Тема 6

У промисловості — Організація країн — експортерів наїрнніх торговельних переговорів. Великого значення набувають(ОПЕК), Організація арабських країн — експортерів нафти, коли Україна перебуває на завершальному етапі вступу до СОТ (ОПЕК), Міжнародна рада з олова, Асоціація країн — експортерів залізної руди (АПЕФ), Міжурядова рада країн — експор-ьоторговельна діяльність України повинна базуватися на принципах і правилах, що пропонує саме ця організація.

У сільському господарстві — Міжнародна комісія з рік Історія створення Світової організації торгівлі (COT) розпочалася з моменту укладання Генеральної угоди з тарифів родна угода з цукру та ін.; недержавні галузеві організації, які створюються у формуванні і закріпленні митних тарифів і набрала чинності 1 січня 1948 р. міжнародних спілок виробників (підприємств, картелів, міжнагсЬтенами — засновниками ГАТТ (стали 23 країни. Організаційно Угода почала діяти як конференція держав-членів. З 1948 р. до 1994 р. ГАТТ впроваджувала правила і відігравала провідну роль у світовій торгівлі визначаючи принципи та правові норми, якими мають керуватися під час торговельних відносин держави учасниці.

Міжнародні організації зі стандартизації та сертифікації організації, сферою компетенції яких є розробка міжнародній державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки стандартів і сертифікація продукції у різних галузях, консультує глобальні організації:

організовувати врегулювання спорів.

• Міжнародна організація зі стандартизації (ІСО);

• Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК);

• регіональні організації:

• Європейський комітет із стандартизації (СЕН);

• Європейський комітет із стандартизації в електротехніки;

• Європейське бюро стандартизації для ремесел, малих сегментів населення;

—підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

•Міжскандинавська організація зі стандартизації (ЇНСТА);

•Панамериканський комітет стандартів (КОПАНТ).

Організація торгівлі (COT) є центральною ланкою в системі організацій з регулювання світової торгівлі. В ній концентруєть процедурний характер. З 1966 р. ГАТТ офіційно має четверту частину розв'язання переважної більшості проблем, що виникають у містину — «Торгівля і розвиток»: питання торгівлі з країнами, що народній торгівлі. Тому при вивченні теми основна увага зосереджена передусім на цій організації. Базові принципи, покладені в основу торговельних відносин між державами, закріплені у Генеральній угоді:

1. Торгівля без дискримінації (принцип найбільшого сприяння).

2. Захист за допомогою мита.

3. Забезпечення стабільної основи торгівлі.

4. Заохочення справедливої конкуренції.

5. Усунення кількісних обмежень (контингентування імпорту).

6. Визнання регіональних торговельних угод.

7. Створення пільгових умов для країн, що розвиваються.

8. Особливі норми регулювання для текстилю та одягу.

Студенти повинні розуміти, до якого типу міжнародних інститутів належить ГАТТ. Це не є міжнародною організацією в певному розумінні цього поняття, оскільки з самого початку ГАТТ розглядалася як договір між державами, а не як міжнародна організація. Тож, вона не мала статусу юридичної особи. Але т> не менше Генеральна угода з тарифів і торгівлі, з одного боку являє собою міжнародну угоду, яка містить правові норми торгівельних відносин між її учасниками на договірній основі, а з іншої ГАТТ (збирався один раз на рік для обговорення діяльності організації і розробки політики на майбутнє);

—Рада ГАТТ, яка складалася з представників договірних сі Восьмий (Уругвайський) раунд торговельних переговорів сторін, займалася поточними справами і проводила засідання, найконструктивнішим і багатостороннішим з усіх.

Його результати:

—постійні комітети, що наглядали за виконанням угод (зниження тарифів, уточнення розглядали питання особливого значення для країн, що розвиваюся правил і ліквідація нетарифних перешкод), так і нові

вивчали ситуацію в країнах, які ввели торговельні обмеженняя послугами і торговельні аспекти, пов'язані з правами інтелектуальної власності, а також сфера торгівлі товарами

—робочі групи, які утворювалися для розгляду актуальніше не лібералізувалися (сільське господарство і легка промисловість з питань (наприклад, приєднання до ГАТТ, відношення зон вільної торгівлі);

—Секретаріат, очолюваний генеральним директором, забезпечував діяльність органів ГАТТ.

