
- •Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки
- •2.Міжнародні економічні інтереси і економічні стратегії розвитку
- •3. Види, рівні, суб’єкти та об’єкти формування міжнародних економічних стратегій
- •4. Економічне середовище, види й суб’єкти міжнародних економічних стратегій
- •5. Передумови і фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •6. Види й суб’єкти світових економічних стратегій
- •7. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •8.Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •9. Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •10.Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.
- •11.Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •12.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •13.Основні світові теоретичні моделі економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •14. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, внп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •15.Детермінанти формування міжнародних економічних стратегій розвитку. (див. Пит. 5)
- •17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку. (див. Пит. 11)
- •18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •19.Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.
- •20.Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •23.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.
- •24.Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.
- •25. Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •26. Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •28.Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •29.Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •31.Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •32.Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.
- •33. Глобалізація і механізм реалізації стратегій розвитку.
- •34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: геополітичні розломи.
- •35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •36. Стратегії глобалізації: базові принципи формування.
- •37. Монодетерміналізм сучасних глобалізацій них процесів.
- •38. Виміри переваг глобалізації.
- •39. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні і соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації
- •40. Економічний глобалізм та економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •47. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної політики.
- •48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •51. Геополітичні та геоекономічні інтереси та економічні стратегії.
- •53. Країни як суб’єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклик глобалізації.
- •54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.
- •55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.
- •56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.
- •57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство(теорії і реальність).
- •58. Глобальні проблеми 21 ст. (економічний аспект) і трансформація стратегій економічного розвитку.
- •64.Стратегія стійкого розвитку як імператив та виклик.
- •65. Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •66. Індикативне планування та таргетування як фактор усталеного економічного розвитку країн.
- •67. Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії стійкого розвитку.
- •69.Національні переваги та національні пріоритети як основа стратегій стійкого розвитку.
- •70.Інноваційні, фінансово-економічні й соціальні основи забезпечення стійкого економічного розвитку.
- •71. Конкурентне середовище та конкурентні переваги як складові стійкого економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •72.Глобальні проблеми людства та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •73. Взаємозалежність глобальних та національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •74.Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •76.Міжнародні інтеграційні стратегії як основа формування умов стійкого розвитку.
- •77.Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •78.Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних екон стратегій.
- •79.Регіоналізація як наслідок глобалізації.
- •80. Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні конкурентні переваги.
- •81.Регіональна інтеграція як основа формувань регіональних об’єднань.
- •82. Світові фінансово-економічні кризи.
- •83. Єс: мета,стратегія,принципи формування,проблеми розвитку.
- •84. Європейський Союз, етапи формування та еволюція стратегій.
- •85.Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти та національних держав.
- •86.Постсоціалістичні країни в світовому інтеграційному полі.
- •87.Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії.
- •88. Єеп: геополітична мета,стратегія і принципи формування.
- •89.Стратегії загальноамер інтеграції :Нафта,фтаа.
- •90.Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-тихоокеанського регіону:аспекти формування та розвитку.
- •91.Характер ринкових взаємин у світовому економічному просторі:проблема домінування та інтеграції.
- •92. Світові центри тяжіння і інтеграційні процеси.
- •94.Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •95.Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку,адекватних національному менталітету.
- •96.Регіоналізація як цивілізаційне явище.
- •97.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •98.Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.
- •100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.
- •103.Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •106. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •107.Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.
- •108. «Економічне диво»(Цивілізаційний досвід країн Пд. – Сх. Азії).
- •109.Економічні системи країн Ісламу.
- •110.Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •113.Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізаційних диверсифікацій.
- •115.Глобалізація як західний проект.
- •116.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •120.Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн з перехідною економікою.
- •122. Економічні системи високо розвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •123. Варіативність стратегій транзитивних країн.
- •124. Ринкові реформи у Центральній та Східній Європі: концепції та стратегії.
- •125.Стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі.
- •126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.
- •127. Суб’єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.
- •128. Стратегії ринкових реформ: проблема синтезу та національної адаптації реформаторських моделей.
