36. Використання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.

Використання інформації (відомостей) про ознаки зовнішності людини та її елементи передбачає, насамперед, аналіз та оцінювання зібраних і зафіксованих відомостей.

За результатами такого аналізу та оцінювання інформації про зовнішність людини визначаються форми і напрями її застосування, які практично реалізуються в одній із трьох найти-повіших ситуацій.

Перша ситуація пов'язана з потребою встановлення відсутнього і невідомого правоохоронним органам злочинця чи очевидця.

Зазвичай ця ситуація має місце, коли вчинено злочин, але злочинець утік, або з тих чи інших причин не було виявлено всіх очевидців злочинного діяння.

Ця ситуація - найбільш складна і найчастіше має місце на практиці.

Встановлення особи за зовнішністю за цієї ситуації відбувається у гласних і негласних умовах із застосуванням оперативних, слідчих, експертних методів і засобів.

Тут використовується інформація про зовнішність, яка міститься в описаннях: протоколах допитів, оперативних орієнтуваннях, рапортах, протоколах пояснень та інших документах.

Друга ситуація - існує потреба встановити особу, що перебуває у йолі зору правоохоронних органів, але ще не впізнана.

Ця ситуація складається (виникає), коли потрібно встановити особу людини, яку затримано через схожість на злочинця і доставлено до правоохоронного органу, але вона не має при собі документів, а своє прізвище та іншу інформацію приховує. В такому випадкунеобхідно передусім зафіксувати ознаки її зовнішності способом формалізованого, упорядкованого описання й сигналетичним фотографуванням.

Тут дані про зовнішність використовуються для перевірки на предмет причетності до злочину, з місця вчинення якого злочинець утік, але його прикмети відомі, або ж чи затримана особа не є безвісти зниклою свого часу особою, яку розшукують родичі тощо.

Третя ситуація виникає, коли виявляють невпізнаний труп. Зазвичай використовується відображення його зовнішності у вигляді описань, фотографій, масок, суб'єктивних портретів, реконструкцій обличчя за черепом.

37. Види, завдання та можливості судово-портретних експертиз.

Експертна ідентифікація — безпосереднє порівняння експертом із застосуванням спеціальних знань ознак зовнішності людини, збережених на фотознімках, у кіно- та відеоматеріалах, зі зразками ознак зовнішності, відображеними на різних матеріальних носіях інформації.

Для цієї експертизи використовують тільки об'єктивні відображення людини — фотознімки, кіно- та відеокадри, які мають ознаки зовнішності конкретної людини.

Залежно від характеру об'єктів є такі види судово-портретної експертизи:

• експертиза зображень людей за фотографіями з метою встановлення того, чи зображено на двох та більше фотографіях ту саму особу;

• експертиза невпізнаного трупа (фотографії якого надано) і зажиттєвої фотографії особи для встановлення особи трупа;

• експертиза зажиттєвого фотозображення безвісти зниклої особи і черепа трупа для встановлення того, чи може виявлений череп належати людині;

• експертиза посмертної маски невстановленої людини і зажиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.

Наведений перелік об'єктів і завдань досліджень свідчить про те, що портретна експертиза проводиться в процесі оперативних і слідчих заходів:

• під час розшуку осіб, що уникають слідства та суду;

• осіб, які втекли з місць позбавлення волі;

• осіб, зниклих безвісти, коли виявляється або затримується особа, схожа зовні з розшукуваною

• коли є сумніви щодо того, хто зображений на фотографії у посвідченні, яке подається конкретною людиною як своє

• з метою встановлення факту того, що на фотографіях, які мають значення для слідства, зображено конкретну особу тощо.

Матеріали (фотопортрети), що представляються (надаються) експертам, повинні бути:

• достовірними;

• співвідносними за ракурсом;

• наближеними за часом виготовлення; умовами їх виконання;

• високої якості.

Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміналістична експертиза, є такі:

• одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку;

• одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках;

• чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на представлених фотознімках;

• чи не належав череп, представлений на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках;

• в одному чи різному віці сфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім;

• чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.