У ГАТТ була запроваджена система тарифних переговорні товарів; урегулювання торговельних суперечок, механізмі для зниження тарифів, які з початку укладання Угоди у багатьох формування загальної торговельної політики; країнах були занадто високими. Створено Світову організацію торгівлі, на конференціях і продовжуватися на раундах багатосторонніх переговорів була прийнята Угода про заснування Світової організації торгівлі. За всю історію ГАТТ було підписана 15 квітня 1994 р. в Мараккеші (Марокко), ведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів.

Заохочення співробітництва урядів з технічних питань міжнародного торговельного судноплавства, сприяння виробленню найефективніших стандартів (з безпеки на морі, морської навігації), запобіганню і боротьбі із забрудненням моря плавзасобами і забрудненням дов­кілля

Охорона інтелектуальної власності в усьому світі через співробітництво між державами-членами і міжнародними організаціями у сфері Інтелектуальної власності

Вищий політичний орган ООН, який обговорює питан­ня стосовно міжнародного миру і безпеки, розробляє рекомендації щодо заохочення.

Розробка заходів регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами шляхом укладання міжнародних товарних угод, створення дослідницьких груп з сировинних товарів, розробка заходів і засобів торгової політикн та економічного співробітництва, серед яких ство­рення загальної системи преференцій при імпорті товарів з країн, що розвиваються; заходи по усуненню тарифних бар єрів тощо.

Сприяння розвитку туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння; надання технічного сприяння в підвищенні якості туристичних послуг; дотримання інтересів країн, що розвиваються, (наприклад, на Конференції міністрів укладаються нові мїжнародних угод, створення дослідницьких груп по сировинних товарні договори з питань торговельного режиму). Всього відбулих, тощо; чотири такі конференції: в Сингапурі Сієтлі, США (1999 р.), у Доці, Катар, преференції започаткований новий (де COT, який має назву «рауд розвитку» і Генєральна рада — постійно діючий орган у період між сприяння розвитку економічного співробітництва між країнами преференціями, що відповідає за політику COT. Виступає як голими, що розвиваються, шляхом організації переговорів по створений арбітр у випадках, коли між державами — членами СОТ іенню глобальної системи преференцій між країнами, що розвиникають суперечки з приводу тлумачення або застосування; розробку програми дій світового співтовариства зі угод Уругвайського раунду. Менш важливі питання розглядаються подоланням економічного відставання найменш розвинуться у відповідних органах, а саме розвинутих країн;

Раді з торгівлі товарами (відповідає за розв'язання питань —проведення нарад експертів, представників урядів, диплощо виникають при застосуванні або тлумаченні ГАТТ та астатичних переговорних конференцій з метою узгодження полійованих до нього угод); урядів регіональнихекономічних угруповань з питань Раді з торгівлі послугами (відповідає за реалізацію ГАТТ світової торгівлі та інших проблем;Раді з аспектів інтелектуальної власності, що мають від сприяння координації діяльності в рамках ООН з питань відношення до торгівлі; міжнародної торгівлі, підготовка документів для Генеральної Асамблеї. ЕКОСОР та інших організацій; співробітництво з міжнародними економічними організацізації.

Конференція міністрів та Генеральна рада складаютьсяіми (COT. МТЦ та ін.). представників усіх країн-членів.

Членами ЮНКТАД є 185 держав — членів ООН і 3 члена представляють спеціалізовані агентства. Членство ЮНКТАД відкрите. Проте іноді допускається прийняття рішень кваліфікованая будь-якої держави — члена ООН, спеціалізованих установ більшістю (дві третини). Решта глобально-універсальних організації ООН і МАГATE.

Мета створення і напрями їх діяльності у міжнародної торгівлі.

Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) — (представляють всі географічні регіони та основні правові системи. Орган ООН, що відповідає за розвиток світової торгівлі і наданий світу. Завданнями ЮНСІТРАЛ є: координація роботи міжнародних організацій з правових питань міжнародної торгівлі. Діяльність сприяння ширшій участі держав в існуючих міжнародних конвенціях; розробка нових конвенцій та інших документіі стосовносучасної міжнародної торгівлі і пов'язані з нею питання економіки, права міжнародної торгівлі; підготовка кадрів.

