ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………………....2

Розділ 1. Характеристика території та природних умов.

1.1 Місце розташування і площа ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство»…………………………………………………………..……...4

1.2 Лісорослинна зона і клімат………………………………….…………...6

1.3 Грунти та рельєф……………………………………………………….....8

1.4 Гідрографія та гідрологічні умови……………………………………..10

1.5 Шляхи транспорту……………………………………………………….

Розділ 2. Представники ряду (Artiodatyla) парнокопитних в біоценозах ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство».

1. Родина Оленячі (Cervidae) ……………………..………..12

2.1.1. Лось європейський (Аlсes alсes) …………………

2.1.2. Олень благородний (Cervus elaphus) …….

2.1.3. Козуля європейська…………………………………………….

2. Родина Свинячі. (Suidae) Свиня дика (Sus scrofa) ………………..17

3. Господарське використання парнокопитних……………………….

4. Охорона видів…………………………………………………………

Висновок………………………………………………………………………….20

Додатки………………………….……………………………………………......21

Список використаної літератури …..…………………………………………...23

Вступ

Забезпечення сталого розвитку неможливе без збереження біологічного різноманіття організмів.

Людина в усі часи активно використовувала тваринні ресурси і, в першу чергу, представників ряду Парнокопитні (Artiodatyla). Про це свідчать знахідки на древніх стоянках людей епохи палеоліту та мезоліту. Така ситуація зберігалась протягом тисячоліть. Протягом останніх 400-сот років було знищено сотні видів тварин, у тому числі і парнокопитних ссавців. Лише на теренах України зник тур, сайгак, зубр. І, лише протягом останнього ХХ століття людина прийшла до висновку що необхідно раціонально використовувати природні ресурси тваринного світу.

В середині ХХ століття набула поширення тенденція відтворення ареалів зниклих, рідкісних та корисних у мисливському господарстві видів.

Звичайно, що за сприятливих умов по догляду та охороні більшість видів пристосувались до існування в умовах антропогенних ландшафтів. Проте через значне господарське використання, легкість в добуванні, удосконалення технічних засобів (нарізної зброї, приладів нічного бачення), відсутності належної охорони та біотехнічних заходів відбувається скорочення чисельності ряду видів парнокопитних на теренах області. По окремих видах спостерігається фрагментація та зменшення площі ареалів.

При належних підгодівлі та охороні чисельність видів можливо підтримувати на оптимальному рівні. Відповідно зросте рентабельність від ведення мисливського господарства.

Актуальність дослідженнь.

На сьогоднішній день відсутня цілісна інформація щодо еколого-біологічних, популяційних даних, динаміки чисельності видів, статевовікової структури популяцій рідкісних та зникаючих видів тварин. Тому виникла необхідність у зборі, аналізі, систематизації даних та розробці рекомендацій щодо перспектив раціонально-господарського використання та охорони видів, представників ряду парнокопитні.

Метою досліджень є вивчення сучасного стану, еколого-біологічних особливостей, динаміки чисельності та перспектив існування видів в природних та напівприродних умовах мішаних лісів Овруцького спецлісгоспу.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:

- опрацювати інформаційні джерела про еколого-біологічні особливості видів біоценозів мішаних лісів ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство»;

- провести оцінку стану популяцій видів;

- зібрати інформацію про динаміку чисельності;

- розробити рекомендації щодо оптимізації поширення видів в біоценозах області та можливості їх раціонально-господарського використання;

Предмет досліджень: видовий склад популяції парнокопитних ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство», динаміка їх чисельності, просторова структура, охорона видів ряду (Artiodatyla).

Об’єкт досліджень: види ссавців ряду Парнокопитні (Artiodatyla), що мешкають в лісових біоценозах ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство».

Наукова новизна одержаних результатів. Проведені нами дослідження дали можливість отримати нові наукові результати:

- оцінити стан популяцій на сучасному етапі;

- зібрати дані щодо особливостей біології видів, їх поширення;

- оцінити господарське значення виду;

- запропонувати шляхи оптимізації щодо використання окремих видів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані для:

- розробки науково-практичних програм з використання видів;

- запровадження моніторингу та прогнозування розвитку популяцій;

- здійснення заходів щодо розширення ареалів;

- формування громадської думки про необхідність збереження видового різноманіття як частини біогеоценозу.

