18. Наукові основи криміналістичного дослідження письма (письмової мови та почерку).

Почерк є графічною стороною письма, його динаміч­ною функцією, а письмова мова відображає його інтелектуальну функцію. Тобто письмова мова є відображенням інтелектуальних навиків людини, а почерк — динамічних.

Основа формування навиків взагалі — фізіологічна теорія І.П. Павлова про динамічний стереотип. Навики письмової мови і почерку у цьому розумінні не є винятком, їм притаманні власти­вості та ознаки, відомі з психології та фізіології вищої нервової діяльності, а саме: динамічність, стійкість, автоматичність, варіа­тивність, відображуваність.

Здавна письмо використовували при розслідуванні злочинів для встановлення особи, яка його писала, і пов'язаних з цим об­ставин. Спочатку досліджувалася лише графічна сторона пись­ма, тому такий розділ дослідження письма називали каліграфією, графологією, а зараз — почеркознавством.

Упродовж всього життя людини почерк зазнає певних змін, він розвивається, вдосконалюється. Найбільшу ста­більність має сформований почерк, який частіше за все є наявним у особи 25-річного віку. Варіант ознак почерку не може вважатися перешкодою щодо ідентифікації.

Почерк людини пов'язаний з її умовно-рефлекторни­ми діями та діяльністю великих півкуль головного мозку. Навчання письму, неодноразові повтори написання одних і тих самих літер, цифр, знаків призводять до вироблення графічних навичок. Властивості почерку (індивідуальність та відносна сталість) пов'язані з динамічним стереотипом (нейрофізіологічною основою навичок).

19. Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.

Загальні ознаки - ті, що характеризують почерк у цілому; вони проявляються у більшості письмових знаків, належать до всієї системи руху в цілому, їх неважко зауважити оглядом рукопису. До них належать:

1) виробленість почерку

2) складність почерку — простий, спрощений, ускладнений і стилізований;

3) нахил почерку — буває прямим, правонахильним, лівонахильним, косим і змішаним;

4) розмір почерку — визначається висотою малих літер: великий (5 мм і більше), середній (від 2 до 5 мм), дрібний (не перевищує 2 мм);

5) розгін почерку

6) зв’язність почерку

7) натиск почерку

8) переважаюча форма і напрямок рухів — форма рухів буває прямолінійна і криволінійна; вирізняють округлий (ліво- і правоокружний) та кутастий почерк.

Окремі знаки - відображаються у способах написання літер і зв'язкових штрихів між ними, а також у розташуванні знаків та їхніх елементів між собою; крім того, це також специфічні відхилення в написанні від типових прописів конкретної мови. До них належать:

1) форма траєкторії рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів (дуго-, круго-, петлеподібна);

2) напрямок рухів (зліва направо, зправа наліво, право- чи лівоокружний тощо);

3) протяжність рухів;

4) спосіб початку (з крапки, завитка, петлі) та закінчення руху;

5) вид з’єднання елементів у літері (примикаючий, інтервальний тощо);

6) кількість рухів;

7) послідовність рухів;

8) розміщення точки перетину рухів щодо лінії рядка або інших елементів знака;

9) складність рухів;

10) розлади почерку – наслідки хворобливих процесів чи захворювань.

Окремі ознаки почерку мають важливе ідентифікаційне значення, оскільки вирізняються своєрідністю та стійкістю. Такі ознаки зберігаються навіть при навмисному зміненні особою свого почерку.

20. Завдання і обєкти судово-почеркознавчої експертизи. Підготовка матеріалів для призначення судово-почеркознавчої експертизи. Види зразків почерку для призначення судово-почеркознавчої експертизи, правила їх відібрання й оформлення.

Судово-почеркознавча експертиза - судова експертиза, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису.

Судово-авторознавча експертиза може вирішувати дві групи завдань:

• ідентифікаційні: встановлення тотожності автора конкретного документа; встановлення або вилучення із загалу авторів (початково розцінюваних як таких) досліджуваного документа; визначення факту складання документа різними авторами, а також установлення того, що автор і виконавець (рукописного) документа - різні особи;

• діагностичні: визначення належності тексту конкретного документа до певного мовного стилю; факту навмисного спотворення письмової мови та фактів, що стосуються умов складання тексту документа тощо.

Об'єктами судово-почеркознавчої експертизи є: тексти, підписи, короткі записи.

Незалежно від виду призначуваної експертизи цієї групи, слідчий, суд (суддя), орган дізнання надсилає до експертної установи чи експертові такі документи:

- постанову, ухвалу про призначення експертизи;

- документи, рукописи та інші матеріали, в яких є письмо, що досліджується;

- порівняльні зразки письма (письмової мови чи почерку);

- деякі матеріали справи, де містяться відомості щодо можливого автора і виконавця, а також документи щодо умов виконання документів, які досліджуються.

