73. Державний сектор економіки та державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функцій держави.

Об'єкти державної власності виступають:

• матеріальною основою функціонування держави як політичного інституту (майно парламенту, органів державного управління, збройних сил, міліції, монетний двір, пошта тощо);

• економічною базою для підприємницької діяль­ності держави: (промислові й сільськогосподарські під­приємства, галузі, центральний банк, залізниці тощо).

Державний сектор у традиційному розумінні — це сукупність державних підприємств.

Державне підприємництво — це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з вироб­ництва матеріальних благ та надання послуг суб'єктам еко­номіки (приватним підприємствам і населенню)

Форми державних підприємств: Бюджетні підприємства (Підпорядковані міністерству, вхо­дять у систему адміністративного управління; Не завжди прибуткові; Фінансуються за рахунок держбюджету, не мають зовнішніх джерел фінансування (кредит, випуск акцій, облігацій)) Державні корпорації (Підприємства з правом господар­ської самостій­ності; Держава є влас­ником, а право управління пере­дане трудовим колективам; Форма роботи з державою — контрактна на конкурентних засадах із застосуванням тендерів) Змішані акціонерні товариства - поєднують переваги приватного і держав­ного підприємництва (Можливе вирішення макроекономічних завдань на конкурент­них засадах; Комерційна основа господарської діяль­ності; Деяким товариствам держава може встановлювати плани, які розробляються спільно 3 адміністрацією підприємства)

Мікроекономічна ефективність державних підпри­ємств відображає рівень їхньої рентабельності.

Макроекономічна ефективність характеризує ступінь никонання державним сектором певних соціально-еконо­мічних функцій (завдань).

Основна економічна функція державного сектору в пе­рехідній економіці — реалізація цілей економічної політи­ки держави стосовно ринкового реформування країни. За допомогою державного сектору економіки вирішуються проблеми забезпечення національної безпеки і цілісності еко­номіки;забезпечення збалансованого і стабільного розвитку національної економіки;підвищення конкурентоздатності національної еко­номіки, забезпечення позитивних зрушень (позитивних екстерналій);

соціалізація економіки (сприяння зайнятості і соці­альній орієнтації економіки), виробництво суспільних то­варів і благ;створення ефективних умов для розвитку приватно­го сектору економіки;екологічного характеру;розвитку регіонів.

74. Сутність і багатогранність процесу суспільного відтворення.

Відтворення елементів економічної системи.

Суспільне відтворення – це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва.

На всіх етапах економічного розвитку об'єктивна необхідність відтворення зумовлена необхідністю виробництва матеріальних благ - економічної основи життя людського суспільства. Щоб жити, треба споживати матеріальні блага, а щоб споживати їх, треба виробляти суспільний продукт.

Отже, якщо споживання є безперервним, то й виробництво в його постійному зв'язку повинно безперервно відновлюватися, тобто відтворюватися. Іншими словами, відтворення є не що інше, як безперервність, повторюваність виробництва.

Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли безперервність, повторюваність виробництва відбувається в межах окремого підприємства, господарства. Відтворення здійснюється і на рівні макроекономіки. Тут безперервний процес виробництва відображає взаємозв'язки між важливими структурними пропорціями, узагальнюючими показниками народного господарства, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, які охоплюють усі галузі національної економіки. Процес розширеного відтворення в умовах ринкової економіки має свої особливості:по-перше, він відбувається на основі різноманітних форм власності; визначається дією всієї системи об'єктивних економічних законів, передусім законів ринкової економіки; підпорядкований економічним інтересам товаровиробників; базується на органічному поєднанні ринкових відносин і планомірного розвитку господарства.

Процес відтворення включає розширене відтворення: а) сукупного суспільного продукту; б) робочої сили; в) виробничих відносин; г) природних ресурсів. У процесі відтворення сукупного суспільного продукту і робочої сили відбувається відтворення продуктивних сил.

Економічна система складається з трьох основних елементів: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання. Продукт. сили – сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, інформації , що забезпечують створення матер. і духовн. благ, необхідних для задоволення потреб. Економічні відносини – відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матер. і нематер. благ. Господарський механізм – складається із сукупності форм і методів регулювання економ. процесів та суспільних ді господарюючих суб’єктів на основі використання економ. законів ринку правових норм та ін..