Діяльність ЮНКТАД спрямована на:

—регулювання торговельних та економічних відносин торговельного права,

—основна діяльність Комісії, державами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД/СОТ створений у 1954 р,; центр допомагає країнам, що розвиваються, вирішувати питання розширення експорту, надає інформацію і сировинними товарами шляхом укладання міжнародних товарних консультацій з питань ринків і методів збуту експортної продукції, допомагає в створенні експортних служб і підготовці відповідррту. оподаткування, міжнародних інвестицій,кадрів.

Генеральна Асамблея ООН у 1974 р. визначила праведності, маркетингу, торговельної політики; статус МТЦ як робочий допоміжний орган ГАТТ та ООН практики:

1)розробка рекомендацій з питань поліпшення існуючої міжнародної діяльності.

2) розробка типових контрактів надання технічної допомоги в розвитку торгівлі, насамперед через розшифрування міжнародних комерційних термінів Інкотермс, митних позначень експорту країн, що розвиваються.

Всесвітня митна організація (ВМО) створена в 1995 р.

3)наступниця Ради митного співробітництва (РМС) з метою розробки документа з питань боротьби й уніфікації митних систем, поліпшення техніки переміщення в міжнародних комерційних операціях;

—уніфікації номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах;

—узагальнення митного досвіду різних країн, формували ярмаркових комітетів або установ, які скликають та організовують міжнародні ярмарки. Завданнями СМЯ є: закріплення процедур (Конвенція Кіото, 1973 p).

—організації міжнародного співробітництва із запобігання і відвернення порушень митних правил організація постійного співробітництва між членами ЗМЯ; охорона інтересів учасників ярмарків (експонентів і покупців).

технічного співробітництва і навчання (Сеульська декларація);

розробка погодженого міжнародного розкладу проведення ярмарків: на прохання заінтересованих сторін створення арбітражних судів.

Бюро міжнародних виставок (БМВ) створено в 1931 р. в Парижі (Франція) для нагляду за виконанням Паризької конференція;

репрезентація міжнародних ярмарків компетентції 1928 р. стосовно впорядкування проведення міжнародних якими органами влади і міжнародними організаціями, торгівельно-промислових виставок.

Міжнародна торговельна палата (МТП) —створена з метою сприяння розширенню відносин між країнам.

Регіональні організації створювалися і створюються головним встановленню контактів у всіх сферах міжнародного бізнесом за ознаками географічної близькості країн, наявності у об'єднання національних організацій ділових кіл країн, заінтересованості випадків спільного кордону та історично сформованих у розвитку міжнародної торгівлі і підтриманні економічних відносин з метою забезпечення надійних виробничих зв'язків між державами.

Основними напрямами діяльності МТП є:

• сприяння розвитку підприємництва у світі шляхом співробітництва та регіональної торгівлі. Завдяки узгодженим зусиллям вивчення розвитку торгівлі, інвестицій, вільного руху капіталів;

• країни досягають підйому і зближення рівнів розвитку та ступеня регулювання підприємницької діяльності: захист системиної зрілості економік країн, що інтегруються, виходять на приватного підприємництва; привертання уваги до проблем бріівень спільного вирішення завдань торговельної політики;

• стимулювання регулювання підприємництва самими відстоювання спільної позиції в таких міжнародних підприємцями; підготовка кодексів поведінки у сфері бізнесу, раутах, як МВФ, Світовий банк, COT. За сучасних умов понад приймаються.

Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), Судану, Танзанії, Уганди, Ерітреї, Ефіопії). Співробітницво організація, створена США, Канадою та Мексикою з метою іо країн-членів у рамках СРСПА здійснюється у таких сферах: ліквідації всіх інвестиційних і торговельних бар'єрів, скасування —лібералізації торгівлі і створення митного союзу після мита у взаємній торгівлі. В канадсько-американській торгівлі річного перехідного періоду шляхом ліквідації мита та інших говельні бар'єри вже скасовані. У відносинах з Мексикою за ввезення товарів; скасування нетарифних бар'єрів;поступове зниження мита. Діяльність НАФТА спрямован спільних зовнішніх тарифів на товари, що імпортуютьсяаспекти підприємницької діяльності в Північній Америці країн, установлення режиму найбільшого сприяння; митне а саме: доступ до ринків, інвестиції, гарантії, послуги, права співробітниіггво в рамках спільного ринку; спрощення і гармонізація інтелектуальної власності, державні закупки, дотримання стандаршія торговельної документації і процедур;тимчасовий в'їзд для бізнесменів, розв'язання суперечок тощо) —у валютно-фінансовій сфері створення платіжного союзу з Південний спільний ринок (МЕРКОСУР) — організашиною валютною і розрахунковою одиницею, досягнення домовленостей створена в 1991 р. Аргентиною, Бразилією, Парагваєм та Урупертованості валют; узгодження валютної та податкової політики на основі Асунсьонського договору з метою створення розвитку банківської справи і ринку капіталів; вільний рух вільної торгівлі і митного союзу.

Договором передбачається:

пересування всіх видів мита і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі

сприяння розвитку приватного підприємництва;

співробітництво між країнами;

вільний рух капіталів і робочої сили;

співробітництво між торговельними палатами і підприємницькими об'єднаного єдиного спільного зовнішнього тарифу;

координація політик;

галузі промисловості, сільського господарства, транспорт;

заохочення і захист інвестицій;

забезпечення вільного пересування окремих осіб, робочої

Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ) — організація, створена в 1980 р. 11 латиноамериканськими країну —координації діяльності з Південно-Африканським співтовариства розвитку(Аргентиною, Болівією, Бразилією, Венесуелою, Колумбією, Мексикою, Парагваєм, Перу, Уругваєм, Чилі, Еквадором) з Галуїеві міжнародні організації. При вивченні цих організа-розвитку та активізації співробітництва, спрямованого на розміщення студентам потрібно засвоїти мету створення та основні типи розширення ринку, поетапного створення латиноамериканського сшарганізацій, механізм їх функціонування, інформацію щодо діяль­ного ринку шляхом стимулювання утворення зони економічності конкретних організацій у цій сфері. Слід розрізняти міжнародна організація преференцій. ЛААІ замінила собою Латиноамериканську товарні організації та організації країн виробників та вільної торгівлі (ЛАВТ), яка була створена в 1960 р. портерів сировини. їх відмінність полягає насамперед у механізмі

Митний та економічний союз Центральної Африіряйву на торгівлю сировиною. (МЕСЦА) — організація — наступник Екваторіального митне На сьогодні міжнародні товарні організації здебільшого є союзу, створена в 1966 р. 6 африканськими державами (Габонфорумами для обговорення проблем І розробки рекомендацій з Камеруном, Конго, Центрально-африканською республікою, Читань, пов'язаних з міжнародним виробництвом, торгівлею і Екваторіальною Гвінеєю) на основі Браззавільського вживанням, а також центрами збору інформації та організації договору з метою поетапного створення і розвитку спільного досліджень з цих питань та розповсюдження їх результатів, шляхом координації митної, податкової та економічної політи основу діяльності перших (міжнародних товарних організацій) держав-членів, особливо переговорів по тарифних питанняхпо кладені міжнародні товарні угоди, що укладаються під егідою третіми країнами і застосуванню загальних тарифів. Конференції з торгівлі і розвитку ООН (ЮНКТАД).

Спільний ринок Східної і Південної Африки (СРСПА) товарні угоди являють собою багатосторонні договори між урядами організація, утворена в 1994 р. як наступник Преференційної країн, заінтересованих у співробітництві на світовому ринки торгівлі держав Східної і Південної Африки (Анголи, Буруну певного товару з метою його впорядкування і розвитку Заїру, Замбії, Зімбабве, Кенії, Коморських островів, Лесото, Маловигідних умовах. На країни-у часин ці таких організацій при-рикію, Мадагаскару, Малаві, Мозамбіку, Намібії, Руанди, Свазнадає, як правило, понад 2/3 світового виробництва і споживання відповідної продукції і переважна частина — від 85 до 95 % -світової торгівлі нею.

Спочатку в міжнародних товарних угодах були заінтересовані країни, що розвиваються, — експортери сировини. Розвинуті країни брали участь у цих угодах з метою перешкодити створен­ню картелів країн — виробників і експортерів і гарантувати поста­вки найважливіших видів сировини на свої внутрішні ринки, за можливістю, за стабільними цінами. Міжнародні товарні угоди передбачали економічний механізм регулювання ринку, голов­ними інструментами якого були встановлення нижньої і верхньоїмеж коливань світових цін на відповідний товар; стабілізаційних (буферних) запасів або застосування експортних квот.

Основними цілями міжнародних товарних угод є: —аналіз проблем, пов'язаних з міжнародною торгівлею, а такс виробництвом і споживанням конкретних сировинних товарів;

—вивчення світової кон'юнктури ринку конкретних сировин­них товарів, регулярне інформування учасників про стан ринку;

—збір і публікація статистичних даних І підготовка економіч- _: них оглядів ринків;

—організація багатосторонніх консультацій з проблем торгів лі сировинними товарами;

—розробка заходів з розширення виробництва і зміцненням експортного потенціалу в країнах — виробниках сировини; роз­виток відповідної Інфраструктури; сприяння розширенню участи країн-виробників у переробці, маркетингу і розподілі сировини: і поліпшення охорони навколишнього середовища тощо.

Перші міжнародні товарні угоди були укладені ще в 30-х р.; ках XX ст. Це були: угода з пшениці (1933 р.) та цукру (1937 р.) і Протягом другої половини XX ст. було укладено і переукладено і ряд угод по таких товарах:

✓ какао — у 1971, 1975, 1980, 1987, 1993 рр.; каві —у 1962, 1968, 1976, 1983; 1994 рр.;

*ґ натуральному каучуку — у 1979. 1987, 1995 рр.;

✓ цукру —у 1954,1959, 1968,1974, 1977, 1984,1987,1992 рр.; ^маслинової олії — у 1956, 1963, 1979, 1993 рр.;

Голову —у 1956, 1961, 1966, 1971, 1976, 1981 рр. (припини­ло своє існування в 1989 р.);

^пшениці — у 1949, 1953, 1956, 1959, 1962, 1967, 1971, 1986,_г 1995 рр. (угода 1995 р. має назву «міжнародна угода з зерна»); джуту і джутовим виробам — у 1984, 1989 рр.;

^ тропічній деревині — в 1983, 1994 рр.

Механізми функціонування міжнародних товарних організа­цій подібні І можуть бути розглянуті на прикладі Міжнародної організації з какао.

Процес формування Міоіснародної організації з какао (МОКК) закінчився в 1993 р. в результаті укладання чергової угоди. Вона являє собою міжурядову організацію, що сприяє розвитку І зміц­ненню міжнародного співробітництва в усіх сферах світового ви­робництва какао між країнами, які експортують та імпортують цей вид продукту. Згідно з угодою 1993 р. до складу МОКК вхо­дять 42 країни та одна міжурядова організація (ЄС), які представ­ляють 80 % світового виробництва какао і 70 % його світового споживання. У 2001 р. були проведені чергові переговори з ме­тою вдосконалення угоди 1993 р. Нова угода була ратифікована у лютому 2001 р. на конференції ООН і набула чинності в 2002 р. Вона відкрита для приєднання країн. Особливістю угод 1993 і 2001 рр. є відмова від застосування буферного запасу.

Головними цілями МОКК є:

—сприяння стабілізації і розширенню світового ринку какао в інтересах усіх учасників за допомогою забезпечення збалансова­ного розвитку ринку какао шляхом вжиття заходів щодо коригу­вання виробництва і стимулювання споживання, достатньої про­позиції какао за розумними цінами, справедливими стосовно як виробників, так і споживачів;

—сприяння транспарентності у функціонуванні світової еко­номіки какао шляхом проведення необхідних-досліджень, аналізу і розповсюдження відповідної інформації (статистичної — про світове виробництво, ціни, експорт, імпорт, споживання та запа­си; технічної — про культівацію, маркетинг, транспортування, обробку та використання; про політику урядів, оподаткування, національні стандарти, регулювання та законодавство тощо);

—сприяння науковим дослідженням і розробкам у галузі ви­робництва і продажу какао;

—забезпечення форуму для обговорення всіх питань, що сто­суються світової економіки какао.

