9. Бізнес — план на здійснення заходу, під який запитується кредит.

Оцінка заходу повинна здійснюватися на основі наданої позичальником документації, тобто бізнес-плану, обґрунтування здійсненності проекту, кредитної пропозиції, опису угоди, з усіма стосовними до справи документами. У бізнес-плані відображається ринковий потенціал проекту, а саме: сутність проекту, потенційні ринки збуту нового товару, оцінка конкуренції з боку інших товаровиробників, маркетинг нового товару, виробничий, фінансовий, організаційний, юридичний плани реалізації проекту, обсяг необхідних фінансових ресурсів, порядок використання кредиту і графік погашення за рахунок прибутків від виробництва і реалізації нововведень. Бізнес план складається з: вступ, резюме, зміст, опис галузі, опис ризику, цілі бізнесу, маркетинговий план, прогнозування обсягу продажів, план виробництва, здійснення операцій, структура компанії, програма розвитку і дослідження, оцінка ризику, загальний огляд, план дій, фінансовий план. В різних банка назви розділів різні, але суть та сама.

10. Участь власних коштів при фінансуванні об’єкту, що кредитується.

Важливо, щоб участь позичальника власним капіталом у заході, що кредитується була достатньою порівняно з розміром запитуваного кредиту. Це зумовлено тим, що банк не зацікавлений у здійснення ризикованих вкладень. Якщо кредитна угода зазнає невдачі і клієнт не бере участь в ній своїм капіталом, то уразі нездатності позичальника погасити кредит, збитки буде нести банк. Якщо ж клієнт вклав значні власні кошти у проект, що кредитується, то спочатку саме клієнт понесе збитки, і лише потім наражаються на небезпеку вкладені банком кошти. Якщо клієнт вкладає власні кошти в цей проект, то він вірогідно, докладе більших зусиль для забезпечення успіху даного проекту.

Основне правило банкіра – не давати кредит, розмір якого перевищує особистий внесок клієнта у його справу, навіть за наявності забезпечення.

При кредитуванні позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу (за міжнародними стандартами 30% власних коштів у фінансуванні кредитного заходу).

При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичальника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.

Дані вимоги є об’єктивними. Їхньою основною метою є справедливий перерозподіл ризиків між банком-кредитором та позичальником.

11. Оцінка можливості повернення позички за рахунок цільових джерел.

Повернення банківських кредитів означає своєчасне і повне погашення позичальниками виданих їм кредитів і відповідних процентів за користування кредитними коштами. Забезпечення повернення кредиту — це складна цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових заходів, що складають особливий механізм, який визначає засоби видачі кредитів, джерела, терміни і засоби їхнього погашення, а також документацію, що забезпечує повернення кредитів.

Джерела повернення кредитів поділяються на первинні та вторинні (додаткові). Первинним джерелом є прибуток позичальника (для юридичних осіб — виторг у готівковій або безготівковій формі, для фізичних осіб — заробітна плата або інші надходження). Вторинним є виторг від реалізації закладеного майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією.

Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позичок неоднаковий. Погашення кредитів за рахунок прибутку позичальника регулюється кредитним договором.

Погашення кредиту за рахунок додаткових джерел означає залучення банку в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у вигляді договору про заставу, га­рантійного листа, договору поручительства, страхового полісу.

Використання додаткових джерел навіть за наявності зазначених юридичних документів вимагає від банку особливих умов і тривалого часу. Так, реалізація прав з повернення кредиту при використанні застави майна позичальника припускає звернення до суду або арбітражу, а також потребує дотримання визначених умов по суті заставного права зі сторонами, як банку, так і позичальника. У результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Страхова організація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту тільки після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ризику і за дотримання умов страхової угоди.

З огляду на трудомісткість роботи з вторинними джерелами і тривалість процедур включення їх до реального механізму погашення банківського кредиту, основний акцент при вирішенні питання про можливість видачі кредиту варто відводити первинному джерелу — прибутку. Якщо виникає серйозний сумнів у реальності використання прибутку як основного джерела пога­шення кредиту, у видачі його краще відмовити.