Тема 8. Участь України в міжнародних організаціях

Участь України в ООН. Діяльність організацій та установ ООН в Україні.

Участь України в міждержавних організаціях (ОЧЕС, ГУАМ, ЦЕІ, СНД). Співробітництво з міждержавними організаціями (ЄС, ЄАВТ, ЄврАзЕС).

Україна і міжнародні організації з регулювання світової торгів­лі. Процес приєднання України до СОТ.

Участь України в міжнародних валютно-кредитних організа­ціях (МВФ, Групі Світового банку, ЄБРР, ЧБТР).

СУТНІСТЬ, ВИДИ І МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Тема 1. Інституціональне середовище міжнародного бізнесу

Методичні поради до вивчення теми

Вивчивши тему, студенти повинні:

■ отримати знання з причин виникнення і місця міжнародних орга­нізацій у системі міжнародних економічних відносин;

* відстежити Історію виникнення такого міжнародного інститу­ту, як міжнародні організації;

й засвоїти суть поняття «міжнародна організація»;

* опанувати можливі варіанти типізації існуючих міжнародних ор­ганізацій.

Причини виникнення і місце міжнародних організацій у си­стемі міжнародних економічних відносин. Об'єктивна необ­хідність у регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків між краї­нами випливає зі зростаючої взаємозалежності і взаємозв'язку національних економік і відповідної інтенсифікації розвитку еко­номічних відносин між країнами; неузгодженості національних законодавств різних країн, що потребує створення такого механіз­му регулювання міжнародних економічних відносин, який би за­безпечував збалансовану координацію національних правових режимів. Міжнародні організації відіграють важливу роль як складова цього механізму.

Основними завданнями міжнародного регулювання МЕВ на сучасному етапі є:

1) забезпечення стабільності розвитку світової економіки, зо- крема валютно-фінансової сфери;

2) розвиток співробітництва між країнами в різних формах;

3) усунення дискримінації в торговельно-економічних відно- синах між країнами;

4) сприяння приватному підприємництву;

реалізації в механізмі регулювання міжнародних економічних відносин, потрібно розглянути його (механізм) у структурному і функ- ціональному зрізах

Механізм регулювання МЕВ

Механізм регулювання міжнародних економічних відносин має два взаємозв язані рівні: національний і міжнародний Кож­ному з них притаманна певна система принципів, інституціональ­дного рівня механізму регулювання МЕВ є здійснення коор­динації економічної діяльності між різнонаціональними суб'єк­тами МЕВ.

Під координацією розуміють узгодження певних параметрів національних економічних політик суб'єктів МЕВ. Координація може бути дво- або багатосторонньою залежно від кількості країн, що беруть участь в узгодженні своєї діяльності з партне­рами, та дискретною або іиституціонаїїьною залежно від засобів її здійснення. Треба відзначити, що дискретна координація пе­редбачає певне узгодження у разі виникнення спільної проблеми між сторонами, яке досягається шляхом вжиття окремих (разо­вих) заходів без створення спеціальних постійно діючих органі­заційних структур. Якщо ж проблема існує постійно, тоді для її' вирішення необхідне застосування інституціональної координа­ції, яка полягає в погодженні дій держав на підставі певного між­народного інституту, тобто з використанням уже встановлених законів, правил, норм, звичаїв і практики, організаційних струк­тур. Міжнародні організації саме і являють собою різновид тако­го міжнародного інституту.

Тобто, визначаючи місце міжнародних організацій у системі регулювання МЕВ, можна сказати, що вони є однією зі складових механізму регулювання і одним з інструментів узгодження наці­ональних зовнішньоекономічних режимів, міжнародних законів, норм, правил здійснення зовнішньоекономічних зв'язків на взає­мовигідній для країн-учасниць основі. Координація зовнішньо­економічних зв'язків різних країн через міжнародні організації забезпечує усталені та сприятливі паритетні умови для здійснен­ня комерційних операцій, руху трудових ресурсів і капіталів між цими країнами.

Оскільки міжнародне регулювання МЕВ є результатом поси­лення взаємодії між суб'єктами світо господарських зв'язків, що здійснюються як на макро-, так і на мікрорівнях, то й організа­ційні форми такої взаємодії створюються у вигляді міждержав­них економічних організацій, неурядових організацій, регіональ­них організацій.