Організаційна структура МОКК складається з Міжнародної ради з какао (вищий орган управління), Виконавчого комітету, Виконавчого директора, ряду комітетів та Секретаріату.

Рада МОКК включає всіх членів організації, збирається на се­сії кожні півроку, в разі необхідності скликає позачергові спе­ціальні сесії. Рішення приймаються шляхом голосування (прос­тою більшістю голосів). Кворумом для сесії Ради вважається присутність щонайменше 5 експортуючих і більшості імпортую- чих членів, що забезпечує 2/3 загальної кількості голосів. Експортуючі країни разом та імпортуючі країни разом мають по 1000 голосів. Жоден член організації не може мати понад 400 го- лосів. При розподілі голосів між членами враховується середній обсяг експорту (імпорту) какао-бобів за останні три роки.

Виконавчий комітет складається, як правило, з 10 експортуючих та 10 імпортуючих членів, що переобираються щороку. Виконавчий ^ комітет підзвітний Раді. До сфери його компетенції належать:

—планування та розгляд робочої програми організації і пред­ставлення її Раді для ухвалення;

—підготовка і розгляд річного звіту про функціонування організації для Ради; —розгляд і рекомендація річного адміністративного бюджету;

• нагляд за виконанням бюджету;

• аналіз витрат і надходжень;

—допомога Раді у призначенні виконавчого директора та головних службовців організації тощо.

Рішення Виконавчим комітетом приймаються шляхом голосу­вання (проста більшість). Кворумом для засідання вважається присутність щонайменше 4 експортуючих та 4 імпортуючих чле-, нів. Виконавчий директор призначається Радою на період не біль- . ше ніж період функціонування однієї Угоди. Він призначає пер-» сонал організації відповідно до постанов Ради. Ні виконавчий : директор, ні персонал організації не повинні мати жодних фінан­сових інтересів в індустрії какао, торгівлі, транспортуванні чи рекламі какао. Бюджет на кожний рік формується за рахунок внесків країн-членів пропорційно до кількості голосів, якими цій" члени володіють. Членські внески вносяться у вільно конвертованій валюті.

З метою забезпечення найліпшого розвитку галузі какао та збалансування його виробництва і споживання створено Ринко­вий комітет, що складається з експортуючих та імпортуючих і країн. Комітет повинен спостерігати за тенденціями та перспеї-тивами виробництва та споживання какао, запасами та цінам», виявленням ринкової незбалансованості на ранніх стадіях тощо.

Організація встановлює вимоги до країн-членів по забезпе-: , ченню належних умов життя і праці населення, що зайняте — сфері какао.

Крім міжнародних товарних організацій, для регулювання рин­ків сировинних товарів створені також Міжнародні дослідницькі групи з сировини, Міжнародні консультативні комітети та Між­народні ради.

Міжнародні дослідницькі групи з сировини (каучуку, свинцю і цинку, нікелю, міді) — міжурядові багатосторонні організації, створені з метою дослідження актуальних проблем розвитку сві­тових товарних ринків і надання необхідних рекомендацій краї-нам-учасницям.

Міжнародні консультативні комітети (з бавовни, вольфра­му) — органи, що створюються в рамках міжнародних товарних угод, метою яких є сприяння розвитку міжнародної торгівлі від­повідним товаром шляхом надання учасникам інформації про стан кон'юнктури світових товарних ринків, пошуку шляхів розв'язання проблем, пов'язаних з виробництвом і міжнародною торгівлею даним товаром, регулюванням ринкових цін.

Міжнародні ради (з маслинової олії, олова, зерна, джуту) — різновид міжнародних товарних організацій, ,що створюються в рамках міжнародних товарних угод з метою сприяння їх реаліза­ції шляхом регулювання відносин між учасниками угод, надання їм інформації про стан і тенденції розвитку світового товарного ринку, вжиття заходів з регулювання світових цін. Ці ради не во­лодіють правосуб'єктністю і не передбачають спеціальних меха­нізмів регулювання ринків.

