1. Ступінь дії на результати проекту.

Залежно від цієї ознаки можна виділити наступні види ризиків: 1.1 допустимий ризик – ризик, який пов'язано з можливістю втрати частини прибутку;

1.2 критичний ризик – ризик, який пов'язано із загрозою повної втрати виручки від реалізації;

1.3 катастрофічний ризик – ризик, який пов'язано з втратою капіталу, банкрутством.

2. Сфера виникнення ризику.

Залежно від цієї ознаки можна виділити наступні види ризиків:

2.1 виробничий (операційний) ризик - це ризик, який пов'язано з некомпетентністю персоналу, збоями в роботі устаткування;

2.2 ризик ліквідності – це ризик неможливості погасити зобов'язання перед кредиторами в певний момент часу;

2.3 ринковий ризик – це ризик несприятливої зміни ринкової кон'юнктури, наприклад, цін, обсягу попиту на продукцію проекту, валютних курсів і т.і.;

2.4 кредитний ризик – це ризик виникнення втрат унаслідок невчасних платежів, повних або часткових неплатежів з боку контрагентів;

2.5 правовий (юридичний) ризик– це ризик, пов'язаний з втратами в результаті зміни законодавчої бази, системи оподаткування, а також з можливою невідповідністю внутрішніх документів законодавчим нормам;

2.6 інформаційний ризик – вірогідність збитку унаслідок втрати значущої для проекту інформації .

2.7 форс-мажорний ризик – це ризик, який пов'язано з негативною дією обставин непереборної сили (наприклад, катастрофи, стихійні лиха і таке інше);

2.8 стратегічний ризик – це ризик виникнення збитків унаслідок невірної оцінки перспектив проекту;

2.9 ризик репутації – це ризик виникнення у споживачів продукції проекту і партнерів несприятливої думки про підприємство.

3. Причини виникнення ризику.

Залежно від цієї ознаки можна виділити наступні види ризиків:

3.1 систематичний ризик (або ринковий) - це ризик, який викликано макроекономічними процесами;

3.2 несистематичний ризик – це ризик, який залежить безпосередньо від проекту.

4. Підхід до оцінки ризику.

Залежно від цієї класифікаційної ознаки, можна виділити наступні види

ризиків:

4.1 одиничний ризик – це ризик проекту, що розглядається ізольовано, по-за

зв'язком з іншими проектами в портфелі проектів;

4.2 внутрішньофірмовий ризик – ризик проекту, що розглядається в його зв'язку

з портфелем проектів підприємства;

4.3 ринковий ризик - ризик проекту, що розглядається в контексті

диверсифікації капіталу акціонерів підприємства.

5. Стадія життєвого циклу проекту.

Залежно від цієї класифікаційної ознаки виділяють наступні види ризиків:

5.1 ризики передінвестиційної фази, такі як невірна оцінка перспектив проекту, помилки у виборі ставки дисконтування, прийняття рішення про доцільність проекту і т.д.;

5.2 ризики інвестиційної фази, наприклад, затримки у фінансуванні проекту, затримки в постачанні матеріалів і устаткування, некомпетентність персоналу проекту, перевищення термінів будівництва і т. і.;

5.3 ризики експлуатаційної фази, наприклад, зниження цін на продукцію проекту, зниження попиту на продукцію проекту, зниження купівельної спроможності населення, підвищення цін на сировині і таке інше.

Ключові елементи системи управління ризиками

• Загальні підходи ідентифікації і оцінки (вимірювання) ризиків

• Політики і процеси контролю і управління ризиками

• Організаційне забезпечення: повноваження і відповідальність по контролю і управлінню ризиками

• Звітність і оцінка ефективності управління ризиками

Реакція на ризики

• Уникнення

• Прийняття

• Зниження

• Розподіл

Основні методи аналізу ризиків

Організація робіт по аналізу ризиків  може виконуватись в наступній  послідовності:

1)       підбір досвідченої команди експертів;

2)       підготовка спеціальних запитань та зустрічі з експертами;

3)       вибір техніки аналізу ризику;

4)       встановлення факторів ризику та їх значимості;

5)       створення моделі механізму дії ризиків;

6)       встановлення взаємозв’язку окремих ризиків та сукупного ефекту від їх дії;

7)       розподіл ризиків між учасниками проекту;

8)       розгляд результатів аналізу ризиків, частіше всього у вигляді звіту.

Аналіз ризиків поділяють на два види:

- кількісний

- якісний.

Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри окремих ризиків та ризику проекту в цілому.

Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують метод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.

Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.

Експертний метод, який відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів.

Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявленнях. Хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.

Статистичний метод спочатку  використовувався в системі ПЕРТ (PERT) для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. Останнім часом найбільш застосовуваним став метод статистичних випробувань .

Способи зниження ризиків:

Існують наступні групи методів зниження ризиків:

- технічні методи, які засновані на впровадженні різних технічних заходів, наприклад, система протипожежного контролю, банківських електронних розрахунків та ін.

- правові методи, такі як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо.

- організаційно-економічні методи включають комплекс заходів, направлених на попередження втрат від ризику в випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію в випадках виникнення втрат.

Найбільш розповсюдженими методами зниження ризику є:

1. розподіл ризику між учасниками проекту;

2. страхування;

3. резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

4. нейтралізація часткових ризиків;

5. зниження ризику в плані фінансування.

Розподіл ризику здійснюється в процесі підготовки плану проекту та контрактних документів. Для кількісного розподілу ризику в проектах можна використовувати модель, засновану на “дереві рішень”. При цьому кожний учасник виконує запланований проектом обсяг робіт та несе відповідну долю ризику у випадку невиконання проекту. Але найбільш ризикує інвестор. Тому, потрібно знати, що труднощі в пошуку інвестора, як правило збільшуються із збільшенням ступеня ризику, що покладається на інвестора.

Страхування ризику являє собою систему відшкодування втрат страхувальниками при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, які виплачуються страхувальниками. Як правило, це здійснюється за допомогою майнового страхування та страхування від нещасних випадків.

Створення резервів ресурсів на покриття непередбачених витрат дозволяє компенсувати ризик, який виникає в процесі реалізації проекту і тим самим компенсувати збої в виконанні проекту.

Це спосіб боротьби з ризиком, який передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту та розміром витрат, необхідних для подолання збоїв в виконанні проектів. Частина резерву завжди повинна знаходитись в руках менеджера, а іншою частиною повинні розпоряджатись інші учасники відповідно до контракту.

Невизначеність, що пов’язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків називається ризиком.

Управління ризиком – це процес реагування на події та зміни ризиків в процесі виконання проекту. При цьому важливим є проведення моніторингу ризиків. Моніторинг ризиків включає контроль ризиків на протязі всього життєвого циклу проекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає приймати ефективні рішення до настання ризику.

Ризики класифікуються за джерелами виникнення на:

- політичні;

- господарські;

- форс-мажорні.