4. За рівнем об'єкта господарювання.

До цієї групи відносять:

• ефективність економіки в цілому;

• ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства;

• ефекивність виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання.

Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути:

• рівня суб'єкта підприємництва (господарювання);

• рівня суспільства.

Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів - держави та підприємства.

Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефективність - це чистий прибуток.

6. За умовами оцінювання.

За цією ознакою виділяють:

• реальну ефективність;

• розрахункову ефективність;

• умовну ефективність.

Реальна ефективність підприємства - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності.

Розрахункова ефективність підприємства - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом.

Умовна ефективність підприємства - використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

8. За метою визначення.

За цією ознакою розрізняють:

• абсолютну ефективність;

• порівняльну ефективність.

Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

9. За типом процесу.

Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати:

• ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної);

• ефективність управління;

• ефективність інноваційної діяльності;

• ефективність інвестиційної діяльності;

• ефективність маркетингової діяльності;

• ефективність фінансової діяльності;

• ефективність інших діяльностей.

ВИДИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА:

• Економічна ефективність підприємства - це один з типів  ефективності, критерії якої визначаються відношенням досягнутого підприємством результату до здійснених витрат.

• Технічна ефективність підприємства - визначає результативність дій, спрямованих на вдосконалення техніки і технології.

• Виробнича ефективність підприємства - на мінімізацію витрат і максимізацію прибутку.

• Соціальна ефективність підприємства — на поліпшення умов праці, психологічного клімату в трудовому колективі тощо.

• Економічна ефективність підприємства — на підвищення прибутковості всієї господарської діяльності.

• Суспільна ефективність підприємства — на подолання нерівності в розподілі доходів і підтримання соціальної справедливості.

Всі види ефективності тісно пов'язані між собою та визначають ефективність економічної системи країни загалом.

Підприємство — самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу.

Види підприємств:

• За розмірами (мале, середнє, велике).

• За способом творення (унітарне, корпоративне).

• За формами власності.

• За галузями.

• За видом діяльності (виробничі, фінансові, посередницькі, страхові).

Задачі підприємства:

• Створення робочих місць для населення.

• Одержання доходів, його власникам.

• Охорона навколишнього середовища.

• Забезпечення підприємства заробітною платою.

• Забезпечення персоналу нормальними, прийнятними умовами праці, а споживачів — продукцією.

Система показників економічної ефективності підприємства:

Ефективніст роботи підприємства залежить від місця розташування підприємства.

Місце розташування підприємства – це географічне місце, на якому зібрані виробничі чинники.

Прийняття рішення щодо місце розташування підприємства - це вирішення питання про зручне просторове розміщення діяльності підприємства.

Причини прийняття рішень щодо місце розташування:

• створення нового підприємства;

• перебазування підприємства;

• створення або перебазування підрозділів підприємства (наприклад, створення фірми по обслуговуванню клієнтів, нової виробничої бази).

Прийняти рішення щодо місце розташування при створенні підприємства дуже важко, тому що невпевненість вихідної інформації дуже велика. Керівник підприємства не знає свого поля діяльності, а необхідну інформацію він отримує вже тоді, коли буде працювати в цьому місці.

Прийняття рішення при перебазуванні підприємства викликане недоліками попереднього місце розташування та перевагами нового, але при цьому ризик дуже великий, тому що старі зв'язки перериваються, а нові ще не створені.

Прийняття рішень при перебазуванні підрозділів підприємства викликане реалізацією специфічних переваг нового місце розташування, або усуненням недоліків попереднього місця для окремих споживчих функцій (близькість до споживачів, розміщення виробничих площ в районах з низькою заробітною платою або в пільговому районі).

При перебазуванні підрозділів вирішується наступне:

1. Зовнішній вибір розташування (підприємства, керівництва, виробничих цехів).

2. Внутрішній вибір місце розташування (розміщення окремих функціональних підрозділів підприємства поблизу виробничих місць та усередині виробничих місць).

Альтернативою в рамках прийняття рішень щодо місця розташування є:

• Географічні місця (у середині країни, у великих, середніх та малих містах, в селах, у центрі та на околиці, на центральних магістралях і в вузлах перетину магістралей).

• Форми оформлення розміщень (вид та обсяг активності підприємства та його структур, юридичні форми розміщення - купівля, оренда, лізинг, договір про сумісне використання).