Міжурядові організаіиї країн виробників та експортерів сирови­ни створювались за ініціативою країн—постачальників сировинних товарів з метою зміцнення національного контролю над природни­ми ресурсами і стабілізації цін на ринках сировинних товарів. Товар­ні асоціації мали на меті створення противаги існуючій системі ор­ганізації споживачів на ринках сировини в умовах, коли західні країни отримують односторонні переваги, зумовлені картелізацією ринків покупців. До складу деяких організацій виробників та експор­терів сировини входять окремі розвинуті країни — експортери від­повідної сировини. Сьогодні існують міждержавні асоціації експор­терів нафти, міді, бокситів, залізної руди, ртуті, вольфраму, срібла, фосфатів, натурального каучуку, деревини тропічних порід, шкіри, кокосових продуктів, джуту, бавовни, чорного перцю, какао-бобів, кави,_чаю, цукру, бананів, арахісу, цитрусових, м'яса тощо.

Цілями таких товарних асоціацій є:

—координація політики країн-членів у галузі сировинних то­варів; пошук шляхів і методів захисту їх торговельних інтересів;

—сприяння розширенню споживання певного виду сировини в країнах-ім портерах;

—діяльність щодо створення національної переробної проми­словості, спільних підприємств з переробки, перевезення та збуту сировини, що експортується;

—встановлення контролю над операціями ТНК, розширення участі національних фірм держав, що розвиваються, у переробці і збуті сировини; налагодження прямих відносин між виробниками і споживачами сировини;

—запобігання різким падінням цін на сировину;

• спрощення і стандартизація торговельних угод і необхідної для цього документації;

• сприяння розвитку попиту на сировину.

Діяльність деяких міждержавних організацій ускладнюється через велику географічну відстань між виробниками. На діяль­ність міжнародних асоціацій з кави, какао, цукру та інших суттє­вий вплив має регулювання цих ринків у рамках міжнародних то­варних угод за участю країн-імпортерів. Реальний вплив на рин­ки сировини має лише невелика кількість асоціацій. До них на­самперед належить Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК), створена у вересні 1960 р. Основними цілями організації є:

1. координація та уніфікація політики щодо нафти держав-членів;

2. визначення найефективніших індивідуальних та колективних за­собів захисту інтересів держав-учасниць; 3) пошук засобів забезпе­чення стабільності цін на світових ринках і попередження несподі­ваних і небажаних коливань цін; 4) забезпечення стійких доходів країн — виробників нафти, ефективного постачання країн-спожи-вачів; справедливий розподіл доходів від інвестицій у нафтову про­мисловість; 5) охорона навколишнього середовища.

Механізм регулювання ОПЕК світового ринку нафти полягає у встановленні сумарного ліміту видобутку нафти для країн-членів, коригування цього ліміту з урахуванням рівня цін на сві­товому ринку нафти, розподіл загального ліміту між країнами-членами і контроль за дотриманням установлених квот.

Структурно організація складається з таких органів: Конферен­ція (вищий орган), Рада керуючих (виконавчий орган), економіч­на комісія ОПЕК, секретаріат.

Арабські країни-члени Організації арабських країн — експор­терів нафти (ОАПЕК) досягли певних успіхів у створенні на ко­лективній основі мережі компаній у сфері розвідки, видобутку, переробки, транспортування нафти і нафтопродуктів, фінансу­вання різних проектів у сировинному секторі господарств країн-членів.

Міжнародні організації стандартизації та сертифікації.

У темі розглядається діяльність міжнародних (глобальних) і де­яких (переважно європейських) регіональних організацій, що працюють у сфері стандартизації та сертифікації продукції. Ос­новні питання, які повинні засвоїти студенти: цілі, сфера, масш­таби і напрями діяльності, організаційна структура.

Для розуміння суті діяльності і ролі, яку відіграють міжнарод­ні організації зі стандартизації і сертифікації в міжнародному об­міні і регулюванні міжнародної торгівлі, студенти повинні розу­міти основні поняття із сфери стандартизації і сертифікації1. Слід наголосити, що стандартизація здійснюється на міжнародному, регіональному та національному рівнях. Об'єктом стандартизації є продукція, процес, послуга, для яких виробляються певні вимо­ги, характеристики, параметри, правила тощо. Підтвердження від­повідності продукції заданим вимогам здійснюється шляхом сер­тифікації, тобто отримання виробником свідоцтва відповідності.