Розділ 1

Стисла характеристика території та природних умов

1. 1. Місце розташування і площа мисливського господарства Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство»

ДП "Овруцький спецлісгосп" розташований в північно-східній частині житомирської області на території Овруцького та Народицького адміністративних районів. Протяжність території з півночі на південь 80 км. зі сходу на захід 50 км. Загальна площа 41046 га..

Поштова адреса: 11102 м.Овруч,

вул.Житомирська,35

Таблиця 1.1.

Адміністративно-організаційна структура та загальна площа

Найменування лісництв і місцезнаходження контор	Адміністративний район	Загальна площа в га
Борутинське с.Борутіно	Овруцький	9023
Виступовицьке с.Виступовичи	Овруцький	13551
Ситовицьке с.Магдін	Овруцький	8691
Журбенське с.Гладковичи	Овруцький Народицький	4437 688
Коптівщинське с.Полісся	Овруцький	4656
Разом		41046

До складу входять Борутинське лісництво Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» площею 9023 га, Виступовецьке лісництво Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» площею 13551 га, Ситовецьке лісництво Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» площею 8691 га, Журбенське лісництво Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство»площею 5125 га, Коптівщинське лісництво Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» площею 4656 га. Юридична адреса господарства: 11102, м. Овруч, вул. Житомирська, 35. Загальна площа мисливського господарства на момент розробки проекту складає 41046 га (таблиця 1.1.).

Мисливське господарство Овруцько-Народицького спецдержлісгоспу організоване у 2000 році згідно рішення Житомирської обласної Ради народних депутатів від 6 квітня 2000. Року на ХП сесії 23-го скликання. Цим рішенням спецдержлісгоспу було надано для Ведення мисливського господарства 90225 га терміном до 6 квітня 2015 року. З метою вдосконалення управління лісовим господарством в Житомірській області наказом № 2 Державного комітету лісового господарства України від 12 січня 2006 року реорганізоване Державне підприємство "Овруцько-Народицьке спеціалізоване лісове господарство" шляхом вилучення з його складу Базарського, Давидківського, Заліського, Клілівського, Народицького, Радчанського лісництв та створене на їх базі Державне підприємство "Народицьке спеціалізоване лісове господарство".

Державне підприємство "Овруцьке-Народицьке спеціалізоване лісове господарство з Борутинським, Виступовицьким та Ситовецьким лісництвами, що залишились, перейменоване в Державне підприємство "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство".

1.2. Лісорослинна зона, клімат та лісомисливське районування

Територія мисливського господарства Державне підприємство «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» знаходиться у Овруцькому та Народицькому районах Житомирської області, який входить до складу Східної Європейської провінції широколистяних лісів Європейської широколистяної зони.

Овруцький та Народицький райони Житомирської області, знаходиться в атлантико-континентальній кліматичній зоні. Клімат помірно континентальний, порівняно вологий і теплий. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, з достатньою кількістю опадів. Середня багаторічна температура 7-7,5°С.

Найхолодніший період зими починається приблизно 12-15 грудня і триває звичайно 60 днів. З температурним режимом зими тісно пов'язані строки і тривалість промерзання грунту. Стійке промерзання ґрунту пересічно триває 30-100 днів; глибина його у середньому досягає близько 60 см, найбільша - 100-110 см. Глибина промерзання ґрунту дуже мінлива по території, що зумовлюється багатьма факторами, зокрема висотою снігового покриву, вологістю ґрунту. Болота, які живляться підземними водами, промерзають неглибоко, а в м'які зими зовсім не замерзають.

Середня багаторічна кількість атмосферних опадів досягає 600-700 мм. За теплу частину року (квітень-жовтень) випадає у середньому 425-475 мм опадів. Річний хід опадів характеризується чітко виявленим максимумом у липні (80- 95 мм) і мінімумом у січні (40-50 мм). Середня тривалість бездощових періодів становить три дні.

На території господарства у холодний період переважають південно-східні, південні, південно-західні та західні вітри. На весні переважають південно-східні і північно-західні вітри. Влітку панують західні та північно-західні вітри, а восени - південно-східні, південні і західні. Середня річна швидкість вітру - 3,1 м/сек.. Сильні вітри частіше бувають у холодну пору року.