Історія виникнення міжнародних організацій. Той факт, що першопричиною розвитку міжнародних економічних організацій були потреби міжнародного бізнесу, підтверджується історієюєдності; 1890 р. — Міжнародний союз для публікації митних тари­фів; 1919 р. — Міжнародна організація підприємців; 1920 р. — Міжнародна торговельна палата; 1926 р. — Міжнародна організація зі стандартизації і т. д. Тобто перші міжнародні організації як од­на зі стабільних форм регулювання міжнародних відносин з'яви­лись порівняно недавно (у середині XIX ст.) і саме в тих сферах, через які найбільшою мірою реалізуються відносини між держа­вами: транспорт, зв'язок, торгівля і сфери, пов'язані з нею.

Проте виникненню міжнародних організацій передував досить тривалий процес розвитку міжнародного спілкування, протягом якого формувалися об'єктивні суспільні потреби у створенні спеціальних міжнародних органів, які б регулювали дедалі склад­ніші багатосторонні відносини між державами в різних сферах діяльності. Умовно можна виокремити п'ять основних стадій ви­никнення та розвитку міжнародних організацій:

1. епоха рабовласницьких держав (створення військово-політичних і релігійно-політичних союзів держав);

2. період феодальної роздробленості (створення військових і торговельних союзів);

3. епоха великих географічних відкриттів, промислових рево­люцій та формування світового ринку (створення низки галузе­вих і функціональних міжнародних організацій);

4. період між Першою та Другою світовими війнами (створення Ліги націй та інших міжнародних організацій у різних сферах);

5. сучасний етап (створення ООН, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, СОТ та великої кількості міждержавних і неурядових організацій) [9,с.4—11; 10, с. 5—12].

Головне, що треба зрозуміти, вивчаючи дану тему: держави створюють міжнародні організації, щоб доручити їм завдання і функції, які вони не можуть здійснити самостійно. Наприклад, завданнями і функціями сучасних міжнародних організацій є:

— вивчення і розробка заходів з найважливіших проблем МЕВ;

—забезпечення стабілізації валют;

—сприяння усуванню торговельних бар'єрів;

— виділення коштів на додаток до приватного капіталу для надання допомоги технологічному й економічному прогресу;

1 ОО Ш Міжмаридш ирі аншци псрсиувшчд ь па ^л^лчиї оищпл

інтересів або ширших, ніж інтереси держав, які є їх членами.

Аналізуючи динаміку створення міжнародних організацій протягом XX ст., необхідно відзначити постійне зростання їх кількості, причому особливо стрімке саме у другій половині: якщо у першій половині століття загальна чисельність органі­зацій збільшилась з 200 до 950 (приблизно у 4,5 раза), то у другій половині — більше ніж у 20 разів. У цей час було ство­рено понад 3 тис. міждержавних організацій і понад 20 тис. неурядових. Організації економічного напряму становлять пе­реважну частку — понад 50 % усіх міждержавних організацій; найбільше недержавних —засновано в комерції та промисло­вості, а також у системах охорони здоров'я і медицини.

Суть поняття «міжнародна організація». Студентам необ­хідно правильно зрозуміти суть поняття «міжнародна органі­зація» і виокремити його з інших подібних понять. У західній літературі частіше вживається термін «міжнародний інститут». Його застосовують для позначення: міжнародної конференції (конгресу), міжнародної комісії (комітету) та міжнародної органі­зації. Усі ці установи, безумовно, мають родову спільність: між­народна сфера діяльності, міжнародний характер компетенції та відповідний механізм здійснення регулювання міжнародних від­носин. Різняться вони своїм місцем і правовим станом у системі міжнародних відносин. Міжнародні конференції та міжнародні комісії, як правило, не є суб'єктами міжнародного права, а між­народні організації виступають такими.

Щодо визначення поняття «міжнародна організація», то тут вирізняються два підходи: звужений (іпституціональний) та розширений. Відповідно до першого трактування міжнародна ор­ганізація — це стабільний інститут дво- або багатосторонніх між­народних відносин, який створюється різноналІональними сторо­нами (державами або іншими суб'єктами МЕВ) і має погоджені учасниками цілі, компетенцію, свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедуру, членство, порядок прийняття рішень). Як приклад можна розгля­нути Європейський Союз, Організацію Чорноморського економіч­ного співробітництва та ін.

Згідно з іншим підходом міжнародна організація розглядаєть­ся як будь-яка установа, група або асоціація, що у своїй діяльнос­ті виходить за межі однієї країни і має постійну структуру орга­нів. Таке розширене трактування припускає віднесення до між­народних організацій будь-яких установ чи організацій, що ма­ють міжнародний характер діяльності (наприклад, Фонд Євразія, створений у США для надання допомоги країнам СНД), трансна­ціональних корпорацій, так званих революційних груп і навіть кримінальних угруповань.