Основні чинники місце розташування підприємства:

• Земельні ділянки (їх структура, купівельна ціна, орендна плата)

• Сировина, матеріали (ціна, транспортні витрати )

• Робоча сила та інфраструктура (чисельність населення, рівень життя в місці розташування підприємства, наявність шкіл, театрів, рівень заробітної плати, кваліфікація персоналу, відношення до праці )

Чинники місце розташування, орієнтовані на випуск продукції :

• Природні особливості (структура землі, клімат, ціна землі).

• Технічні та інфраструктурні особливості (просторова близькість до партнерів по кооперації).

Фактори, орієнтовані на збут:

• Потенціал збуту (структура населення та відповідна структура споживання: купівельна спроможність, конкуренція в даній місцевості).

• Сполучення (магістральні зв'язки, види транспорту, транспортні витрати).

• Ділові контакти (наявність маклерів, ярмарок, виставок, рекламних агентів).

Фактори, що встановлені державою:

1. Система господарювання. Сюди ми відносимо:

• умови та витрати на розміщення;

• господарче та торговельне право;

• ліцензійні та сертифікатні приписи, законодавчі умови переводу капіталу та прибутку;

• юридичні вимоги до статуту підприємства;

• юридичні вимоги до звітності;

• юридичні вимоги до контролю з боку держави;

• ризики змін господарювання. До ризиків змін господарювання в свою чергу відносять:

1. обмеження діяльності підприємства;

2. переміщення капіталу;

3. експропріація;

4. ризик політичної нестабільності.

2. Регулювання перетинання кордонів (митниці, закони зовнішньої торгівлі та управління ними).

3. Заходи по захищенню зовнішнього середовища.

4. Державні і комунальні податки (види податків, їх розмір, податкові пільги для окремих місцевостей).

5. Державна допомога (субсидії, адміністративна підтримка, програми для відсталих у економічному відношенні регіонів).

Основні критерії місця розташування для ефективної роботи підприємства:

1. Економічні :

• успіх (прибутковість);

• обсяг продажу (реалізації) продукції;

• доля на ринку.

2. Неекономічні :

• політичний вплив;

• науково - технічна позиція;

• стабільність зростання та надійність підприємства;

• екологічна стабільність;

• позитивний робочий та виробничий клімат;

• престиж;

• збереження самостійності підприємства;

• усунення перевантаження менеджменту.

Вибір постачальників сировини та матеріалів для підприємства.

У ринкових умовах для оптимального вибору постачальників є порівняльні характеристики співвідношення ціна — позитивний результат для різних підприємств - постачальників свого товару.

Мірою для вибору постачальників сировини та матеріалів виступають наступні чинники:

1. Підприємство повинно здійснити- договірні відносини з різними підприємствами - постачальниками сировини та матеріалів для забезпечення можливості уникнути залежності, що може призвести до некондиційних постачань (високі ціни, низька якість.

2. Враховуючи пункт 1 треба вибирати постачальників, у яких є необмежена кількість сировини та матеріалів для використання переваг об'ємних поставок:

• низькі транспортні витрати;

• знижки.

Критерії вибору постачальників сировини:

• якість постачання (співвідношення ціна - якість);

• надійність підприємств — постачальників (строки постачань, стандарти якості);

• гнучкість (короткострокові постачання, можливість варіації асортименту продукції);

• умови постачань ("сконто", умови транспортування, самостійні постачання сировини підприємству - замовнику);

Для безперебійної роботи підприємства йому необхідні запаси основної сировини і матеріалів для того, щоб:

- забезпечити можливість виробництва власної продукції до строків наступних постачань;

- забезпечити можливість зміни обсягів потреб сировини та матеріалів при постачаннях.

В той час, коли мінімальний запас сировини та матеріалів є стабільною, величиною, поточний запас має постійні коливання від поставки до наступної поставки (за інтервал часу).

Мінімальна кількість запасів:

• Календарний запас (подолання відрізку часу, необхідного для розвантаження, перевірки, реєстрації і складування сировини, що надійшла).

• Запас необхідний для складування ( виконання визнаених правил зберігання, якщо сировина потребує заданий час для придбання виробничої цінності – вироби з деревини, чавуну.)

• Запас,обумовлений технологією ( наповлення труб і резервуарів хімічного обладнання).

• Аварійний запас (непередбачені зміни постачань, збитки сировини і матеріалів).