Питання до заліку

1. Предмет і функції риторики, її місце серед гуманітарних наук.

2. Ораторське мистецтво у стародавньому світі. Міфологія красномовства.

3. Християнське красномовство епохи середньовіччя.

4. Розвиток риторики у Європі нового часу.

5. Красномовство у вітчизняній духовній культурі.

6. Основні роди, види і жанри красномовства.

7. Академічне красномовство (його структура й мовні ознаки).

8. Політичне красномовство (його структура й мовні ознаки).

9. Юридичне (судове) красномовство (його структура й мовні ознаки).

10. Церковне красномовство (його структура й мовні ознаки).

11. Суспільно-побутове красномовство (його структура й мовні ознаки).

12. Ступеневість риторики.

13. Концепція. Вибір теми.

14. Моделювання аудиторії.

15. Диспозиція. Поділ тексту на композиційні елементи.

16. Методи викладу.

17. Аргументація.

18. Теза.

19. Аргумент.

20. Закони логіки.

21. Демонстрація.

22. Логічні помилки.

23. Елокуція як один з етапів підготовки промови.

24. Тактики мовного впливу.

25. Тропи та їх риторичні ресурси.

26. Риторичні фігури.

27. Мовна культура оратора.

28. Розмітка тексту знаками партитури.

29. Прийоми розвитку пам’яті і запам’ятовування тексту промови;

30. Акція як завершальний етап ораторської дії.

31. Інтонування. Техніка дихання і техніка мовлення.

32. Образ оратора. Зовнішній вигляд і поведінка оратора.

33. Подолання опору аудиторії.

34. Культура діалогу та полеміки;

35. Риторичний ідеал.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Модуль і

1. Риторика − це наука про:

а) звуки мови;

б) ораторське мистецтво, красномовство;

в) частини мови.

2.Оратор − це людина, яка вміє:

а) виголошувати промови;

б) танцювати;

в) робити компліменти;

г) підтримувати духовно-емоційний контакт з аудиторією.

3.Мистецтво переконувати не реалізується через поняття:

а) логос;

б) пафос;

в) етос;

г) топос;

ґ) інвенція.

4. До загальновідомих п’яти видів красномовства не належить:

а) юридичне (судове);

б) академічне;

в) політичне;

г) церковне;

ґ) промислове;

д) суспільно-побутове.

5. П. Сопер уважав, що існує лише два види красномовства:

а) інформаційне;

б) лекційне;

в) агітаційне.

6. Судове (юридичне) красномовство − це:

а) ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки;

б) ораторські виступи учасників судочинства в процесі розгляду судової справи з позицій законодавства;

в) проповіді, бесіди, напучення, коментування Біблії у практиці різноманітних християнських конфесій.

7. Ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки, − це:

а) юридичне (судове) красномовство;

б) академічне красномовство;

в) політичне красномовство.

8. Проповіді, бесіди, напучення, коментування Біблії у практиці різноманітних християнських конфесій − це красномовство:

а) суспільно-побутове;

б) політичне;

в) церковне.

9. Влучне, гостре або урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або у певній гострій чи цікавій ситуації − це красномовство:

а) суспільно-побутове;

б) агітаційне;

в) інформаційне.

10. Виступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) чи роз’яснює якусь суспільно-політичну ситуацію, − це красномовство:

а) академічне;

б) юридичне;

в) політичне.

11. Промова, звернена до суду, інших учасників судочинства та присутніх при розгляді кримінальної, цивільної чи адміністративної справи, що містить висновки відносно тієї чи іншої справи, − це промова:

а) судова;

б) лекційна;

в) політична.

12. У суді з промовами не виступають:

а) прокурор;

б) адвокат;

в) підсудний.

13. Висвітлити громадську точку зору щодо вчиненого злочину та особи підсудного − це призначення:

а) академічної промови;

б) судової промови;

в) суспільно-побутового виступу.

14. При розгляді справи привертають увагу до невідповідностей і викривлень реальності, які мають місце у виступах тих чи інших учасників судових дебатів:

а) репліки;

б) суперечки;

в) промови.

15. До головних рис академічного красномовства не належить:

а) доказовість;

б) бездоганна логічність;

в) млявість;

г) чітка термінологія;

ґ) точність мислення.

16. До жанрів академічного красномовства не належить:

а) наукова доповідь;

б) наукове повідомлення;

в) наукова лекція (вузівська чи шкільна);

г) виступ на ювілеї;

ґ) реферат, виступ на семінарському занятті;

д) науково-популярна лекція, бесіда.