Вегетаційний період починається 5-9 квітня і триває до листопада. Середньодобова температура повітря понад 5°С утримується 203 - 206 днів. Безморозний період починається звичайно з дати переходу середньодобових температур через 10°С. Перехід відбувається у середині останньої декади квітня. Останні заморозки спостерігаються в травні. Восени вони інколи бувають у кінці вересня - на початку жовтня; тривалість безморозного періоду - 140-142 дні. Стійка середньодобова температура повітря понад 0°С триває 250 днів, понад 10°С -до 160 днів.

Зима починається 15-17 листопада, коли середньодобова температура повітря опускається нижче 0°С та з'являється перший нестійкий сніговий покрив. Стійкий, постійний сніговий покрив встановлюється в останні дні грудня—перші дні січня. Найбільший сніговий покрив припадає на лютий. Середня з висот снігового покриву становить 20 см, максимальна ж може досягати 60-80 см і більше. Часті відлиги і хуртовини є причиною нерівномірного залягання снігового покриву і промерзання ґрунту. Болота починають замерзати звичайно в середині грудня. Найбільша глибина їх промерзання спостерігається у холодні безсніжні зими і досягає 50 см. Коли ж болота вкриті товстим шаром снігу, то частина їх зовсім не замерзає. Сніготанення розпочинається в останній декаді лютого. Повне танення снігового покриву спостерігається у третій декаді березня. Середня тривалість сніготанення 18 діб. За зиму буває 70—95 днів зі сніговим покривом.

Весна починається в останні дні лютого - перші дні березня. Перехід середньодобової температури через 0°С припадає на 10-17 березня. Плоский низинний рельєф території мисливського господарства, досить значна кількість опадів на початку весни сприяють перезволоженню ґрунту. До 5-6 травня ще спостерігаються заморозки у повітрі та на поверхні ґрунту.

Літо починається в травні. Воно триває до вересня, характеризується найбільшими за рік величинами температури, опадів, сонячної радіації і найдовшим днем. Температура повітря зростає звичайно до липня; у серпні вже починається зниження. Середні добові температури повітря 15-20°С у липні бувають приблизно 16 днів, 20-25°С - 10-11 днів.

Найвищі температури становлять 35°С, а середні добові амплітуди - 9-10°С. Максимальна кількість опадів у липні 80-100 мм. Влітку опади випадають звичайно у вигляді злив різної інтенсівності. Загалом літо тепле і вологе.

Осінь починається з середини вересня і триває до середини листопада. Звичайно, це -середні строки; в окремі роки бувають великі відхилення від них. Середня добова температура повітря протягом осені знижується від 6-7°С у жовтні до 1-2°С у листопаді. Характерною особливістю є часті тумани і затяжні дощі.

Згідно лісомисливського районування мисливське господарство Державне ^_ підприємство «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» відноситься до Поліської лісомисливської зони.

1.3. Рельєф та ґрунти

Рельєф території розміщення мисливського господарства Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» являє собою рівнину з незначними пагорбами в центральній частині, де уклинюється Словечансько-Овруцький кряж, який входить до складу Українського Кристалічного масиву, від якого йде пониження

місцевості в північно-східному і східному напрямку.

Повсюди на Словечансько-Овруцькому кряжі поширений ліс і лісовидний суглинок суцільного покриву товщиною від 1,5 до 25 м, а місцями до 37 м.

В північній частині господарства спостерігається незначна гористість, яка характерна наявністю горбів і барханів, це залишок моренних відкладів з широкими, але неглибокими западинами між ними. Абсолютні висоти над рівнем моря коливаються від 110 до 140 м.

Основними грунтоутворюючими породами є флювіо-глеційні піски і морени з перевагою за механічним складом грунтів піщанистих легких суглинків, яким властива висока вологопроникність, мала вологоємкість і незначна вологопіднімальна сила.

Найбільше поширення мають дерново-підзолисті грунти (понад 90 %). Торф'яно-підзолисті і торф'яно-глейові грунти розміщені в долинах річок і широких плоских пониженнях.

За вологістю більша частина грунтів відноситься до категорії свіжих.

