1) Всі економічні суб'єкти поділяються на дві взаємопов'я­зані групи, які постійно змінюють ролі покупців і продавців:

• домашні господарства, які є власниками і продавцями ви­робничих послуг (землі, праці, капіталу) та покупцями споживчих товарів;

• фірми, які є виробниками і продавцями споживчих то­варів і послуг та покупцями виробничих послуг (факторів виробництва).

2. Кожен економічний агент прагне максимізувати власну вигоду;

3. економіка функціонує як замкнена система взаємодії виробництва і споживання, пов'язаних через:

• ринок факторів виробництва (виробничих послуг);

• ринок споживчих товарів і послуг.

4. передбачається існування "ринку, досконало організова­ного з погляду конкуренції, — подібно до того, як в механіці допускається існування машини без тертя"²¹. Відтак усі економічні суб'єкти мають справу з однією і тією самою системою цін, яка задається екзогенно. У цінах міститься необхідна інформація, яка є однаково доступною для всіх учасників угод. Всі зміни в еко­номіці відбуваються миттєво. Головним регулюючим механізмом виступають коливання структури рівноважних цін;

5. ринковий попит є функцією граничної корисності, зада­ною певною кількістю товарів і послуг, які реалізуються на рин­ку; ринкова пропозиція, задана функцією граничної продуктив­ності виробничих факторів.

Стан загальної ринкової рівноваги за Л. Вальрасом визначаєть­ся трьома умовами, дві з яких відображають рівність пропорцій обміну, а третя характеризує рівновагу у сфері виробництва:

1. На ринку виробничих послуг попит і пропозиція рівні, встановлюються постійні та стійкі ціни;

2. На ринку споживчих товарів і послуг попит і пропози­ція рівні, реалізація здійснюється на основі постійних і стій­ких цін;

3. Ціни продажу товарів відповідають витратам на їх виробництво, виражених у продуктивних послугах.

Зазначені умови вчений відобразив за допомогою системи рівнянь (блоків моделі), які у спрощеному варіанті мають такий вигляд:

1. x^d_ij = f_ij ( p₂,…, pn, q^s_ij,…, q^s_ij); i = 2.3 …, n; j = 1.2 …, m;

2. p₂x^d_2j + p_nx^d_nj = r₁q^s_1j + r₂q^s₂₁ + … + r_vq^s_vj;

3. p_i = r₁a_1i + r₂a_2i + … + r_va_vi;

4. q^d_ki = a_kix^s_i;

5. q^d_k2 + q^d_k3 + q^d_kn = q^s_k1 + q^s_k2 + … + q^s_km; k = 1,2,… ,v;

6. x^d_i1 + …, x^d_im = x^s_i; i = 2,3,…, n.

де p_i — ціна товару i;

x^d_ij — попит j-го споживача на i-й товар;

q^s_ki — обсяг фактора k у споживача j;

r_k — ринкова ціна фактора k;

a_ki — коефіцієнт питомих витрат.

Таким чином, у моделі Л. Вальраса:

функції (1) і (2) описують поведінку споживачів;

функція (3) описує поведінку фірм;

функція (4) описує попит на фактори з боку фірм;

функції (5) і (6) є балансовими рівностями для всієї системи.

Не намагаючись вивести точні математичні умови існуван­ня рівноваги, Л. Вальрас продемонстрував можливий механізм її досягнення, довівши:

• що рівновага в економіці не зводиться до рівноваги обміну і передбачає взаємозв'язок і взаємозалежність виробництва, споживання і доходів усіх економічних суб'єктів;

• рівноважні ціни формуються в результаті взаємодії всіх ринків;

• визначення цін на кінцеві товари і виробничі послуги може бути лише одночасним, а не почерговим у тому чи іншому напрямку;

• існує взаємозв'язок і взаємозумовленість всіх цін як регу­люючих інструментів на всіх ринках;

• часткова рівновага (рівновага частини окремих ринків) не гарантує загальної рівноваги для економіки із заданою кількістю ринків;

• системна рівновага може бути досягнута як певний "ідеал", до якого прагне конкурентна ринкова економіка;

• ринкова економіка є в принципі стійкою і стабільною систе­мою, в якій діють сили, здатні вирівнювати відхилення, що виникають (рис. 8.17).

Рис. 8.17. Загальна економічна рівновага у математичній моделі Л. Вальраса

Підкреслюючи вагомість теоретичних здобутків ученого, його наступники вказували на ряд обмежень, пов'язаних із статичні­стю моделі загальної економічної рівноваги, абстрагуванням від факторів економічної динаміки, нововведень та економічного зро­стання, неврахуванням фактора часу, процесів циклічності та ознак невизначеності економічного середовища; ігноруванням пси­хології, очікувань економічних агентів тощо.

Вальрас запропонував нам картину системи в цілому; але це надто загальна картина, і навряд чи вона дає щось, крім впевне­ності в тому, що все якось само собою влаштується. ...Він не сфор­мулював закони зміни системи загальної рівноваги. Він міг форму­лювати умови, що стосуються цін, встановлених з урахуванням за­даних ресурсів і заданих переваг; але він не пояснив, що трапиться, якщо смаки чи ресурси зміняться. Дж. Хікс

Вальрас першим знайшов одну із цих систем рівнянь, а саме ту, яка стосується вільної конкуренції, і це капітальне відкриття. Зви­чайно, наука уже розвинулась і буде безперервно розвиватись у майбутньому, але це ніскільки не применшить важливості відкриття Вальраса, так само, як прогрес небесної механіки не применшив "Принципів" Ньютона. В. Парето

Вальрасу ми зобов'язані концепцією економічної системи і теоретичним апаратом, яким уперше в історії нашої науки ефектив­но охоплена чиста логіка взаємозв'язків і взаємозалежностей кількісних економічних показників. Й. Шумпетер

Незважаючи на те, що Л. Вальрас не зміг повністю подолати ма­тематичні труднощі власної моделі, у 1933 р. лауреати Нобелівської премії К. Ерроу (1972) і М. Дебре (1983) довели існування єдності цін, які урівноважують конкуренцію попиту і пропозиції на всіх рин­ках. Модель Ерроу-Дебре стала основою подальших досліджень нео­класиків, спрямованих на математичне обґрунтування соціально-еко­номічних відносин та взаємозв'язків суб'єктів господарювання.

Теоретична система Л. Вальраса справила значний вплив на подальший розвиток економічної науки, започаткувавши нові на­прямки економічних досліджень:

– пов’язавши рівень ринкової ціни з граничною корисністю блага і трактуючи господарські зв'язки як функціональні, а не причинно-наслідкові залежності, вчений став засновни­ком маржиналізму та неокласики;

– застосувавши математичний апарат до аналізу економічних явищ і процесів, Вальрас відкрив еру математизації еко­номічної науки, став одним із засновників математичної школи в політичній економії;

• обґрунтувавши теорію загальної економічної рівноваги як уні­версального засобу аналізу економічної системи в цілому, вче­ний започаткував макроекономічне моделювання, став пер­шовідкривачем нового напрямку економічних досліджень, по­в'язаних з вивченням системи міжгалузевих зв'язків, дина­міки економічного зростання, суспільного добробуту тощо.

Теорія загальної рівноваги — аналізу взаємної залежності всіх виробничих та споживчих одиниць, які складають національну еко­номіку (а якщо розглядається міжнародна торгівля — світову еконо­міку в цілому) — є стрижнем сучасної економічної теорії. В. Лєонтьєв

Жоден економіст не може вважати свою освіту завершеною, якщо він до кінця не прочитав книгу Вальраса. Й. Шумпєтер