15. Оцінка і управління кредитним ризиком.

Для оцінки кред.ризику необхідно враховувати певні фактори , які рекомендовані НБУ, як критерії перелік яких може бути розширений у разі потреби. Основними факторами оцінки кред.ризику: 1)існування адекватної,ефективної доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази щодо управ. Кред.ризиком, затвердженої відповідними органами банку.2)склад портфелів активів та існування концентрацій.До суттєвих факторів відносять:продукти,види ек.діял., класифікація/рейтинги ризику, пходження заборгованості, клієнти, розмір кредитів, джерела погашення,застава, достатність резервів банку під можливі втрати за активними операціями,ефективність кредитного адміністрування,включаючи кредитний аналіз, моніторинг, роботу з проблемними активами тощо.

Згідно методики запропонованої НБУ вирізняють кількісні та якісні параметри оцінювання кред.ризику. На стадії кількісного оцінювання кред.ризику визначається набір показників, а також установлюється метод, який найдоцільніше обрати для оцінювання кожного з факторів кред.ризику.Якісний аналіз полягає у встановленні сутності кред.ризику за допомогою ідентифікації його джерел, і потребує ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у цій сфері діяльності.

Управління кредитним ризиком банку – це формалізований процес з чіткою послідовністю етапів, механізмів та методів, за допомогою яких банк виявляє ризики, оцінює їх рівень. Управління кредитним ризиком полягає у проведенні дій, спрямованих на підтримання такого рівня ризику, який відповідає поставленим цілям банку. Метою управління кредитним ризиком, як і іншими видами банківських ризиків, є оптимальне співвідношення між прибутком, ризиком і ліквідністю. Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виник­нення — на рівні кожної окремої позики та на рівні всієї сукуп­ності кредитних операцій банку.

У процесі управління кредитним ризиком комерційного банку слід визначити такі етапи:  — розробка цілей і завдань кредитної політики банку;  — створення адміністративної структури управління кредит-ним ризиком і системи прийняття адміністративних рішень;  — вивчення фінансового стану позичальника;  — вивчення кредитної історії позичальника, його ділових зв’язків;  — розробка і підписання кредитної угоди;  — аналіз ризиків неповернення кредитів;  — кредитний моніторинг позичальника і всього портфеля по-зичок;  — заходи з повернення прострочених і сумнівних позичок і з реалізації застави.  16. Критерії оцінки кредитного ризику: репутація, можливість, капітал, умови, застава. 

Для визначення рівня кредитного ризику окремого кредиту враховують наступні фактори: репутація клієнта, можливість клієнта щодо погашення боргу, капітал клієнта,умови в яких перебуває позичальник та застава.

Репутація полягає у бажанні і рішучості позичальника погасити свої зобов’язання перед банком. Репутацію позичальника банкір може визначити тільки тоді, коли він достатньо добре через особисті стосунки вивчив клієнта. Можливість — це здатність позичальника отримати гроші по своїх активних операціях і конкретних проектах, що будуть прокредитовані, ефективно керувати грошовими потоками, з тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної заборгованості і процентів по ній.Фактор «можливість» необхідно враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і стосовно тієї справи, яку пропонується прокредитувати.Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використана в проекті, що кредитуватиметься. Інакше кажучи, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком.Для світової банківської практики характерно, що частка ВК позичальника у фінансуванні проекту традиційно становить близько 30% його вартості, 70% вартості проекту банк кредитує.Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичний огляд і прогнозування. Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Однак банкіру необхідно звертати увагу на якість застави, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички і як часто ця вартість змінюється. 17. Визначення рейтингу кредиту за допомогою системи балів та фінансових коефіцієнтів.

З метою зниження кредитного ризику визначають рейтинг кредиту за допомогою системи балів та системи фінансових кое­фіцієнтів.

Система балів передбачає визначення балів за такими параметрами:

— призначення і сума кредиту;— фінансовий стан позичальника; — строк і схема погашення боргу;— кредитна інформація про позичальника;— застава;— взаємовідносини позичальника з банком;

— ціна кредиту.

По кожному з цих параметрів визначається кількість балів від 1 (найменше) до 9 (найбільше).

Залежно від загальної суми балів кредити класифікують:

— найкращі;— високої якості;— задовільні;— граничні;— гірше граничних;— критичні (втрати).

У світовій практиці виділяють п'ять груп фінансових коефіцієнтів:

— ліквідності;— ефективності, або активності;— фінансового лівериджу;— операційні та прибутковості;— ринкові., - показники погашення боргу – показники ділової активності тощо

Ці коефіцієнти служать показниками того, що думають інвес­тори про минулу діяльність компанії та перспективи її розвитку.

Якість погашення боргу поділяється на три групи (добре, слабке, недостатнє).

За­лежно від цих критеріїв кредити класифікують як: стандартні; під контролем; субстандартні; сумнівні; безнадійні.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій:

клас А - фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки;

клас Б - фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г- фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Д - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.