
- •Самостійна робота Тема: Етика і естетика у системі гуманітарного знання (4 год.)
- •Тема: Основні етичні категорії. Моральний сенс людського життя (2 год.)
- •Тема: Етика людського спілкування. Ділове спілкування. Основні етичні проблеми сучасності (4 год.)
- •10 Заповідей.
- •Тема: Сутність поняття «естетика». Основні естетичні категорії (2 год.)
- •Тема: Мистецтво як соціальний феномен (4 год.)
Самостійна робота Тема: Етика і естетика у системі гуманітарного знання (4 год.)
1. Пізнавально-теоретична та виховна функції етики, її місце в духовній культурі людства. Актуальні завдання етики і естетики в сучасних умовах демократизації суспільства та духовного відродження України.
Пізнавальна функція моралі, яка, справедливості ради, виконується наукою, філософією, мистецтвом, буденною свідомістю. Моральна свідомість бачить світ через призму добра і зла, обов’язку та відповідальності. Це є осмислення сенсу явищ за допомогою критерію людиномірності. Людина завжди шукає свій шлях у житті. Пізнання життя, вибір свого шляху здійснюється з позицій моральних критеріїв власними зусиллями. Щоб зрозуміти моральний сенс того, що існує і здійснюється у житті, необхідно до нього якось морально ставитись, для чого важливим є пізнання історичної й моральної необхідності. Зацікавлений погляд на світ, людей, самого себе дає можливість оцінити перспективи, отримати цілісне уявлення про сенс людського буття і власного.
Виховна функція полягає у формуванні прагнення до морального удосконалення особистості, піднесеності бажань і шляхетності почуттів. Необхідно вивчати досвід світової та національної морально-етичної культури, оскільки вона стала підґрунтям професійного зростання видатних педагогів, які вважаються взірцями для сучасних учителів. Особливістю професійної компетентності цих педагогів є внутрішнє відчуття моральних законів, прагнення до добра. Це риса високоморальної особистості, яка вирізняє її з-поміж інших, і яскраво простежується у професійній діяльності протягом життя. Відображаючи у педагогічних працях та професійній діяльності власні моральні почуття, такі вчені допомагають іншим сприймати етичні знання, необхідні для морального розвитку. Це дає нам підстави стверджувати, що світова та національна морально-етична культура, створюючи основу для формування моральності особистості, допомагає здійснити мету виховання - трансформувати суспільно значущі норми, принципи, загальнолюдські та загальнонаціональні моральні цінності в індивідуальні моральні якості.
У сучасній культурній ситуації головним завданням етики є обґрунтування й розуміння моралі як базисної (загальнородової) основи усіх форм духовного життя, як явища загальнолюдського – на противагу її класового, національного чи корпоративного тлумачення. Лише на цьому ґрунті можливо вирішення завдання формування моральної культури суспільства і особистості в умовах ринкової економіки та переходу до інформаційного суспільства.
Завдання етики цілком укладаються в опис та обгрунтування цих норм і вимог з точки зору інтересів суспільства з метою впровадження їх (норм і вимог) у свідомість індивідів. У межах такого уявлення про мораль етика осмислюється і як наука про етикет, і як прикладна (подібна до технологічних) дисципліна, втрачає статус науки в точному значенні цього слова.
2. Особливості сучасних поглядів на сутність і функції етики.
Мораль відбиває цілісну систему поглядів на суспільне життя, переконань, зв'язок суспільства і особистості, залежність певних звичаїв, традицій, норовів, норм від суспільних інтересів. Зміст реальних вимог, приписів визначається конкретно-історичними соціальними умовами, матеріальними і духовними чинниками. Отже, мораль є соціокультурним феноменом, а не результатом людського свавілля, вона об'єктивно обумовлена і виступає необхідною формою самореалізації суспільних індивідів. Мораль – це сукупність вимог, приписів, цінностей і принципів щодо поведінки людини у ставленні її до суспільства, соціальних інститутів, суб'єктів, до інших людей і до самої себе з позицій добра чи зла.
Джерело моралі – у суспільних потребах людини, спільнот, у суспільній необхідності підтримувати колективне життя людей, регулювати суспільні, міжлюдські відносини, що обумовлює одну з найголовніших соціальних функцій моралі – регулятивну. Однак регулятивну функцію також виконують право, релігія, міф, – тобто регулятивна функція, не зважаючи на її найважливіший статус, не є чимось таким, що визначає специфіку моралі.
Друга функція моралі – світоглядна, або ціннісно-орієнтаційна: мораль є ціннісним ставленням до світу природи і культури, соціальних суб’єктів, соціальних інституцій, однієї людини до інших. Мораль виробляє цінності, виявляє міру людяності процесів зовнішнього світу і рухається в межах альтернативи добра чи зла. Вона асоціюється з безкорисливістю, передбачає свідомий вибір цінностей, рішень, дій, вчинків, добровільне слідування моральним вимогам, нормам.
Оцінювальна функція моралі реалізується через моральну оцінку (самооцінку), яка є виразом морального переконання особистості та громадської думки. Моральна оцінка здійснюється за допомогою понять моральної свідомості: добро, зло, благо, справедливість, совість, гідність, честь тощо. У моральній свідомості реальне (суще) зіставляється із належним, ідеальним. Моральні оцінки носять універсальний характер, поширюються на всі дії, вчинки людини, соціальних суб’єктів.