17. Колоквіум, дискусія, диспут, усна рецензія, обговорення − це:

а) форми діалогу викладачів зі студентами;

б) слідчого і підсудного;

в) батька і сина.

18. Політичне красномовство формується на ґрунті:

а) дорадчої риторики;

б) епідектичної (урочистої) риторики;

в) судової риторики.

19. Виголошена на партійному з’їзді доповідь, що окреслює політичну діяльність цієї партії, є:

а) церковною доповіддю;

б) академічною доповіддю;

в) політичною доповіддю.

20. У грецькій міфології риторику уособлювала одна з дев’яти мистецьких муз донька Зевса і богині пам’яті Мнемосіни богиня:

а) Кліо;

б) Євтерпа;

в) Талія;

г) Калліопа;

ґ) Мельпомена;

д) Терпсіхора;

е) Ерато;

є) Полігімнія;

ж) Уранія.

21. У римській культурі риторика зображувалася в образі:

а) двох богинь Ериди;

б) богині переконання Пейто;

в) вченої жінки − богині мистецтв.

22. Давні греки мали особливу форму покарання − це:

а) остракізм;

б) ареопаг (за законами аристократичної ради);

в) віче.

23. Першим з великих ораторів Афін був:

а) Корак;

б) Лісій;

в) Перікл.

24. Утвердив принцип «риторика − майстер переконання» і розробив ряд засобів, якими оратор може, насолоджуючи душу слухача і приспавши трошки розум, вести його за собою:

а) Арістотель;

б) Горгій;

в) Сократ.

25. Уважав, що першою умовою успіху оратора є жвавість, другою − жвавість, третьою − жвавість:

а) Демосфен;

б) Клеон;

в) Молон.

26. Риторичне вчення виклав у трактатах: «Риторика» («Про мистецтво риторики») і «Поетика»:

а) Катон;

б) Гай Веррес;

в) Аристотель.

27. Родоський стиль риторики відзначається:

а) діловитістю змісту;

б) емоційністю;

в) красою форми.

28. Для давньоримської риторики характерними є ознаки:

а) складність конструкцій речень;

б) інвективність (розвінчуваність);

в) афористичність.

29. «Про оратора», «Брут», «Оратор», філософські «Тулусканські бесіди» − це твори:

а) Цицерона;

б) Цезаря;

в) Квінтіліана.

30. Найвидатнішим ритором і найкращим українським оратором кін. XVII − поч. XVIII ст. вважають:

а) Стефана Яворського;

б) Антонія Радивиловського;

в) Феофана Прокоповича.

31. У нашому суспільстві цікавість до риторики прокинулася знову в:

а) XVII ст.;

б) XIX ст.;

в) з 80-90-х років XX ст.

32. Те, що нова риторика «має мало спільного з класичною риторикою, ґрунтується на понятті тексту і пов’язана здебільшого з аналізом тексту», стверджує:

а) Д. Карнегі;

б) К. Варга;

в) Ж. Дюбуа.

33. До видатних судових ораторів XIX ст. не належить:

а) Ф. Прокопович;

б) Н. Карабчевський;

в) Ф. Плєвако;

г) П. Александров;

ґ) О. Коні.

34. «Програма» і «Десять заповідей» − це твори відомого судового оратора на політичних процесах XIX − XX ст.:

а) С. Єфремова;

б) Є. Чикаленка;

в) М. Міхновського.

35. Ф. Прокопович стверджував, що про теми звичайні, про людське життя можна говорити:

а) високим стилем;

б) середнім (поміркованим) стилем;

в) низьким стилем.

36. Співзвучність слів і співмірність справ (за Ф. Прокоповичем) − це:

а) паронімія;

б) афоризм;

в) аналепсис.

37. Хто є автором першого друкованого підручника з риторики в Києво-Могилянській академії:

а) Стефан Яворський;

б) Іоаникій Галятовський;

в) Лазар Баранович;

г) Анастасій Братьковський.

38.Оцініть стан української риторики у 19 столітті:

а) занепад;

б) уповільнення розвитку;

в) відродження;

г) бурхливий розвиток.

39. Хто є першим видавцем Євангелія українською мовою:

а) Іларіон;

б) Парфеній Левицький;

в) Феофан Прокопович.

40. Кому належать слова: «І від добрих учителів не всі добре вчаться»:

а) Михайлу Ломоносову;

б) Феофану Прокоповичу;

в) Лазарю Барановичу.