49. Оцінка якості обслуговування кредитного боргу.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель. Аналіз кредитного портфеля здійснюється за такими критеріями: оцінка фінансового стану позичальника; оцінка якості обслуговування кредитного боргу; рівень забезпечення кредитної операції.

Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця.

За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу вважається:

добрим — якщо заборгованість за кредитом і відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до 7 днів;

або кредит пролонговано без зниження класу позичальника та % за ним сплачуються в установлені строки або з макс. затримкою до 7 днів;

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичальника до 90 днів та % за ним сплачуються в установлені строки;

слабким — якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та % за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк або і максимальною затримкою до 30 днів;

незадовільним — якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів;

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичальника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції, не виконується, то така операція відноситься до групи на один рівень нижчий.

Обслуговування боргу не може вважатися добрим, якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.

При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним.

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

50. Класифікація кредитного портфеля кб за ступенем ризику.

Для визначення обсягу резерву комерційні банки щомісячно оцінюють ризикованість власного кредитного портфеля. Критеріями такої оцінки є: фінансовий стан позичальника;

стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості.

Оцінка фінансового стану позичальників проводиться банками за власними методиками, які розробляються самостійно і обов’язково затверджуються внутрішньобанківськими положеннями. У розробленій банком методиці на вимогу НБУ обов’язково повинен ураховуватись ряд коефіцієнтів та додаткових суб’єктивних показників.

За фінансовим станом і перспективами розвитку всіх позичальників та контрагентів банків за розміщеними депозитами поділяють на п’ять класів «А», «Б», «В», «Г», «Д», з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції.

(ПРОЧИТАЙТЕ І ВИДАЛІТЬ =))

Так, до класу «А» відносять позичальників із прибутковою діяльністю та рівнем рентабельності вище середньогалузевого, які мають відмінну репутацію та бездоганну кредитну історію та першокласне забезпечення.

Якщо фінансова діяльність позичальника є доброю чи дуже доброю, рентабельність перебуває на середньогалузевому рівні, грошових надходжень достатньо для обслуговування боргу і забезпечення кредитної операції не викликає жодних сумнівів, але існують незначні відхилення фінансових показників від оптимальних значень, то такого позичальника відносять до класу «Б».

До класу «В» відносять позичальників із задовільною фін. діяльністю, рентабельністю, нижчою за середньогалузевий рівень, окремі фінансові показники не відповідають мінімальним значенням. Крім того, є проблеми із забезпеченням кредитної операції і своєчасним погашенням боргу, однак спостерігається можливість виправлення ситуації і поліпшення фінансового стану.

Для позичальників класу «Г» характерними є незадовільна фін. діяльність протягом року, високий рівень ризику значних збитків, невідповідність фінансових показників установленим вимогам. До класу «Д» відносять позичальників із незадовільною фінансовою діяльністю, наявними збитками, у яких усі фінансові показники не відповідають вимогам, практично відсутня ймовірність своєчасного погашення боргу.))

Відповідно до оцінки фінансового стану та стану обслуговування кредитної заборгованості позичальником банк визначає категорію кредитної операції, тобто здійснює класифікацію власного кредитного портфеля за ступенем ризику. Всього виділяють п’ять категорій кредитних операцій: «стандартні», «під контролем», «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні».

Стандартними вважаються кредитні операції щодо позичальників класу «А» та класу «Б», стан обслуговування кредитної заборгованості яких є «добрим». До кредитних операцій під контролем відносять лише операції із позичальниками класу «А» із «слабким» станом обслуговування боргу. Пониження класу позичальника за фінансовим станом чи погіршення стану обслуговування ним кредитної заборгованості веде до підвищення ризикованості кредитної операції, а отже, і до пониження її категорії.

Субтандартними вважаються кредитні операції щодо позичальників класу «Б» та класу «В», стан обслуговування кредитної заборгованості яких є «слабким» і «незадовільним» відповідно. Сумнівні та безнадійні операції відносяться до позичальників класу «Г» та «Д» з «слабким» і «незадовільним» станом обслуговування кредитної заборгованості.