Провідна роль у міжнародній стандартизації належить двом мЬкнародним організаціям: Міжнародній організації зі стандар­тизації (ІСО) — організації, сферою компетенції якої є розробка міжнародних стандартів і сертифікація продукції у різних галу­зях, за винятком електротехніки і електроніки, та Міжнародній електротехнічній комісії (МЕК) — автономній організації в складі ЇСО, що займається питаннями стандартизації І сертифіка­ції продукції в галузях електротехніки, електроніки, радіозв'язку, приладобудування.

Певну діяльність у цій сфері здійснюють також Світова орга­нізація торгівлі (COT) та Європейська економічна комісія (ЄЕК ООН). ІСО і МЕК розробили ряд керівництв із застосування стан­дартів. Лише 20 % стандартів ІСО стосуються вимог до конкрет­ної продукції, решта нормативних документів — це вимоги до безпеки, взаємозамінності, технічної сумісності, методів випро­бувань продукції тощо. ІСО розробила понад 10 тис. стандартів. Міжнародні стандарти ІСО являють собою варіант технічних ви­мог до продукції (послуг), що забезпечує полегшення обміну то­варами і послугами між суб'єктами світового ринку. Відсутність сертифіката на систему якості стає головною перепоною для ви­ходу фірми на світовий ринок. Отже, сертифікація за сучасних умов може перетворитися на засіб протекціонізму і захисту внут­рішнього ринку і застосовуватись як технічний бар'єр.

Інші міжнародні організації, які працюють у глобальному мас­штабі, — Світова організація торгівлі (COT), Всесвітня організація з туризму (ВОТ), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Мі

народний союз залізниць та ін. Вони розробляють міжнародні стан­дарти у сфері своєї компетенції. Так, основне завдання COT у цій сфері — приведення у відповідність нормативних документів, що діють у країнах-членах, до вимог Угоди з технічних бар'єрів у тор­гівлі, зокрема Кодексу зі стандартів, який входить до складу цієї Угоди. Основні вимоги Кодексу зі стандартів стосуються питань стандартизації, оцінки відповідності та інформації.

У сфері стандартизації головна вимога полягає в тому, щоб нормативний документ не перетворився на технічний бар'єр у торгівлі. Необхідно, щоб національний стандарт відповідав між­народному (якщо такий є в наявності). У галузі оцінки відповід­ності необхідно, щоб національні системи оцінки не перешко­джали міжнародній торгівлі. Вони повинні бути гармонізовані з міжнародними рекомендаціями міжнародних організацій.

У сфері інформації кожна сторона повинна створити інформа­ційно-довідкову службу, завданнями якої б було надання інфор­мації заінтересованим сторонам про прийняті технічні регламен­ти або регламенти, що розробляються. Ця вимога стосується як стандартів, так і систем оцінки відповідності.

Регіональні організації зі стандартизації та сертифікації здійс­нюють свою діяльність у межах своїх регіонів. Головне завдання цих організацій: розробка регіональних стандартів, на які б могли посилатися країни регіону; забезпечення уніфікації застосування в країнах-членах міжнародних стандартів ІСО та МЕК; співробіт­ництво з усіма організаціями регіону, що займаються сертифіка­цією у своїх сферах; надання послуг з сертифікації на відповід­ність регіональним стандартам.

Європейське бюро стандартизації для ремесел, малих і се­редніх підприємств — неурядова організація, створена з метою інформування національних і галузевих організацій ремісницько­го виробництва з питань стандартизації, залучення їх до участі в роботі зі стандартизації.

Європейський комітет із стандартизації (СЕН) — неуря­дова організація, що об'єднує національні організації зі стан­дартизації країн ЄС і ЄАВТ, створена для розробки регіональ­них стандартів, що відповідають міжнародним стандартам ІСО.

Європейський комітет із стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК) — неурядова організація, що об'єднує національні електротехнічні комітети країн ЄС (крім Люксембурга) та ЄАВТ, створена для розробки регіональних стандартів на електротехніч­ну продукцію.

Міждержавна рада зі стандартизації, метрології, сертифі­кації країн — учасниць СНД — регіональна організація зі стан­дартизації, в якій представлені всі національні організації зі стан­дартизації країн — членів СНД, розробляє і приймає міждержав­ні стандарти, нормативні документи, що встановлюють єдиний порядок сертифікації пріоритетних груп продукції і послуг.