Тема 11.Управління виробництвом товарів та послуг

Процес управління виробництвом  - це сукупність послідовних дій управлінського персоналу за визначенням цілей для об'єктів управління і їх фактичного стану на основі реєстрації і обробки відповідної інформації і затвердження економічно обгрунтованих виробничих програм і оперативних завдань.

Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

У сучасних умовах господарювання специфіка управління виробництвом визначається з урахуванням ринкових умов, які із середини 80-х років характеризуються такими чинниками:

— скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклатури виробів за зменшення їх обсягів (а не виробництво великих партій стандартних продуктів);

— значне ускладнення технологічних процесів, що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня підготовки персоналу;

— підвищення вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих систем та в механізмі прийняття рішень.

Характеристики виробничих організацій та компаній сфери послуг

Незважаючи на відмінності між виробничими фірмами та компаніями і сферою послуг, їхні завдання подібні:

— керуватися календарними графіками;

— отримувати різноманітні матеріали й обладнання;

— піклуватися про якість і продуктивність.

Організаційна структура промислового підприємства

До допоміжних відносяться цехи які сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів: оснащують їх інструментом і пристосуваннями, забезпечують запасними частинами для ремонту обладнання і проводять планові ремонти, забезпечують енергетичними ресурсами.

Найважливішими з цих цехів є інструментальні, ремонтно-механічні, ремонтно-енергетичні, ремонтно-будівельні,. модельні, штампові та ін.

Число допоміжних цехів та їх розміри залежать від масштабу виробництва і складу основних цехів.

Організаційні структури регулюють:

- розподіл задач по підрозділам підприємства;

- їх компетентність при вирішенні визначених проблем;

- загальну взаємодію всіх елементів структури.

Отже, підприємство створюється як ієрархічна структура

На велике підприємство впливають наступні основні підприємницькі чинники:

- розмір підприємства;

- застосована технологія;

- зовнішнє середовище.

Розмір підприємства

1. Великі підприємства більш спеціалізовані і мають високу ступінь розподілу праці (в порівнянні з малими чи середніми підприємствами -одна особа є компетентною з декількох задач та напрямків).

2. Висока спеціалізація великих підприємств обумовлює сильну формалізацію організації та чітке застосування інструментів координації.

3 На такі підприємства припадає велика кількість різноманітних рішень, і тому верхній рівень управління, як правило, намагається передати прийняття рішень на підпорядковані підрозділи.

4. Великі підприємства мають великий спектр задач, тому на управління витрачаються великі кошти.

Технологія

1. Виробництво малих серій та одиноких виробів організовано по принципу цехів, і тому рішення майстра цеху чи дільниці є вагомим

2. Виробництво великих серій продукції (масове виробництво) організовано по предметному принципу і це обумовлює сильну формалізацію організації.

Зовнішнє середовище

1. Вплив конкурентів потребує швидкої та гнучкої реакції, тому повноваження по прийняттю рішень повинні бути передані на місця.

2. Рівень кваліфікації, дисципліна та усвідомлення відповідальності працівників є вирішальним фактором для використання сильних директив, що орієнтовані на створення змін організаційних структур

3. Господарська та правова система держави інколи,не дозволяють застосовувати зміни та реструктуризацію підприємств (злиття, розподіл) або потребує визначених примусових організаційних рішень (наприклад, створення структурних одиниць для забезпечення узгодження в організації).

Функціональна організація управління виробництвом

поділяється, починаючи з другого рівня ієрархії по критерію

"функція" -постачання- виробництво - фінанси-збут.

Структура та ієрархія управління цехом

Структура і ієрархія управління відділом

Основні фактори, що впливають на формування виробничої структури підприємства:

- характер продукції та методи її виготовлення;

- спеціалізація підприємства і його кооперування з іншими підприємствами;

- масштаб виробництва, що визначаються кількісними розмірами випуску продукції та її трудомісткістю;

- керованість об'єктами виробничої структури, що означає необхідність врахування розмірів підрозділів і їх кількості з позицій ефективності управління ними.

Виробництво продукції, виконання робіт чи надання послуг – це складний процес, при управлінні яким необхідно чітко бачити всі проблеми, що виникають, та вміло вирішувати їх.

Від керівника відповідного рівня вимагається вміння та здатність постійно розвивати процес виробництва, щоб воно відповідало вимогам не тільки сьогоднішнього , але й завтрашнього дня.

Служба маркетингу на підприємстві

Організація служби маркетингу на будь-якому промисловому підприємстві повинна починатися із переорієнтації менеджменту підприємства на маркетинговий підхід в управлінні.

Для цього не достатньо лише створити відділ маркетингу із відповідним штатом працівників, а необхідно ув'язати всі структурні підрозділи підприємства разом із маркетинговим відділом у єдину систему прийняття управлінських рішень, всі елементи якої взаємопов'язані, взаємозалежні і злагоджені у виконанні своїх функцій.

Служба маркетингу взаємодіє практично з усіма підрозділами підприємства.

Незалежно від структури вона містить такі основні компоненти:

• систему маркетингової інформації;

• систему забезпечення;

• систему управління маркетингом.

Система маркетингової інформації - це сукупність процедур і засобів обробки техніко-економічної інформації, вивчення і формування попиту на продукцію, методології та використання засобів масової інформації, реклами.

Інформація для контролю розробляється з метою здійснення постійного контролю за маркетинговою діяльністю і швидкого виявлення тенденцій, проблем і можливостей. Вона дає змогу передбачати проблеми, детальніше і в повному обсязі зіставляти результати діяльності з планом і швидше одержувати необхідні дані.

Інформація для планування може бути отримана шляхом комп’ютерного моделювання результатів альтернативних планів.

«Ідеальна система» маркетингового планування повинна також включати в себе систему польових експериментів, що уможливлює перевірку на практиці альтернативних маркетингових програм, отриманих шляхом комп’ютерного моделювання.

Інформація для фундаментальних досліджень має використовуватися для вироблення і перевірки правильності прийняття рішень і причинно-наслідкових зв’язків, що підвищать спроможність менеджера оцінювати результати заходів і дадуть змогу набути більший досвід.

Система забезпечення включає ті види діяльності і процедури, що забезпечують отримання, обробку, документування і передавання інформації.

Система управління маркетингом включає організаційні структури, розподіл відповідальності за посадами, процедури планування і контролю маркетингової діяльності.

Для ефективної організації служби маркетингу на промисловому підприємстві необхідно розв'язати такі завдання :

1) вибрати оптимальну структуру управління маркетингом або ж вдосконалити вже існуючу з огляду на цілі підприємства;

2) знайти фахівців відповідної кваліфікації, або здійснити необхідну перепідготовку наявних фахівців;

3) оптимально розподілити обов'язки, права та відповідальність між працівниками маркетингової та споріднених служб залежно від фаху, кваліфікації, знань та практичних навичок працівників;

4) створити гідні умови для ефективної діяльності працівників маркетингової служби, що включає в себе ефективну організацію робочих місць із застосуванням засобів автоматизації праці та дотриманням вимог щодо безпеки життєдіяльності, а також формування сприятливого психологічного клімату у колективі;

5) забезпечити ефективну взаємодію маркетингової служби підприємства із іншими адміністративними та виробничими службами та підрозділами підприємства

Елементи служби маркетингу

Структура органів управління служби маркетингу (збуту )

Служба маркетингу підпорядковується генеральному директору підприємства

Керівник служби маркетингу (комерційний директор) - повинен мати вищу гуманітарну освіту за фахом: економіст, юрист, соціолог, психолог

Структура органів управління служби маркетингу (збуту )

Служба маркетингу взаємодіє:

1. Головний інженер (технічний директор ) - відділи: головного конструктора, головного технолога, головного механіка, нормативно - технічної інформації, стандартів, технічного контролю та групи якості.

2. Головний економіст (заступник директора з економічних питань) -відділи: планово - економічний, фінансовий, праці та заробітної плати, перспективного розвитку, бухгалтерією, техніко - економічних досліджень.

3. Заступник директора по кадрам та побуту

- юридичний відділ.

4. Заступник директора по ЗЕД - експорту та імпорту продукції, матеріалів та сировини.

5. Обчислювантй центр- підрозділ, або, в більш вузькому сенсі, комплекс приміщень, призначених для розміщення комп'ютерних систем і допоміжного обладнання.

Структура підрозділів служби маркетингу:

1. Керівник головного підрозділу (спеціаліст по інформаційно-дослідницькій діяльності).

- 3 - 4 спеціаліста по збору та обробці комерційної інформації;

- 2 - 3 спеціаліста по бібліотечно -інформаційному забезпеченню.