Для вирішення судово-почеркознавчих завдань (аналогічно до авторознавчих) потрібні такі види зразків почерку:

• вільні;

• умовно вільні;

• експериментальні, які можуть бути звичайними та спеціальними.

Вільними зразками є рукописи, виконані (складені, написані, надруковані на друкарській машинці) підозрюваним власноручно та самостійно поза зв'язком з подією, яку розслідують. Вільні зразки почерку слідчий добирає шляхом виїмки, обшуку, огляду.

Під час їх підбору необхідно керуватися ось чим:

• за наявності великої їх кількості відбирати потрібно саме ті, які могли бути виконані за часів злочинних діянь цієї особи або за змістом були схожі з тими, що потрібно досліджувати;

• за кількістю тексту вільні зразки повинні бути об'ємнішими і містити вирази, слова, склади, букви, цифри, розділові знаки - що є у досліджуваному тексті;

• зразки мусять бути виконані на тій же мові, що й досліджуваний документ;

• зразки мусять бути виконані схожим із досліджуваним документом приладом (ручкою, олівцем, пером тощо) і на схожому папері.

Умовно вільні зразки - тексти, написані обвинуваченим після порушення кримінальної справи. Тут можна припустити, що обвинувачений, передбачаючи, що його можуть підозрювати, на момент написання цих документів міг змінити свій почерк.

Відбір цих зразків відбувається за тими ж правилами, що й вільних.

Експериментальними називають зразки, одержані слідчим при розслідуванні кримінальної справи. Експериментальні зразки отримують тоді, коли відсутні вільні зразки або вони недостатні за обсягом і якістю.

Експериментальні звичні зразки - це такі, що не вимагають особливих умов для їх отримання.

А от експериментальні спеціальні - ті, для отримання яких потрібні спеціальні умови, максимально наближені до тих, за яких виконувалися досліджувані рукописи.

Під час отримання експериментальних зразків необхідно керуватись ось чим:

• для письма під диктування повинні бути підготовлені підхожі до досліджуваного документа папір (того ж розміру, кольору, розліновапня, стану поверхні - гладка, шерехата), ручка, чорнила, олівець;

• обвинувачений (підозрюваний) повинен під диктування записати текст досліджуваного документа.

• під час диктування необхідно спостерігати за тим, щоб обвинувачений писав звичним для себе, а не спотвореним почерком;

• диктувати треба чіткою, зрозумілою мовою, спокійним голосом, не вказуючи особі, яка пише, на розділові знаки, не підкреслюючи окремих слів або їхніх закінчень;

• якщо особа питає, як написати те чи інше слово, слід відповідати, що нехай пише так, як уважає за потрібне, або як пише зазвичай;

• забороняється показувати обвинуваченому текст досліджуваного документа, вимагаючи від нього написання букв потрібної форми;

• рекомендується попередньо взяти від особи певне письмове пояснення, автобіографію або інший виконаний рукописом документ, але забороняється давати їй списувати текст досліджуваного документа, тим паче пропонувати викреслити (вималювати) текст досліджуваного документа.

• поза під час письма повинна бути звичною - сидячи за столом.

• якщо піддослідний у повсякденному житті, на роботі користується окулярами, то цієї умови мусить бути дотримано і під час отримання зразків;

• у тих випадках, коли особа має поранення або хворобу, що порушує координацію рухів, ці обставини повинні бути повідомлені у довідці чи постанові про призначення експертизи, що приєднується до зразків;

• кожен зразок під диктування повинен засвідчуватися підписом особи і слідчого, який диктував текст.

Експериментальні зразки почерку відбираються у кількості 10-12 аркушів

Вільні та експериментальні зразки засвідчуються слідчим або суддею.

До порівняльних зразків письмової мови ставляться відповідні вимоги:

• об’єм. У методичних вказівках для правоохоронних органів йде мова, що зразки за об’ємом повинні бути до п’яти сторінок машинописного тексту і до 10 стор. рукописного тексту.

• походження. Підібрані зразки за походженням можуть і повинні бути вільними, відносно вільними та експериментальними.

• час виконання. Вільні зразки повинні бути якомога наближеними до часу появи досліджуваного документу

• тактика – це підбір зразків: слідкувати за різноманітністю тематики, бо це сприятиме більш повно прослідкувати лексичні особливості та виявленню деяких елементів стилю викладу думок

• самостійність виконання.