Ерозійні процеси на території мисливського господарства не спостерігаються.

1.4. Гідрографія та гідрологічні умови

В районі розміщення Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство», існує ціла мережа рік, ставків, струмків, гідромеліоративних канав. Основними водоймами є: річка Уж з її притоками Жерев, Гребля, Звіздаль.

Річка Уж має покручене русло (коефіцієнт покручення - 1.5), слабо дреновану заплаву з фрагментами боліт.

Дрібні притоки річок Уж, Жерев, Гребля, Звіздаль, Каменка, Ослив, які беруть свій початок в районі розташування мисливського господарства мають атмосферно-грунтове живлення і є типовими Поліськими водотоками. Озер на території господарства немає.

Заболоченість території мисливського господарства порівняно невелика як для Полісся.

Гідромеліоративні роботи на території господарства не проводились. Єдиним джерелом надходження вологи до грунту є атмосферні опади. Грунтові води залягають в середньому на глибині 0.5-5 м.

Гідрологічні умови істотно впливають на умови проживання та відтворення мисливської фауни і в цілому сприятливі для ведення мисливського господарства

1.5. Шляхи транспорту

В Овруцькому районі добре розвинута мережа автомобільних доріг. Загальна протяжність їх складає 580,8 км., в тому числі 71,8 км республіканського значення, 94,7 км обласного значення. Густу сітку складають дороги місцевого значення загальною протяжністю 408,8 км.

Район розташування мисливського господарства Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» характеризується добре розвинутою мережею шляхів місцевого значення з асфальтованим покриттям та ґрунтових. Вони з'єднують населені пункти та лісові урочища.

Основними транспортними магістралями в зоні діяльності мисливського господарства є залізниці: Одеса - Санкт-Петербург, Коростень-Чернігів, Чернігів-Сарни, а також автомобільні шляхи з твердим покриттям державного та обласного значення: Київ-Мінськ, Київ-Полісся-Овруч, Коростень-Народичі-Довляди, Малин-Базар-Народичі.

Шляхи транспорту мають важливе значення у відвідуванні мисливських угідь господарства мисливцями та єгерською службою для проведення комплексу біотехнічних заходів та полювань.

Мисливське господарство широко використовує ґрунтові лісові дороги, які необхідно утримувати в задовільному стані протягом року.

Стан доріг задовільний, але потребує щорічного догляду та ремонту.

Розділ 2

Представники ряду парнокопитних в біоценозах ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство»

2.1. Родина Оленячі

2.1.1. Лось європейський

Лось - цей найбільший представник родини оленячих - заселяє лісові мисливські угіддя поліських районів Житомирської області, поступово розширює свій ареал у лісостепові райони. Якщо в 50-х роках XX ст. поселення лосів були рідкісним явищем, то протягом останніх 30 років цей лісовий велетень став характерним компонентом місцевої теріофауни. Зараз на нього ведеться організований промисел.

Лось чудово пристосувався до життя на заболочених лісових ділянках і в сухих сосняках поліських районів області. Незважаючи на значну масу він легко ходить по болотах, безшумно переміщується серед лісових нетрів чи заростей очерету, далеко і легко плаває, а влітку довго буває у воді, рятуючись від докучливих комах-кровососів.

Добовий біоцикл змінюється залежно від пори року та погодних умов. Влітку рідко доводилося бачити більше 2—3 тварин одночасно. Старі самці-рогачі тримаються переважно поодинці. Самки з молодими цьогорічками та дворічками утворюють невеликі групи, до яких взимку часом приєднуються і старі самці. Зимою лосі утримуються у молодих сосняках чи заростях верб і верболозів уздовж берегів річок та боліт. У холодну пору розміщення цих копитних залежить від висоти снігового покриву. На упорядковуємій території товщина його рідко перевищує 50 см, що для лося не є перепоною, тому для нього навіть взимку у поліських сосняках умови оптимальні.