2. Керівник підрозділу по вивченню та формуванню попиту (фах - в області збуту, аналізу, попиту).

- провідний спеціаліст по вивченню ринку збуту;

- по плануванню асортименту і споживчих властивостей продукції - по вивченню збуту та розподілу продукції;

- по формуванню попиту на перспективні види продукції.

3. Керівник підрозділу методології дослідження (за фахом маркетинг, статистик).

- головний спеціаліст по вивченню засобів інформації;

- 2-3 спеціаліста і дослідження споживчих властивостей товару та мотивів поведінки споживачів;

- по автоматизованій обробці інформації

- по ЕОМ і ПК;

- по організації обстежень.

Структура підрозділів служби маркетингу (продовження) :

4. Керівник підрозділу реклами. Склад спеціалістів:

- за методами та засобами визначення попиту;

- 2- 3 спеціаліста за основними формами та засобами реклами;

- по плануванню і обліку витрат на рекламу.

5. Керівник по технічному обслуговуванню маркетингу (за фахом - управління та удосконалення мережі технічного обслуговування). Склад спеціалістів:

- 2-3 спеціаліста по ремонту обладнання та технічних засобів;

- по підбору персоналу для центрів обслуговування;

- 1 -2 спеціаліста по підготовці технічної документації.

6. Керівник збутових операцій (фах - збутові мережі). Склад спеціалістів:

- 1-2 спеціаліста по удосконаленню збутової мережі

- 1-2 спеціалісти по вивченню продукції в процесі експлуатації, рентабельності збуту по основним товарам та ринкам;

- 1 -2 спеціаліста по якості товару;

- 1-2 спеціаліста по демонстрації продукції на виставках, ярмарках стендах.

Оплата праці робітників служби маркетингу здійснюється по кінцевих результатах їх діяльності.

Менеджери виробничої сфери

1. Топ - менеджер.

2. Менеджер - регістратор.

3. Менеджер інформаційний.

4. Менеджер ЗЕД.

5. Менеджер інновацій.

6. Менеджер по залученню клієнтів.

7. Менеджер по векселям.

8. Менеджер фінансовий.

9. Менеджер - юрист.

10. Менеджер по рекламі.

11. Менеджер по кризі.

12. Менеджер і маркетолог.

13. Менеджер по забезпеченню.

14. Менеджер по продукції.

15.Менеджер по просуванню товарів.

16. Менеджер по зв'язкам із громадськістю

17. Менеджер виробництва.

18. Менеджер проектів.

19. Менеджер - консультант Інтернет - технологій.

20. Представник в регіоні

21. Генеральний менеджер.

22. Менеджер - дилер.

23. Менеджер - консультант.

24. Менеджер і координатор.

25. Менеджер по збуту.

26. Менеджер по закупівлям.

27. Менеджер по продажу

28. Менеджер по імпорту.

Логістика- інструмент менеджменту

Логістика- це наука і діяльність по плануванню, управлінню та контролю за рухом матеріальних, людських, інформаційних і фінансових ресурсів в різних складних системах.

На промисловому підприємстві логістика має на увазі управління потоками в ланцюжку: постачання, виробництво, збут, споживання

Графічне зображення логістичної системи на підприємстві

Логістика дозволяє:

- оптимізувати штатну структуру підприємства і позбавитись дублювання функцій персоналу;

- зменшити витрати на транспорті, складських запасах, складських приміщеннях;на виробничих витратах;

- скоординувати дії підрозділів фірми.

Принцип логістики - окремий підрозділ підприємства, оптимізований з точки зору внутрішньої логістики, може бути самим неоптимальним кільцем, в загальному логістичному ланцюгу.

В загальному вигляді:

V=φ (α,β,γ,µ), де

V - параметр, за яким здійснюється оптимізація (прибуток, витрати, обсяг робіт);

α,β,γ,µ - відповідно параметри діяльності функціональних служб підприємства: постачання, виробництва, збуту, споживання;

φ - оператор перетворення.

До завдань внутрішньовиробничих логістичних систем у рамках заданої виробничої програми належать:

- оперативно-календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукції;

- оперативне управління технологічними процесами виробництва;

- загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідного сервісу;

- стратегічне і оперативне планування постачань матеріальних ресурсів;

- організація внутрішньовиробничого складського господарства;

- прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;

- організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;

- контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництва; - внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;

- інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;

- автоматизація і комп'ютеризація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві