188. Економічні й соціальні аспекти та напрями розвитку виробничої демократії.

Розвиток виробничої демок­ратії реалізується за 2 напрямами: —застосування різних форм участі персоналу в управлінні виробництвом; —участь персоналу організацій у розподілі результатів вироб­ництва. Но­вий тип сучасного працівника — висококваліфікованого, відпо­відального, ініціативного — потребує задіяння нових стимулів, що передбачають реалізацію не лише матеріальних, а й трудових, статусних потреб.

Потреба в якомога ширшому розвитку виробничої демократії зумовлена також низкою причин економічного характеру, серед яких виокремимо: нагальну потребу для суб'єктів господарювання підвищення своєї конкурентоспроможності, що потребує залучення персоналу до опрацювання й реалізації організаційно-управлінських рішень; необхідність зменшення для власників капіталу економічних «видатків» соціально-трудових конфліктів; подолання відчуження персоналу від власності й процесів прийняття управлінських рішень та підвищення на цій підставі результативності трудової діяльності, підвищенням значення персоналу в системі. Соціальна спрямованість розвитку дає змогу стверджувати, що розвиток виробничої демокра­тії пов'язаний передусім з необхідністю вдосконалення відносин між працею і капіталом, з потребою повнішого задіяння потенці­алу соціального партнерства.

За критерієм змісту виробничої демократії остання може роз­виватися й розглядатися у вузькому й широкому значеннях. За першого варіанта має місце застосування різних форм, інститу­тів, видів участі персоналу та його представницьких органів в управлінні виробництвом. За другого — форми, види виробничої демократії, зазначені вище, доповнюються участю персоналу та його представницьких органів у розподілі результатів. Залежно від ступеня, масштабів участі персоналу в управлінні виробництвом і розподілі його результатів є: співучасть, спільне управ­ління, робітничий контроль, самоуправління.

189. Види, типи та основні причини конфліктів в організації.

Конфлікт - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів двох чи більше людей.

ТИПИ:внутрішнособистісний, міжособистісний, між особистістю і групою, міжгруповий.

1)Внутріньособистісний конфлікт найчастіше виявляється як ролевий і виникає якщо:

-до працівника ставляться суперечливі вимоги відносно результатів його роботи;

-не узгоджені виробничі завдання і особисті потреби працівника;

-не збалансовані обов'язки, права та повноваження працівника;

-мають місце перевантаження або недовантаження працівника, стреси.

2)Міжособистісні найбільш поширені і виявляються як боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал та робочу силу, за схвалення певних ідей, проектів тощо. Міжособистісний конфлікт може виникнути між двома кандидатами на підвищення за наявності однієї вакансії. Зіткнення особистостей може спричинятися різними рисами характеру, поглядами, цінностями або невмінням спілкуватися.

3)Конфлікт між особистістю і групою може виникнути тому, що людина не дотримується норм і правил поведінки, які прийняті в групі. Причиною може бути і те, що працівник не відповідає очікуванням, які ставляться до нього з боку групи, або займає позицію, що відрізняється від позиції групи з тих чи інших питань. Конфлікт може виникнути між керівником і підлеглим, якщо при виконанні своїх функцій він застосовує непопулярні в групі методи управління.

4) Міжгрупові. через розбіжності в цілях та інтересах функціональних структурних груп, зокрема щодо матеріальних, фінансових, трудових ресурсів.

Трудові конфлікти виникають між сторонами соціально-трудових відносин через: встановлення нових або зміну існуючих умов праці та виробничого побуту;зміни в колективному договорі, угодах; невиконання умов колективного договору, угоди або окремих їх положень;

Конфлікти можуть проходити як у відкритій, так і прихованій формі. Відкриті конфлікти розгортаються на діловій основі і характеризуються чітко вираженим зіткненням сторін. При прихованому конфлікті відсутні явно виражені агресивні дії, хоча і використовуються.

Причини:

1.Обєктивні:-обмеженість ресурсів, які необхідно поділити між структурними підрозділами;

-взаємозалежність завдань (в сучасному виробництві виконання завдання одним або групою працівників залежить від результатів роботи інших працівників або групи);

-відмінності у цілях (спеціалізовані підрозділи можуть надавати більшого значення своїм проблемам, а не всієї організації);

-відмінності в уявленнях, цінностях, манері поведінки, рівні освіти, життєвому досвіді;

-незадовільні комунікації

-різка зміна подій і ситуації.

2.Суб’єктивні-є схильність людини до конфліктних відносин з оточуючими, зумовлена її індивідуальними особливостями, такими як:

-неадекватна самооцінка власних можливостей і здібностей, яка суперечить оцінці з боку оточуючих;

-намагання завжди домінувати;

-консерватизм мислення, поглядів, переконань;

-надмірна принциповість і прямолінійність висловлювань;

-критична налаштованість;

-емоційні якості, зокрема тривожність, агресивність, роздратованість, впертість тощо.