Треба відзначити, що саме звужений підхід визначає сутність міжнародних організацій як особливих суб'єктів МЕВ.

Типізація існуючих міжнародних організацій. Аби краще уявляти систему міжнародних організацій, що склалася у світі, необхідно провести їх типізацію, тобто виокремити основні типи організацій за певними критеріями. Міжнародні організації мож­на розрізняти щонайменше за трьома базовими критеріями: член­ство держав, географічне охоплення, компетенція. Крім того, ха­рактеристику можна доповнити ознаками юридичного статусу, характеру діяльності, періоду функціонування та порядку вступу до організації. Так, з погляду географічного охоплення розрізняються організації глобальні (всесвітні), регіональні або субрегі о пальні, створені внаслідок територіальної близькості чи за іншими політичними або економічними критеріями. Причому по­діл на регіональні і субрегіональні досить умовний і залежить від визначення поняття «регіон» у кожному конкретному випадку. Якщо географічним регіоном вважати Західну Європу, тоді ЄС є регіональною організацією; якщо ж подивитись ширше, і за регіон взяти всю Європу, тоді ЄС можна розглядати як субрегіональну організацію. Типова субрегіональна організація — ГУАМ, оскіль­ки охоплює країни, що належать до регіону СНД, та є його части­ною. Однак її можна розглядати і як регіональну за територіаль­ною близькістю країн-членів, що об'єднує держави, які знаходять­ся в районі маршруту перекачування нафти в Західну Європу. З огляду на повноваження, якими наділені організації, виокрем­люють дві полярні позиції. Перша полягає в тому, що організації створені для обговорення спільних проблем з метою наближення точок зору, які можуть приймати або не приймати рішення та вживати або не вживати певних заходів. Такі організації можна називати звичайно міжнародними. Вони, як правило, виконуючи координуючі чи Інші функції, можуть приймати рішення, але вони (ці рішення) не є обов'язковими для виконання членами організа­ції. Друга позиція передбачає, що організації можуть мати перед кваліфікувати всю розмаїтість міжнародних організацій, не виста­чає точності. Наприклад, існують організації, на які покладаються завдання проведення переговорів для своїх членів, налагодження і підтримки співробітництва в різних сферах між своїми членами, координації інтересів держав, налагодження співпраці тощо. Тобто міжнародні організації є досить різними, складними, тож не здатні вміститися у рамки будь-якої спрощеної термінології.

Критерії типізації	Типи організацій	Приклади організацій
Членство держав	1) міждержавні (міжуря­дові)	ООН, ЄС, ЫАФТА, МВФ, Світо­вий банк, СОТ
	2) недержавні	Європейський діловий конгрес, Міжнародна організація споживачів
	3) змішані	Міжнародна організація праці Іитерпол
Географічне охоплення	1) глобальні (всесвітні)	ООН, МВФ, Світовий банк, СОХ
	2) регіональні	ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР
	3) субрегіональні	ГУАМ
Компетенція (функціональне охоплення, спрямованість)	1) універсальні (загальної компетенції)	ЄС, ОЧЕС, ЛАД
	2) спеціальні(вузької компетенції)	СОЇ, МВФ, Всесвітній поштовий сетм^Міжнародна організація праці,
Характер повноважень (юридичний статус)	І) міжнародні	ОЕСР, ОЧЕС, ЄАВТ
	2) наднаціональні	ЄС, МВФ
Характер діяльності	1) регулюючі 2) контрольні 3) координаційно-інфор- маційні 4) консультативні	Будь-яка міжнародна організація виконує різною мірою всі функції
Період функціонування	1) тимчасові 2) постійні	Будь-яка міжнародна організація з визначеним строком повноважень може подовжувати термін своєї діяльності
Порядок вступу до організації	І) відкриті	МВФ, ВБ,ОЧЕС
	2) закриті	ОПЕК

Місце міжнародних організацій у системі регулювання МЕВ.

Причини, історія виникнення та етапи розвитку міжнарод­них організацій.

Динаміка створення та історичні тенденції зміни сутності міжнародних організацій.

Визначення і суть понять «міжнародний інститут» і «міжна­родна організація».

Основні типи міжнародних організацій у системі регулю­вання МЕВ