4.3. Властивості розбавлених розчинів електролітів та неелектролітів.

В реальних розчинах пропорційність між тиском пари і складом розчину спостерігається лише при концентраціях що непревищують 0,5 моль/л. В розчинах неелектролітів число частинок співспадає з числом молекул, в електролітах число частинок зростає в результаті дисоціації. Рівняння Рауля для розчинів електролітів може бути застосовано з урахуванням дисоціації. Це відбувається при введені у формулу ізотонічного коефіцієнту Вант-Гоффа, що пов’язаний зі ступенем дисоціації:

і=1+ α(к-1)

де к– число іонів, що утворились при дисоціації однієї молекули;

і–ізотонічний коефіцієнт Вант-Гоффа.

Багато властивостей розчинів залежить від кількості розчиненої речовини. Ці властивості називаються колігативними: залежність тиску насиченої пари від мольної частки розчиненої речовини, осмотичний тиск, підвищення температури кипіння, зниження температури замерзання розчину.

Температура замерзання (кипіння) чистого розчиника та розчинів різної концентрації залежить від характеру зв’язку тиску насиченої пари від температури. Наприклад залежність тиску насиченої пари розчиника над розчинами різної концентрації від температури схематично представлено на рисунку 7.

Рисунок 7. Залежність тиску насиченої пари від температури: 1–для чистого рідкого розчиника; 2, 3–розчиника над розчином з концентраціями С₂ та С₃; 4–для чистого твердого розчиника (крига).

З рисунку видно що криві розчинів проходять нище ніж для чистого розчиника та перетинають криву 4 при більш низьких температурах. Точка перетину відповідає температурі при якій рідкий розчин знаходиться у рівновазі з твердим розчиником, тобто температурі замерзання.

Таким чином, розчини замерзають при більш низький температурі порівняно з чистим розчиником.

Перше слідство із закона Рауля. Зниження температури замерзання пропорційно концентрації розчиненої речовини.

Для розчинів неелектролітів:

(35)

Для розчинів електролітів:

(36)

ΔТ_зам–зниження температури замерзання;

К–кріоскопічна стала розчиника (град/моль);

С_m–моляльна концентрація розчину (моль/кг).

Друге слідство із закона Рауля. Підвищення температури кипіння пропорційно концентрації розчиненої речовини.

Для розчинів неелектролітів:

(37)

Для розчинів електролітів:

(38)

ΔТ_кип–підвищення температури кипіння;

Е–ебуліоскопічна стала розчиника (град/моль);

С_m–моляльна концентрація розчину (моль/кг).

Кріоскопічна стала при концентрації розчину 1 моль/кг показує, яким буде зниження температури замерзання розчину.

Ебуліоскопічна стала при концентрації розчину 1 моль/кг показує, яким буде підвищення температури кипіння розчину. Тому ці константи називають ще молярним зниженням (К) або молярним підвищенням (Е) відповідно температури замерзання та кипіння розчину.

Залежать константи тільки від природи розчиника, і можуть бути розраховані за рівнянням Вант-Гоффа:

(39)

де Т – абсолютна температура плавлення розчиника;

l – питома теплота плавлення розчиника.

(40)

де Т – абсолютна температура кипіння розчиника;

λ – питома теплота випаровування розчиника.

На визначені зниження температури замерзання або підвищення температури кипіння розчинів базується відповідно кріоскопічних та ебуліоскопічний методи визначення молекулярної маси розчиненої речовини.

(41)

де М–молекулярна маса розчиненої речовини;

К–кріоскопічна (або ебуліоскопічна) стала розчиника;

g–маса розчиненої речовини (г);

ΔТ–зниження температури замерзання (або підвищення температури кипіння) розчину;

L–маса розчиника (г).