцях для тривалої зайнятості тощо.

27.Залежність стратегії та політики мп від генеральної стратегії розвитку ор-ії.

Управлінська стратегія - загальна концепцію того, яким чином досягаються цілі ор-ії, вирішуються проблеми, які стоять перед нею, і розподіляються необхідні для цього обмежені ресурси. Елементи: система цілей (місія, загальнофірмові та специфічні цілі), пріоритети (головні принципи розподілу ресурсів), правила здійснення управлінських дій.

Політика МП пов'язана з функціональною стратегією МП, яка підпорядкована завданню реалізації генеральної стратегії. Політика МП виходять з ген. стратегії, розвиває і деталізує її. 2 групи генеральних стратегій: стратегії функціонування (пов'язані з поведінкою ор-ії на ринку, види:— лідерство в низьких витратах, диференціація й фокусування) і роз-витку (зростання, помірного зростання, скорочення та комбінована) . Стратегія лідерства в низьких витратах орієнтує ор-ію на отримання додаткового прибутку за рах. економії на постійних витратах, внаслідок максимізації обсягів продажу стандартних товарів повсякденного попиту й завоювання нових ринків на основі зниження цін. стратегія МП: переважно залучення та закріплення працівників масових професій середньої кваліфікації.

Стратегія диференціації полягає в концентрації організацією своїх зусиль на кількох напрямах, де вона прагне досягти переваги над іншими. стратегія МП повинна: залучення персоналу вузької спеціалізації та максимально високої кваліфікації — наукових працівників, дослідників, проектан-тів. Від менеджерів тут вимагається лідерські й підприємницькі здібності. Стратегія фокусування :вибір фірмою певного сегмента ринку та реалізацію на ньому однієї з двох попередніх стратегій. Стратегія зростання для молодих організацій, які прагнуть зайняти позиції лідера, або для лідерів НТП. стратегія МП: залучення персоналу особливо високої кваліфікації з творчими й підприємницькими здібностями. Акценти: створення належної системи оплати праці й мотивації, формування сприятливого психологічного клімату, сприяння творчості, постійне підвищення кваліфікації, забезпечення можливостей службового й наукового зростання. Стратегія помірного зростання притаманна ор-іям, які твердо стоять на ногах і діють у традиційних сферах (автомобілебудування), харатерне зростання в багатьох напрямах повільними темпами, тому що швидке зростання вже непотрібне й навіть небезпечне. Стратегія МП: залучення й закріплення кадрів, стабілізація персоналу. Необхідність стратегії скорочення масштабів діяльності (дезінвестування) в періоди перебудови діяльності ор-ії, коли потрібно провести її «санацію», позбутися всього за-старілого. Основні моменти :масові звільнення і допомога з працевлаштування, стимулюванні дострокового виходу на пенсію, збереження найціннішої частини персоналу, перекваліфікації працівників.Мін. розглядаються проблеми набору нових працівників, підвищення кваліфікації тощо.

Комбінована або селективна стратегія містить в певному співвідношенні елементи попередніх. При цьому одні підрозділи ор-ії розвиваються швидко, інші або помірно, або стабільно, або скорочують свою діяльність.

Стратегії можуть бути різними також і за своїм характером. У цьому сенсі виділяють три види стратегій: наступальну, наступально-оборонну (стратегія стабілізації) та оборонну (стратегія виживання). Як правило, наступальний характер мають стратегії зростання й помірного зростання; наступально-оборонний — комбінована стратегія; суто оборонний — стратегія скорочення діяльності