Лабораторна робота №02

(самостійне завдання)

з дисципліни „Основи інформатики”, спеціальність” 5.05010101 Обслуговування програмних систем і комплексів”

Вказівки ms dos

Мета: – ознайомитись з призначенням операційної системи MS DOS,

• вивчити вказівки роботи з файлами та каталогами в MS DOS,

• набути практичних навиків роботи з вказівками MS DOS загальносистемного призначення.

Теоретичні відомості

1. Дискова операційна система (дос).

Дискова операційна система – це спеціальна програма яка забезпечує централізоване керування дисковим простором і файлами та загалом роботою комп’ютера та периферійними пристроями. Більшість програм спілкуються з комп’ютером та периферією саме через операційну систему. Крім того під час роботи комп’ютера вона слідкує за станом і статусом усіх складових частин комп’ютера.

До складу ДОС входить ядро та додаткових утиліт. До ядра ДОС входять три основні файли:

Msdos.sys – комплект інструкцій.

Io.sys – системна бібліотека.

Command.com – командний процесор.

Для того щоб BIOS знайшов системні файли і передав їм керування необхідно щоб перші два файли були записані у завантажувальних секторах (Boot sectors або, Boot record)) диску. Третій файл може бути розташований будь-де, але обов’язково у кореневому каталозі диску. (Детально про це буде розглянуто нижче). ДОС працює за допомогою команд які подає, або безпосередньо користувач, набираючи їх у командному рядку, або певна програма. Команди ДОС поділяються на внутрішні та зовнішні.

2.Організація дисків дос.

2.1. Файл. Файл – це цілісна сукупність даних на диску, яка має одне спільне найменування. Файл завжди має ознаку початку та кінця, які записуються відповідно на початку та в кінці даних. Найменування файлу складається з імені та розширення, що при написанні відділяються крапкою. Загальний вигляд найменування файлу наведено нижче:

ім’я.розширення

Ім’я – може складатися з букв, цифр, знаків підкреслення, тире, оклику та деякі інші. Для MS-DOS, DR-DOS допускається до 8 символів. Для Windows кількість символів може бути до 255, також допускається пробіл та символи \ / : * ? " < > | .

Розширення файлу - може складатися з букв, цифр, знаків підкреслення, тире, оклику та деякі інші і їх загальна кількість не повинна перевищувати 3 символи. Допускається найменування файлу без розширення.

Ім’я файлу, у більшості випадків, може бути довільним, у той час коли розширення файлу, частіше всього, бувають стандартними і відповідають або типу файлу, або типу програмного забезпечення.

Наприклад: Msdos.sys – системний файл;

autoexec.bat –командний пакетний файл;

my_prog.com – неподільний файл, що виконується

word.exe – подільний файл, що виконується;

alpha.doc – файл текстового редактора;

alpha.bas – текст програми Basic;

my_prog.pas – текст програми Pascal;

Як було згадано раніше ДОС керує дисковим простором, тобто певним чином зберігає файли на диску і забезпечує доступ до них програм та користувача.

2.2. Структура інформації на диску.

Точкою відліку на диску є нульовий сектор ДОС. Цей сектор завжди містить важливу частину програмного коду, яка називається завантажувальним записом ДОС (DBR - DOS boot record). Цей код використовується для завантаження системи спільно з записом розділів та, так званими, “прихованими” файлами.

Внаслідок розвитку різних версій ДОС DBR набула й іншу важливу роль. На початку DBR є таблиця, яка містить певну інформацію, що ідентифікує диск.

Безпосередньо за DBR йде таблиця розташування файлів (FAT – file allocation table). Вона завжди починається з ДОС сектор номер 1. ДОС зберігає дві копії FAT – первинну та резервну – безпосередньо одну за одною. Розмір FAT залежить від того, наскільки великий розділ.

За FAT безпосередньо йде кореневий каталог (root ditectory). Кореневий простір дозволяє розташовувати на жорсткому диску до 512 входжень. Точне число кореневих входжень зберігається у DBR.

В ся інша інформація (файли) на диску зберігається за кореневим каталогом.

Рисунок. 1 – Схема організації диску ДОС.

Рисунок 2. - Схема дерева каталогів диску.