
- •1. Місце і роль кредитних операцій у банківській діяльності.
- •3. Зміст кредитної заявки та її аналіз.
- •4. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.
- •6. Зміст договору про заставу.
- •7. Заставне право банку і спосіб його реалізації.
- •8. Оцінка доцільності і прибутковості позичкової операції.
- •9. Бізнес — план на здійснення заходу, під який запитується кредит.
- •10. Участь власних коштів при фінансуванні об’єкту, що кредитується.
- •11. Оцінка можливості повернення позички за рахунок цільових джерел.
- •12. Зміст кредитного договору.
- •15. Оцінка і управління кредитним ризиком.
- •18. Система рейтингу банків camels.
- •20. Способи захисту від кредитного ризику.
- •22. Страхування ризику непогашення позички.
- •23. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
- •24. Показники, що характеризують платоспроможність позичальника.
- •25. Показники, що характеризують фінансову стійкість позичальника.
- •26. Показник, що характеризує достатність поточних грошових надходжень для погашення позички.
- •27. Показники, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу.
- •28. Показники, що характеризують ефективність використання основного капіталу позичальника.
- •29. Показники рентабельності роботи позичальника.
- •30. Аналіз грошових коштів позичальника, їх оцінка і прогнозування.
- •31. Зміст і аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості.
- •32. Класифікація активів позичальника за ступенем ліквідності.
- •33. Класифікація пасивів позичальника за ступенем терміновості їх виконання.
- •34. Оцінка ліквідності балансу позичальника.
- •35. Оцінювання ризику кредитної угоди.
- •36. Оцінювання вартості кредитної послуги.
- •37. Класифікація кредитів комерційних банків.
- •38. Методи надання і способи повернення кредиту.
- •39. Форми позичкових рахунків і режим їх дії.
- •41. Диференціація позичкового відсотку.
- •42. Етапи процесу банківського кредитування.
- •43. Структурування позички
- •44. Зміст висновку на кредит.
- •45. Порядок документального оформлення кредиту в комерційному банку.
- •46. Кредитний портфель комерційного банку, його структура і аналіз.
- •47. Критерії класифікації кредитних операцій.
- •48. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.
- •49. Оцінка якості обслуговування кредитного боргу.
- •50. Класифікація кредитного портфеля кб за ступенем ризику.
- •51.Класифікація кредитних операцій за врахованими векселями.
- •52. Класифікація кредитних операцій за факторингом, авалем, гарантіями та поруками.
- •53. Причини виникнення проблемних позичок.
- •54. Робота банку, що пов’язана з погашенням проблемних позичок
- •55. Банківський контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту клієнтом.
- •56. Аналіз складу кредитного портфеля банку і оцінка його якості.
- •57. Чистий кредитний ризик.
- •58. Врахування забезпечення за визначення чистого кредитного ризику.
- •59. Порядок формування резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій.
- •60. Джерела формування резерву під кредитні ризики.
- •61. Особливості кругообігу оборотного капіталу сільськогосподарських підприємств.
- •64. Кредити, що надаються в готівковій формі сільгосппід-приємствам.
- •65. Особливості кредитування торгівельних підприємств та організацій.
- •66. Консорціумі та паралельні кредити.
- •67. Кредити під цінні папери
- •68. Контокорентний кредит
- •69. Лізинговий кредит
- •70. Факторинг
- •71. Іпотечний кредит
- •73 Врахування та перерахування векселів.
- •75. Авалювання та акцептування векселів банками.
- •76. Споживчий кредит.
- •77. Кредитна картка як одна із форм споживчого кредиту.
- •78.Чековий кредит на споживчі цілі.
- •79. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на поточні потреби.
- •80. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на витрати капітального характеру
66. Консорціумі та паралельні кредити.
Консорціумне кредитування здійснюється з метою забезпечення гарантії повернення великих кредитів, зменшення рівня ризику у кредитуванні проектів, які потребують значних капітальних вкладень.
Банківський консорціум — це тимчасове об'єднання банків, які створюються для координації дій у проведенні різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але великої угоди.
Банківський консорціум утворюється банками на паритетних засадах. На постійній основі консорціуми можуть створюватись для проведення операцій на валютних ринках або великомасштабних лізингових чи факторингових операцій на ринках позичкового капіталу. Банківські консорціуми можуть формуватися з метою об'єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтримання ліквідності балансу банку.
Кількість учасників такого консорціуму не обмежується. Дії учасників координує головний банк (лідер), який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, які отримує від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму банк-лідер отримує спеціальну винагороду, крім відсотків та комісійних, що покривають його витрати. Як правило, банком- лідером виступає банк, що обслуговує клієнта, якому для реалізації проекту потрібні кошти у значних обсягах (великий кредит). Разом з тим позичальник, що бажає одержати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який візьме на себе зобов'язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку. Якщо це не банк клієнта, то, як правило, головним банком визначається один із великих банків з достатніми пасивами (ресурсами), котрий має досвід проведення великих кредитних операцій, має налагоджені зв'язки з кредитними та фінансовими установами, кваліфікованих працівників, який користується високою репутацією у банківських колах.
Умовою прийняття банків у консорціум є згода на мінімальний розмір участі, який залежить від обсягів кредиту, що надається позичальнику, та ступеня ризику за цією операцією. Чим більш значний кредитний ризик за проектом, що кредитується, тим більша кількість банків може брати участь у консорціумі, що зменшує ризик для кожного банку.
Усі члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальником.
Банк-лідср виконує такі функції посередника між позичальником та банками-учасниками:
-ведення переговорів щодо умов кредитної угоди;
-вивчення запропонованого до кредитування проекту та ризику, пов'язаного з проведенням цієї операції, їх оцінки з урахуванням зауважень та пропозицій банків-учасників;
-розроблення та узгодження кредитної угоди;
-отримання від банків-учасників коштів у розмірі частки (квоти) їх участі у консорціумі (мобілізація кредитних ресурсів);
-узгодження умов кредитної операції;
-надання кредиту позичальнику;
-контроль за виконанням умов кредитної угоди;
-отримання від позичальника коштів на оплату основного боргу, відсотків та розподіл їх між банками-учасниками;
-розповсюдження між банками-учасниками фінансових звітів та іншої інформації позичальника;
отримання документації, потрібної для прийняття рішення про кредитування.
Надання консорціумного кредиту здійснюється на загальних підставах і принципах, як і інші види банківського кредиту, з дотриманням банками-учасниками економічних нормативів, що регулюють їхню діяльність змінюється тільки механізм акумуляції кредитних ресурсів та процедура подання кредитів.
Після укладання кредитної угоди головний банк акумулює кошти банків-учасників і розпочинає кредитування позичальника. Кредит може надаватись таким чином:
-за допомогою акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку;
-шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком або групою банків, а кредитування здійснюється у міру виникнення потреби у позичці;
-шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків до участі у консорціумній угоді.
Повернення кредиту, сплата відсотків і комісійних, які покривають витрати банків-учасників, здійснюються пропорційно до ролі їх та частки участі, передбачених консорці- умною угодою.
Деяку схожість з консорціумним кредитом має паралельний кредит. У такій угоді беруть участь два або більше банків, кожний з яких самостійно веде переговори з позичальником, а потім вони узгоджують між собою умови кредиіування, щоб у підсумку укласти кредитні договори з позичальником на однакових умовах. Кожний банк самостійно надає позичальнику визначену частку кредиту. Повернення кредиту і сплата відсотків здійснюються позичальником кожному банку-кредитору окремо.