- •1. Місце і роль кредитних операцій у банківській діяльності.
- •3. Зміст кредитної заявки та її аналіз.
- •4. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.
- •6. Зміст договору про заставу.
- •7. Заставне право банку і спосіб його реалізації.
- •8. Оцінка доцільності і прибутковості позичкової операції.
- •9. Бізнес — план на здійснення заходу, під який запитується кредит.
- •10. Участь власних коштів при фінансуванні об’єкту, що кредитується.
- •11. Оцінка можливості повернення позички за рахунок цільових джерел.
- •12. Зміст кредитного договору.
- •15. Оцінка і управління кредитним ризиком.
- •18. Система рейтингу банків camels.
- •20. Способи захисту від кредитного ризику.
- •22. Страхування ризику непогашення позички.
- •23. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
- •24. Показники, що характеризують платоспроможність позичальника.
- •25. Показники, що характеризують фінансову стійкість позичальника.
- •26. Показник, що характеризує достатність поточних грошових надходжень для погашення позички.
- •27. Показники, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу.
- •28. Показники, що характеризують ефективність використання основного капіталу позичальника.
- •29. Показники рентабельності роботи позичальника.
- •30. Аналіз грошових коштів позичальника, їх оцінка і прогнозування.
- •31. Зміст і аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості.
- •32. Класифікація активів позичальника за ступенем ліквідності.
- •33. Класифікація пасивів позичальника за ступенем терміновості їх виконання.
- •34. Оцінка ліквідності балансу позичальника.
- •35. Оцінювання ризику кредитної угоди.
- •36. Оцінювання вартості кредитної послуги.
- •37. Класифікація кредитів комерційних банків.
- •38. Методи надання і способи повернення кредиту.
- •39. Форми позичкових рахунків і режим їх дії.
- •41. Диференціація позичкового відсотку.
- •42. Етапи процесу банківського кредитування.
- •43. Структурування позички
- •44. Зміст висновку на кредит.
- •45. Порядок документального оформлення кредиту в комерційному банку.
- •46. Кредитний портфель комерційного банку, його структура і аналіз.
- •47. Критерії класифікації кредитних операцій.
- •48. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.
- •49. Оцінка якості обслуговування кредитного боргу.
- •50. Класифікація кредитного портфеля кб за ступенем ризику.
- •51.Класифікація кредитних операцій за врахованими векселями.
- •52. Класифікація кредитних операцій за факторингом, авалем, гарантіями та поруками.
- •53. Причини виникнення проблемних позичок.
- •54. Робота банку, що пов’язана з погашенням проблемних позичок
- •55. Банківський контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту клієнтом.
- •56. Аналіз складу кредитного портфеля банку і оцінка його якості.
- •57. Чистий кредитний ризик.
- •58. Врахування забезпечення за визначення чистого кредитного ризику.
- •59. Порядок формування резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій.
- •60. Джерела формування резерву під кредитні ризики.
- •61. Особливості кругообігу оборотного капіталу сільськогосподарських підприємств.
- •64. Кредити, що надаються в готівковій формі сільгосппід-приємствам.
- •65. Особливості кредитування торгівельних підприємств та організацій.
- •66. Консорціумі та паралельні кредити.
- •67. Кредити під цінні папери
- •68. Контокорентний кредит
- •69. Лізинговий кредит
- •70. Факторинг
- •71. Іпотечний кредит
- •73 Врахування та перерахування векселів.
- •75. Авалювання та акцептування векселів банками.
- •76. Споживчий кредит.
- •77. Кредитна картка як одна із форм споживчого кредиту.
- •78.Чековий кредит на споживчі цілі.
- •79. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на поточні потреби.
- •80. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на витрати капітального характеру
4. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути: забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;
Кожен клієнт повинен мати власну капітальну базу і стійку рішучість використати свій капітал у реалізації проекту, що кредитується, тобто взяти на себе певну частину ризику.
Дуже важливо при аналізі проекту, що кредитується, правильно визначити розмір кредиту. При цьому слід упевнитися, що клієнт не запитує більше кредиту, ніж йому потрібно, оскільки це може призвести до нераціонального використання лишку кредиту, а звідси і до проблем його погашення. Слід також упевнитися, що клієнт не запитує менше кредиту, ніж йому необхідно, оскільки в цьому випадку можуть виникнути проблеми, пов'язані зі здійсненням проекту, що кредитується, а звідси і з погашенням кредиту. Згідно зі світовими стандартами при видачі кредиту в основні фонди частка власних коштів позичальника повинна складати не менше 30% заходу, котрий кредитується.
При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичальника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.
5. Форми забезпечення повернення банківських кредитів. Під формою забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.
В Україні згідно з чинним законодавством банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: застава; гарантія; перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;іпотека; страхова угода (поліс).
Застава — це спосіб забезпечення зобов’язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором. Залежно від матеріально-речового змісту предмети застави поділяються на такі групи: 1. Застава майна клієнта: • іпотека (застава нерухомості) •застава рухомого майна (транспорт засоби, с/г машини..) •застава товарів у переробці чи обігу; • депозитів, валютних цінностей, виробів з цінних металів;.• цінних паперів.
2. Застава майнових прав:• орендатора;• автора на винагороду;• замовника за договором підряду; • комісіонера за договором комісії. Позичка видається на 50—90 % вартості застави
Гарантія (поручительство) — це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.
Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10—15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією. Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи означає передавання банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо на погаш позички при настанні строку її повернення. Іпотека — це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі і будівель) з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.
Банк може самостійно застрахувати позичку, що надається шляхом укладання зі страховою установою угоди про добровільне страхування кредитного ризику. У цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою. Формою забезпечення виконання зобов’язань є також стягнення пені і штрафів. Однією з форм страхування кредитного ризику є створення банком резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій.