Тема 2. Економічні характеристики підприємства

Баланс підприємства – форма бухгалтерської звітності, таблиця узагальнених показників, що відображають фінансовий і майновий стан підприємствам в певний період часу.

Баланс становить найбільший інтерес для всіх користувачів фінансової інформації, оскільки саме він показує залежність підприємства від зовнішніх і позикових джерел фінансування, стан стосунків постачальниками і покупцями, напрямки інвестиційної діяльності підприємства та джерела його фінансування.

Дані балансу свідчать про те, що має в своєму розпорядженні підприємство, скільки воно заборгувало постачальникам і кредиторам, яким є його власний капітал. Будь-яка господарська операція призводить до зміни балансу, і при нагоді його щоденного складання можна спостерігати залежність заходів, що проводяться, і фінансового стану. Балансом є зіставлення активів і пасивів підприємства, тобто грошових коштів і майна із зобов'язаннями підприємства щодо його власників і кредиторів.

Фінансові результати підприємства – аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства ( конкурента, підприємства – банкрута, купівля – продаж підприємства), що проводиться з метою оцінки рентабельності, фінансової стійкості, ліквідності та ділової активності.

Аналіз проводиться на основі даних періодичної фінансової звітності підприємства.

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства.

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходив.

При проведенні фінансового аналізу підприємства визначаються:

• оцінка виробничої (основної) діяльності підприємства, тобто здатність підприємства отримувати прибуток;

• оцінка ефективності використання власних та позичкових коштів;

• фінансова стабільність підприємства в світлі довгострокової перспективі, яка визначається на основі аналізу структури власних та позикових коштів;

• кредитоспроможність та здатність розрахуватися з бюджету;

• здатність швидко перетворювати оборотні активи у грошові кошти та розраховуватися по поточних зобов'язаннях;

- здатність підприємства ефективно використовувати оборотній капітал і основні активи та їх окремі складові .

Фінансовий стан підприємства комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів та системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основними факторами, що визначають фінансовий ста є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного копіталату за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних котів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Фінансовий стан одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Тому метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, кредиторами та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

- прибутковість роботи підприємства;

- оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;

- наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

- раціональне розміщення основних і оборотних фондівфондів;

- платоспроможність та ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів то фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійки, якщо підприємство не отримує прибутку

у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Аналіз фінансового стану — комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Розрізняють два види аналізу фінансового стану: зовнішній і внутрішній

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

• орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

• множинність об'єктів-користувачів;

• різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

• максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

• аналіз абсолютних показників прибутку;

• аналіз показників рентабельності;

• аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

• аналіз ефективності використання залученого капіталу;

• економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

• аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

• горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

• вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

• трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів;

• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

• порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками.

• факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

Показники оцінки фінансового стану росподіляються на такі групи:

• Рентабельність ( прибутковість ) підприємства;

• Фінансова стійкість підприємства;

• Ліквідність підприємства;

• Ділова активність підприємства.

1.Рентабельність (прибутковість) діяльністі підприємства яка характеризує ефективність виробничої діяльності підприємства та використання інвестицій.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Розрахунок показників рентабельності:

1. рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання активів підприємства:

Ра = чистий прибуток/загальна сума активів

2. рентабельність власного капіталу (Рк ) відображає ефективність використання власного (акціонерного капіталу):

Рк = чистий прибуток/власні та прирівняні до них кошти

3. рентабельність інвестицій (Рі) відображає ефективність довгострокових інвестицій, за рахунок яких фінансується виробництво:

Рі = чистий прибуток/власні та прирівняні до них кошти +

довгострокові кредити та позики

4. рентабельність інвестованого капіталу (Рік) показує ефективність сумарних інвестицій, вкладених у виробництво:

Рік = чистий прибуток/власні та прирівняні до них кошти +

довгострокові кредити та позики + короткострокові кредити та позики + дебіторська заборгованість

5. рентабельність продажу (Рп) відображає ефективність виробничої діяльності підприємства:

Рп = чистий прибуток/виручка від реалізації

2.Фінансова стійкість відображає структуру капіталу та здатність підприємства розрахуватися за зовнішніми довгостроковими зобов'язаннями.

Фінансову стійкість підприємства характеризують такі чинники:

- фінансова забезпеченість безперервності діяльності;

- фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування;

- здатність вільно маневрувати грошовими коштами;

- забезпечення покриття затрат на розширення та оновлення виробництва;

- стабільне перевищення доходів над витратами.

За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:

• абсолютна стійкість фінансового стану - коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів;

• нормальний стійкий фінансовий стан - коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами;

• нестійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик;

• кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Фінансова стійкість (незалежність):

1. коефіцієнт концентрації позикового капіталу (Кпк) – показує, в якій мірі підприємство фінансується за рахунок позикових коштів (залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування)

Кпк = сума зобов'язань/загальна сума активів

2. коефіцієнт співвідношення довгострокових зобов'язань та активів (Кдз/а) – відображає,яка частка активів підприємства фінансується за рахунок довгострокових зобов'язань:

Кдз/а = довгострокові кредити та позики/загальна сума активів

3. коефіцієнт забезпечення боргу (Кб)

Кб = власні та прирівняні до них кошти/ кредити, позики, заборгованість

4. коефіцієнт співвідношення довгострокових зобов'язань та основних засобів (Кдз/ос) показує, яка частка основних засобів фінансується за рахунок довгострокових зобов'язань:

Кдз/ос = довгострокові кредити та позики/основні засоби

5. коефіцієнт власності ( Кв):

Кв = власні кошти/сума пасиву

3. Ліквідність відображає здатність підприємства швидко розраховуватись за короткостроковими зобов'язаннями.