- •129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.(див.122)
- •131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.(див. Питання 124)
- •132. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •133. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •135. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •136. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •137. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •138. Стратегії сб, єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •139. Гатт/сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.
- •141. Україна і стратегії регіоналізації.
- •142. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні. (див. Питання 124)
- •143. Україна у геостратегічному контексті.
- •144. Світові центри тяжіння: варіативність міжнародних економічних стратегій і вибір України.
- •145. Україна як об’єкт геополітичних стратегій.
- •146. Україна – єс у контексті міжнародних економічних стратегій(див 133)
- •147. Україна – єеп у контексті міжнародних економічних стратегій(див 132)
- •148. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •149. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •150. Україна і гуам: ефективність співробітництва.
- •151. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •152. Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.
- •153. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •154. Україна і Росія: порівняльний соціоекогенез.
- •155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни.
- •156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •157. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •158. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
14. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, внп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
Взагалі економічний потенціал та рівень розвитку економіки можна оцінювати за допомогою трьох груп індикаторів — економічних, соціальних та екологічних.
Економічні індикатори утворюють шість груп: виробничо-економічні (темпи приросту вир-ва, вир-во на душу), структурні, інвестиційні, фінансові ( бюджетна забезпеченість), зовнішньоекономічної діяльності (товарооборот, експорт) та науково-технічного потенціалу (фінансування. Впровадження..).
Особливе місце займає показник ВВП, який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду, за виключенням вартості їх проміжкового споживання. Суть ВВП розкривають його загальні риси: є найбільш загальним показником кінцевого результату економічеої діяльності в цілому в національній економіці; характеризує єдність взаємопов”язаних аспектів економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг; охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць; є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва; має кількісний, часовий вимір.
У процесі виробництва та нагромадження, що здійснюються в межах національної економіки, використовують не лише вітчизняні товари, а й іноземні. Тому вартість ВВП можна визначити як суму витрат на спожиивання, нагромадження та експорт за вирахуванням вартості імпорту.
Обсяги і динаміка прямих іноземних інвестицій в порівнянні з обсягами і динамікою всіх інвестицій (і внутрішніх, і міжнародних).
Близьким до ВВП є Валовий національний продукт - сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами. Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань.
Національний дохід — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробнщтва: праці, капіталу, землі підприємницького хисту. Національний дохід — це чистий внутрішній продукт, зменшений на величину податків на бізнес. Кількісно ЧВП і НД дуже близькі між собою.
НД = ЧВП - Непрямі податки на бізнес; НД = ВВП – Аморт.ні відрах.я - Непрямі податки на бізнес.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.
ПІІ- це інвестиції, які (а) забезпечують володіння та/або контроль за закордонною д-тю господар. одиниці, (б) реалізуються в отриманні прибутку від ведення основного бізнесу, (в) є довгостроковими.
Усунення бар'єрів для залучення ПІІ, створення умов для конкуренції на внутр ринку між іноз і нац фірмами. Динаміка ПІІ показує на скільки іноз комп впевнені у стабільності, дає можливість зорієнтуватися у рівні конкуренції, інтенсивності виробничої і ділової діяльності.
Соціальні індикатори ( індикатори добробуту) повинні визначати параметри соціальної дійсності, недотримання яких може перетворити потенційні загрози порушення соціальної рівноваги на реальні. Ці індикатори фіксують норми та завдають орієнтири соціального розвитку з точки зору забезпечення його сталого розвитку (розподіл доходів та видатків, їх зміни, міграція та стан ринку робочої сили, розвиток систем освіти, культури, охорони здоров’я).
У практиці порівняльного макроекономічного аналізу головним показником розвитку національних економік є ВНП на душу населення. За ним країни поділяються на 3 групи: 41 країна, де економіка має низький (до 580$) рівень доходів на душу населення; 58 країн середнього рівня з доходом від 581 до 5999$ (причому середнім у світі є рівень 2335$ на душу населення); 28 країн з високим доходом (більше 6000$).