74. Економічне зростання: сутність, типи і фактори.

Економічне зростання – збільшення обсягів національного виробництва в абсолютному вираженні або у розрахунку на душу населення.Економічне зростання визначається з двох позицій: 1) як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або НД за рахунок збільшення обсягів використовуваних ресурсів і кращого їх використання без порушення рівноваги у короткострокових періодах; 2) як реальний приріст ВВП, ВНП чи НД на одну особу.

Розрізняють три типи економічного зростання:

• Екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;

• Інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

• Змішаний, який поєднує інтенсивні і екстенсивні типи.

Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм не існує, то будь-яке економічне зростання можна вважати змішаним, залежно від того які фактори переважають можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний типи.

Показники економічного зростання:

1. Абсолютний приріст реального обсягу виробництва, ∆Y=Y_t –Y_t-1

2. Темп приросту, ∆T=

Чинники економічного зростання:

1. Чинники попиту – забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва та доходу;

2. Чинники пропозиції – є визначальними в більшості моделей та мають складну структуру;

3. Чинники розподілу – стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу нац. продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

Джерела економічного зростання: 1) економічні ресурси, що пропонуються їх власниками; 2) зростання продуктивності ресурсів на основі розвитку НТП.

Моделі економічного зростання:

1. Ґрунтується на аналізі кривої виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей – крива яка показує взаємозв’язок між фіксованим обсягом вхідних ресурсів та різними варіантами результатів виробничої діяльності.

2. Друга модель на основі аналізу виробничої функції

Виробнича функція – економічна модель технології, яка показує залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимальним обсягом випуску продукції.

74. Циклічність економічного розвитку. Основні характеристики циклів.

Економічний цикл – це повторення через певні проміжки часу стану економіки, які характеризуються одними і тими ж макроекономічними показниками.

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, се­редні та довгі.

• Короткі, або цикли Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливанням запасівзолота і визначав їх повто­рюваність з періодичністю 3 роки і 4 місяці. Малі(короткі) цикли пов'язані із порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку.

Причиною коротких циклів є зміни, що відбуваються у сфері к редиту. Тому вони і проявляються як кризи кредитної сфери.

• Середні цикли або цикли Жугляра. Тривалість від 8 до 10 років, їх причина обумовлена періодичністю змін основного капіталу.

• Довгі цикли або цикли Кондратьєва, їх періодичність кожні 54-55 років. Причиною є зміна інфраструктури ринку та зміна технологій.

Промисловий (економічний) цикл є найгострішою формою прояву властивих ринковій (капіталістичній) економіці суперечностей і водночас досить жорстким, але дієвим способом ви рішення їх.

Фази економічного циклу: криза-депресія-пожвавлення-піднесення.

Ознаки економічної кризи:

• перевиробництво продукції; значне скорочення обсягів виробництва;

• падіння цін; дефіцит вільних грошових засобів, необхідних для пла­тежів; біржовий крах та банкрутство підприємств; зростання безробіття;

• падіння рівня заробітної плати; падіння рівня прибутку; масове знищення товарів, устаткування тощо; дезорганізація кредитної системи.

Риси депресії:

• "застій" виробництва; низький рівень цін; "в'яла" торгівля; невисока ставка позичкового відсотка; ліквідація товарного надлишку.

Риси пожвавлення:

• розширення виробництва до відновлення докризового рівня;

• зростання цін; підвищення норми прибутку; зростання зайнятості;

• пожвавлення торгівлі; посилення оптимістичних очікувань.

Риси піднесення:

• перевищення максимального обсягу виробництва докри­зового рівня;

• швидке зростання зайнятості;

• зростання заробітної плати та інших видів доходів;

• кредитна експансія;

• штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очі­куванням торговцями зростання цін та їх бажанням купити більше товарів за нижчими цінами;

• зростання пропозиції, яка з часом перевищує попит і ство­рює умови для нової кризи.

Сучасна економічна теорія визначає дві фази економічного (промислового) циклу:

• рецесія, яка включає в себе кризу та депресію;

• піднесення, що включає в себе пожвавлення та бум.

Рецесія — це фаза економічного циклу, якій властиві падін­ня виробництва, що знаходиться між найвищою (бум) та най­нижчою його точками (дном), і спад виробництва.

Піднесення (розширення) виробництва — фаза, що знахо­диться між найнижчою та найвищою точками циклу.

Особливості сучасних економічних циклів

1. Швидкоплинний розвиток НТП спричиняє потребу і ро­бить можливим частіше оновлення основного капіталу, внаслі­док чого повторюваність криз стає частішою.

2. Інтернаціоналізація виробництва, поглиблення науково- технічного співробітництва, глобалізація економіки та розви­ток НТП зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різ­них країнах та регіонах світу.

3. Державне антициклічне регулювання спрямовується на недопущення перегріву економіки, що робить, як правило, еко­номічні кризи не такими глибокими, а для циклу не є обов'яз­ковим проходження усіх фаз.

4. Перевиробництво супроводжується не тільки зростанням безробіття, а й зростанням цін та інфляції, що породжує нове явище в економіці — стагфляцію.

Значення циклічного розвитку для економіки:

по-перше, порушення рівноваги і перерву в розвитку по писхідній, внаслідок чого скорочується обсяг національного ииробництва;

по-друге, позбавлення багатьох з тих, хто бажає працювати, можливості знайти роботу і забезпечити собі нормальний рівень доходу;

по-третє, доведення до банкрутства багатьох підприємців змушуванням їх подекуди суттєво погіршувати свій економіч­ний та соціальний стан;

по-четверте, одночасне існування інфляції та безробіття ще Пільше посилює невизначеність та знедоленість широких верств населення, спричиняючи перерозподіл багатства на користь не­значної частини населення.