17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку. (див. Пит. 11)

Утворенню світового господарства передувало становлення світового ринку. Світовий ринок у своєму розвитку пройшов такі стадії:

* внутрішній ринок — початкова форма ринкових відносин країни; усі товари практично збуваються всередині країни. Ця стадія притаманна стародавнім державам;

* національні ринки — характерні тим, що певний сегмент цих ринків (переважно оптова торгівля) вже орієнтувався на іно­земних покупців; прикладом може бути Новгород у складі Київ­ської Русі;

* міжнародні ринки, що являли собою локальні регіональні ринки, які складалися з тих сегментів національних ринків, що вже безпосередньо були пов'язані із зарубіжною торгівлею; такі ринки, зокрема, складалися в Середземномор'ї, північно-західній Європі (вздовж по Рейну, Фландрія, Ганза);

* світовий ринок, що утворився під впливом Великих гео­графічних відкриттів та промислової революції; він сформувався в основному в XIX ст.

Світовий ринок характеризується інтенсивним обміном. Розвиток продуктивних сил і міжнародної торгівлі в світі призвів до того, що став переміщуватися не тільки товар, а й фактори виро­бництва. Так виникло світове господарство на зламі XIX й XX століть. Отже, світове господарство — це сукупність національних економік країн світу, сполучених між собою товарообміном і мобільними факторами виробництва.

На кожному етапі розвитку світового ринкового госп-ва розроблялися свої власні стратегії, хоча на початкових етапах це лише набирало форми концепцій.

18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.

Ринкова економіка – різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.

Ринкова економіка передбачає чіткі відповіді на такі запитання: що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти товар? Які будуть витрати виробництва? Для кого призначена вироблювана продукція? Який життєвий цикл виробленого товару?

Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів. Ринкова економіка – це сфера прояву та відтворення відносин товарного виробництва. Вільне підприємництво – це одна з передумов ринкової економіки.

Необхідним інститутом ринкової економіки є гроші, їх конвертованість. Важливе значення мають ціни, зокрема інститут вільного ціноутворення. Поза останнім існування саморегулюючих систем ринкових відносин неможливе.

Ринкова економіка сама під собою має на увазі економічну демократію: невтручання держави, самодостатність ринку, але при цьому, як правило, справедливу конкуренцію, етику.

19.Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.

Фактори виробництва звичайно об'єднують у такі групи:

1. природні умови та ресурси (земля, клімат, корисні копалини тощо);

2.трудові ресурси (робоча сила);

3. капітал;

4. технології.

5. інколи - інформація

За походженням фактори виробництва іноді поділяють на такі дві групи:

• основні - такі, що дісталися країні від природи або є наслідком тривалого істор розвитку: геогр. положення, прир ресурси, некваліфікована РС;

• розвинуті - такі, які набула країна внаслідок прогресивного ек-го розвитку: сучасні технології, капітал, каліф кадри, науково-технічна база.

Обидві групи факторів є важливими для екон розвитку країни. Залежно від забезпеченості тими або іншими уряд країни розробляє свою ек стратегію. В умовах НТП й інтенсифікації вир.ва друга група факторів має набагато більше значення.

Фактори виробництва розподілені за країнами і регіонами дуже нерівномірно. Найзагальнішою закономірністю, особливо останні роки, є концентрація капіталу, високих технологій, висококваліф РС, наукового потенціалу в ек-но розвинутих країнах – що дає їм можливість бути лідером. Варто виокремлювати особливості факторних передумов формування стратегій для розвинених країн, менш та найменш розвинутих.

Факторні передумови в найрозвинених країнах, такі як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої РС, призводить до розробки стратегій напрямлених на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій (зменшення капіталоємкості і ресурсозбереження) з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фін і товарних ринків.

Тоді як в найменш розвинених країнах факторною передумовою є природні ресурси ( копалини + клімат) та некваліфікована дешева робоча сила ( особл Пвд, Пвд-Сх Азія і дещо Лат Америка), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці. В тривалій перспективі це не є ефективною стрижнем ефективної стратегії ( хіба що країни Затоки, що викор-ть нафтодолл. на перебудову ек-ки). Хоча, країни де осн фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне накопичити капітал і приступити до наступного щаблю розвитку економіки: диверсифікування її галузевої структури. Але цього етапу сьогодні досягли лише окремі країни названої групи.

Особливий фактор, окрім факторів виробництва для країн є динаміка процесів у світовій економіці: еволюція цивілізаційних стадій ек-го розвитку, інтернаціоналізація госп життя, НТП, світова ек-на інтеграція, глобалізація ек розвитку.