В зимовий період, на відпочинок тварини залягають прямо на сніг не розгрібаючи підстилки, як це роблять деякі інші види (козуля, свиня), використовуючи його ізолюючі властивості. Після тварини в снігу залишається ямка з зледенілими краями, за розмірами якої можна судити про розміри тварини. Дорослий бик залишає виїмку до двох метрів у довжину, самка – до 1,5 м., а телята – до 1 метра. Тварини однієї групи розміщуються на відпочинку на відстані 5 – 10 метрів одна від одної. Лише телята лягають близько біля матерів, а то і поряд, утворюючи подвійну ямку. Взимку годується головним чином вдень, а відпочиває вночі. Самці щорічно у листопаді-січні скидають роги. Першими скидаються найбільш масивні роги, які належать перспективним плідникам.

Лось європейський

Живляться ці тварини корою листяних дерев (осика, ясен, верба), молодими пагонами, бруньками, листям, охоче поїдають болотяну рослинність (аїр, лепешняк, рогіз, латаття). До кормового раціону лося входить близько 250 видів деревних, чагарникових та трав'янистих рослин. За добу кожна особина з'їдає від 10 до 32 кг деревно-чагарникового корму. Лось може завдавати збитків лісовому господарству, обгризаючи бічні пагони та верхівки лісового підросту, зокрема сосни звичайної - основного лісоутворюючого виду Житомирського Полісся.

Динаміка чисельності. Основним лімітуючим фактором для лося став промисловий відстріл у 80-90 роках на зміну якому прийшло браконьєрство. Протягом п’яти років, з 1991 – 1995 роки, чисельність виду скоротилась. В останні чотири роки (2009 - 2012 роки), щорічно чисельність виду збільшувалась на 10 – 15 голів. [Додатки, Таб. №1].

2.1.2. Олень благородний

Олень благородний - склад кормів оленя благородного дуже різноманітний і змінюється залежно від біотопу. У зимовий період він в основному харчується річними пагонами різних дерев та чагарників, у літній - переважно трав'янистими рослинами. Всього олені поїдають 27 деревних та чагарникових видів і 70 видів трав'янистих рослин. Найкращі умови для добування кормів у зимовий період олені знаходять на узліссях, де на 1 км жировочного ходу вони беруть до 3 кг корму. На другому місті стоять заростаючі зруби з незімкненими відновленнями (2,4 кг на 1 км жировочного ходу). У старих смеречниках та ялинниках ця величина становить 1,8 кг на 1 км, при цьому більша частина корму припадає на кору ростучих та повалених вітром дерев. Найменшу кількість кормів олені отримують з 1 км жировочного ходу в букових лісах (1,3 кг), що пояснюється відсутністю видів рослин, яким олені надають перевагу та важкодоступністю цих угідь взимку. Індивідуальні ділянки перебування оленя у зимовий період невеликі і коливаються від 20 до 100 га. У літній період вони значно більші. Добова активність оленів залежить від індивідуальних особливостей тварин та погодних умов. У літній період звірів можна зустріти протягом усієї доби. Взимку частину дня олені проводять у певних місцях на відгодівлі.

Олень благородний

Гін починається у перших числах вересня і триває до кінця жовтня, однак найбільша активність самців спостерігається у третій декаді вересня. Склад гаремів у різні роки буває різним. У середньому на одного статевозрілого самця припадає три самки. Народжуються : оленята у травні - червні. У виплодах найчастіше буває 1, рідше 2 оленят. Проте у зв'язку з великою смертністю оленя від вовків та з інших причин приріст популяції ще незначний.

Значення оленів у лісових екосистемах пропорційне чисельності популяції цих тварин. Особливо велика їх роль у лісовідновних процесах, зокрема у зимовий період, коли звірі концентруються на порівняно невеликих ділянках. Відмічають два види пошкоджень, які роблять олені: об'їдають бічні та центральні річні пагони на підрості і підліску деревно-чагарникових видів, яким надають перевагу; обгризають кору підросту та плодоносних дерев. Оскільки олені дуже часто обгризають кору з повалених вітром дерев (ялиця, смерека, явір, ясен), є можливість знижувати шкідливу дію цих тварин на ліс. Для цього слід рубки догляду переводити у розряд біотехнічних заходів і проводити їх в осінньо-зимовий період, залишаючи зрубані дерева на місці. У таких випадках звірі обгризають кору майже з усього стовбура та об'їдають пагони значно більшого діаметру, ніж на підрості. Живуть олені до 20 - 25 років.