Всі активи балансу підприємства росподіляються на наступні групи за ступенем ліквідності:

1) грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення,

2) дебіторська заборгованість,

3) запаси і затрати.

1. коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) відображає, у скільки разів поточні активи перевищують поточні зобов'язання:

Кпл = запаси і витрати + дебіторська заборгованість +

короткострокові фінансові вкладення/короткострокові кредити +

кредиторська заборгованість

2. коефіцієнт “ критичної оцінки ” (Кко) характеризує здатність підприємства швидко розрахуватися по поточних зобов'язаннях:

Кко = грошові кошти + дебіторська заборгованість +

короткострокові фінансові вкладення/короткострокові кредити +

кредиторська заборгованість

3. коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість

Кал = грошові кошти +

короткострокові фінансові вкладення/короткострокові кредити

4. чистий оборотній капітал (чок) – абсолютна величина, що розраховується як різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями .

Розрізняють поточну, швидку і абсолютну ліквідність:

• Поточна ліквідність показує відношення поточних активів компанії до поточних пасивів. Іншими словами, наскільки компанія здатна погасити поточні зобов'язання лише за рахунок активів. Цей показник визначає платоспроможність компанії.

• Швидка ліквідність відображає здатність компанії погасити свої зобов'язання в складній ситуації (затримка постачання або неповна поставка продукції, відстрочки по платежах та ін.) Це відношення поточних активів з високою ліквідністю до поточних пасивів.

• Абсолютна ліквідність - відношення обсягу грошових коштів до поточних пасивів. У підрахунку цього показника беруть участь реальні гроші або прирівняні до них кошти.

4. Ділова активність відображає ефектівність використання основного та оборотного капіталу.

В умовах ринкової економіки стабільність фінансового стану підприємства значною мірою обумовлюється ступенем його ділової активності.

Ділова активність підприємства виявляється в динаміці його розвитку, досягненні ним цілей, які відображають натуральні та вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту продукції тощо. Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності - зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія - показують ступінь адаптації до мінливих ринкових умов, якість управління тощо.

Ділову активність характеризують як мотивований макро- і мікроекономічним рівнем управління, процес стійкої господарської діяльності організації, направлений на забезпечення її позитивної динаміки, збільшення трудової зайнятості та ефективне використання ресурсів з метою досягнення ринкової конкурентоспроможності. Тобто ділова активність виражає ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових й інших ресурсів за всіма бізнес-лініями діяльності і характеризує якість управління, можливості економічного зростання і достатність капіталу. У фінансовому аспекті проявляється насамперед в швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва.

Основними критеріями ділової активності підприємства є:

- широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт;

- репутація підприємства;

- відповідність плану основним показникам господарської діяльності підприємства;

- забезпечення заданих темпів росту;

- рівень ефективності використання капіталу;

- стійкість економічного росту тощо.

Для оцінки ділової активності підприємства доцільно використовувати два напрями аналізу:

1) ступень виконання плану ключових показників діяльності підприємства: реалізації продукції, чистого прибутку, нарощування матеріальної бази; забезпечення заданих темпів їхнього росту;

2) рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

1. коефіцієнт фондовіддачі (Коф) узагальнюючий показник ефективності використання основних фондів:

Коф = виручка від реалізації (без пдв)/основні засоби

2. коефіцієнт фондоозброєності (Фонд)

Фонд = основні запаси/кількість працюючих .

3. коефіцієнт оборотності товарно – матеріальних запасів (КТБ) – показує, скільки разів в середньому покриваються запаси підприємства за певний період часу ( наприклад, за квартал):

КТБ = затрати на виробництво продукції/запаси і затрати

4. коефіцієнт обігу оборотних засобів (Коз) – характеризує ступінь покриття оборотного капіталу:

Коз = виручка від реалізації (без пдв)/запаси і затрати +

грошові кошти

5. коефіцієнт оборотності надходжень (Кон) характеризує оборотність коштів за рахунками дебіторів:

Кон = виручка від реалізації (без пдв)/ дебіторська заборгованість

Агрегована фінансова звітність відображу є основні показники діяльності підприємства.Така звітність використовується для проведення експрес-аналізу фінансового стану підприємства. Статті агрегованої звітності формуються на основі відповідних статей та розділів основних форм фінансової звітності.

Найпоширенішими в практиці фінансового менеджменту форми агрегованої звітності (Баланс, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про прибутки та збитки).

Використання агрегованої фінансової звітності дозволяє розрахувати всі показники фінансових результатів та стану підприємства за певний період часу, зробити їх порівняння, слідкувати за динамікою показників.

Не зважаючи на вільний вибір статей агрегованої звітності, в усіх її формах е низка обов'язкових загальноприйнятих у практиці фінансового аналізу та фінансового менеджменту показників. Так, будь-який із аг-регованих звітів про прибутки та збитки містить такі статті, як "Адміністративні витрати та витрати на збут", "Процентні витрати", оскільки останні дають змогу зробити більш обґрунтовані висновки щодо структури витрат і обслуговування боргу даним підприємством. Усі агреговані баланси в розрізі активів, як правило, містять статті "Основні засоби", "Товарно-матеріальні запаси", "Дебіторська заборгованість", "Грошові кошти та їх еквіваленти".