8.3.2. Модель загальної економічної рівноваги л. Вальраса

Одним із основоположників математичної школи в економічній теорії був впливовий швейцарський економіст, фундатор маржиналізму, праці якого дали поштовх багатьом напрямкам сучасної економічної теорії, Леон Вальрас (1834—1910). Основні ідеї вче­ного знайшли відображення у працях: "Теорія грошей" (1886), "Нарис соціальної економії. Теорія розподілу суспільного багат­ства" (1896), "Нариси прикладної політичної економії. Теорія виробництва суспільного багатства" (1898) та ін. Світову славу швейцарському досліднику принесла теорія загальної економіч­ної рівноваги, викладена у праці "Елементи чистої політичної еко­номії або теорія суспільного багатства", яка була опублікована двома частинами у 1874 та 1877 рр.

Видатний швейцарський економіст Марі Еспрі Леон Вальрас (1834—1910) народив­ся у Франції. Його батько Огюст Вальрас був професором філософії, цікавився економіч­ними та математичними дослідженнями. Саме він привернув увагу сина до праці А. Курно "Дослідження математичних прин­ципів теорії багатства", в якій було сформульо­ване поняття ринкової рівноваги, та наштов­хнув його на ряд цікавих економічних ідей.

В молоді роки Леон Вальрас захоплю­вався класичною літературою та філосо­фією. Два роки підряд він намагався вступи­ти до Політехнічної школи, але не проходив за конкурсом. У 1854 р. як вільний слухач Л.Вальрас навчався у Паризькому гірничому інституті, але, прова­ливши іспити за перший курс, так і не отримав ніякого диплома.

Протягом 1858—1860 рр. вчений займався дослідженнями в га­лузі економіки, заробляючи на життя журналістикою. У 1860 р. він взяв участь у Міжнародній конференції з питань оподаткування, яка проходила в Лозанні (Швейцарія). Його блискучий виступ сприяв тому, що вчений був запрошений на посаду позаштатного, а зго­дом — штатного професора Лозаннського університету. З 1870 по 1892 р. Л. Вальрас очолював кафедру політичної економії у цьому навчальному закладі.

У 1874 р. у Лозанні вийшла праця вченого "Елементи чистої полі­тичної економії або теорія суспільного багатства", в якій він блиску­че довів, що за допомогою математичного аналізу можна виявити умови загальної ринкової рівноваги, що ставив під сумнів А. Курно.

У 1896 р. вчений опублікував працю "Нариси соціальної економії. Теорія розподілу суспільного багатства", в якій знайшли відобра­ження проблеми економічної ролі держави, оподаткування та на­ціоналізації землі. 1898 р. пов'язаний з виходом у світ праці Л. Вальраса "Нариси прикладної політичної економії. Теорія виробництва суспільного багатства", присвяченої проблемам фінансів, грошово­го обігу, банківської діяльності та ін. У 1896 р. було здійснене третє видання "Елементів чистої політичної економії", доповнене статтею "Про граничну продуктивність", а у 1899 р. вийшло четверте видан­ня книги, яке сьогодні є основним.

У Лозанні Л. Вальрас заснував наукову школу, яка згодом отри­мала назву "лозаннської". Серед його учнів та послідовників був видатний італійський економіст В. Парето, якому Л. Вальрас пере­дав кафедру, коли залишив викладацьку діяльність.

Помер учений у 1910 р. в Кларені недалеко від Лозанни.

Вихідні положення теоретичної системи Л. Вальраса:

І. Аналіз структури загальної системи економічних наук (рис.8.15), до складу якої вчений включав:

• чисту економічну теорію (позитивну теорію ринкового господарства), яка досліджує цінність в "гіпотетичних умовах абсолютної конкуренції", є "теорією мінової цінності та обміну"¹⁶, подібною до природничих наук, які використовують метод та мову математики. У центрі чистої економічної теорії, на думку Л. Вальраса, знаходиться модель загальної економічної рівноваги;

• прикладну економічну теорію (нормативну теорію розподілу), яка вивчає фундаментальні проблеми суспільного виробництва, виходячи з того, що національне багатство має бути "добре збалансованим і справедливо розподіленим, щоб не допустити занепаду моральності та економічного безладу"¹⁷;

• соціальну економічну теорію (прикладну теорію або тео­рію політики), яка аналізує різноманітні способи і форми привласнення багатства. Виходячи з того, що "теорія власності — це, головним чином, наука моралі", вчений стверджував, що соціальна економіка є наукою, "спрямованою на розподіл су­спільного багатства", яка має на меті "наміри віддати кож­ному те, що йому належить"¹⁸.

Рис. 8.15. Структура системи економічних наук за Л.Вальрасом

II. Теорія цінності. Аналізуючи досягнення попередників, Л. Вальрас виокремив три основні теорії цінності:

• теорію цінності англійської школи А. Сміта, Д. Рікардо та інших економістів, які "вказували на походження цінності у праці";

• теорію цінності французької школи Ж.Б. Сея та його послідовників, які "вказували на походження цінності в корисності";

• теорію цінності О. Вальраса (батька вченого), яка "вказує на походження цінності в рідкісності"¹⁹.

За задумом Л. Вальраса "Елементи чистої політичної економії" (1874—1877) стали першою частиною "Елементарного дослідження з політичної і соціальної економії", до складу якого ввійшли також праці "Нариси з соціальної економії" (1896) та "Нариси з приклад­ної політичної економії" (1898).

"Елементи чистої політичної економії" складаються з восьми розділів:

• І розділ присвячений проблемам предмета, завдань та струк­тури економічної науки;

• II розділ містить теоретичне обґрунтування кривих попиту та поняття граничної корисності;

• у III розділі викладається "теорія взаємного обміну великої кількості товарів";

• IV розділ присвячений теорії виробництва та механізму визна­чення вартості "продукуючих служб";

• у V розділі досліджуються зміни рівноваги "економіки, яка розширюється", а також "теорія капіталізації кредиту";

• VI розділ присвячений аналізу ролі грошей в економіці;

— у VII і VIII розділах аналізуються умови та наслідки економічного прогресу, проблеми монополізації економіки, оподаткування тощо.

Зазначаючи, що перший підхід є занадто вузьким, оскільки він "відмовляє у цінності тим речам, які нею володіють", вчений вважав другий підхід занадто широким, посилаючись на те, що він "приписує цінність тим речам, які нею не володіють". Відсто­юючи третій підхід, Л. Вальрас наголошував на тому, що "цінність породжується рідкісністю, і всі речі, які є рідкісними (нехай це буде що завгодно, окрім праці), будуть мати мінову цінність і будуть достойні і варті обміну..."²⁰.

Як і всі маржиналісти, вчений вважав основою цін товарів їх граничну корисність, стверджуючи, що остання прямо пропор­ційна інтенсивності потреби і обернено пропорційна кількості пев­ного блага. Водночас, на відміну від представників австрійської школи маржиналізму, Л. Вальрас здійснив спробу поєднати у теорії цін принцип граничної корисності з дослідженням взає­модії попиту і пропозиції та врахуванням витрат виробництва.

Використовуючи зазначений підхід, швейцарський дослідник сформулював основний закон обігу, згідно з яким споживач до­сягає максимальної вигоди за умов, коли граничні корисності товарів, які є у його розпорядженні, відносяться як ціни цих товарів.

III. Модель загальної економічної рівноваги, описана у ви­гляді цілісної системи чітких кількісних залежностей.

Модель загальної економічної рівноваги Л. Вальраса у мате­матичній формі відбиває взаємозв'язок ринків товарів, послуг, факторів виробництва за умов вільної конкуренції (рис. 8.16).

Ресурси Фактори

Доходи Витрати

Витрати Доходи

Товари Товари

і послуги і послуги

Рис.8.16. Схематична інтерпретація модулі загальної ринкової рівноваги Л.Вальраса

Вона є статичною, схожою на своєрідний одномоментний знімок національного господарства з заданими ресурсами, потребами і тех­нологіями. Водночас аналіз економіки як абстрактної, далекої від реальності системи, в якій діють суверенні раціональні індивіди, зорієнтовані на максимізацію своїх цільових функцій, дав учено­му можливість виявити суттєві риси ринкової економіки.

Вальрас сміливо обіймає своїми формулами всі галузі еконо­мічного світу — це щось на зразок системи всесвіту Лапласа... Це замкнутий кругообіг, в якому одна і та сама кількість рідини, що витікає через один кран, вливається через інший... Ми знаходимо тут дещо подібне до знаменитої "економічної таблиці" Кене, але більш наближеної до дійсності. Ш. Жід, Ш. Ріст

Вихідні теоретичні припущення моделі загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса: