14. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, внп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.

Взагалі економічний потенціал та рівень розвитку економіки можна оцінювати за допомогою трьох груп індикаторів — економічних, соціальних та екологічних.

Економічні індикатори утворюють шість груп: виробничо-економічні (темпи приросту вир-ва, вир-во на душу), структурні, інвестиційні, фінансові ( бюджетна забезпеченість), зовнішньоекономічної діяльності (товарооборот, експорт) та науково-технічного потенціалу (фінансування. Впровадження..).

Особливе місце займає показник ВВП, який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду, за виключенням вартості їх проміжкового споживання. Суть ВВП розкривають його загальні риси: є найбільш загальним показником кінцевого результату економічеої діяльності в цілому в національній економіці; характеризує єдність взаємопов”язаних аспектів економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг; охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць; є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва; має кількісний, часовий вимір.

У процесі виробництва та нагромадження, що здійснюються в межах національної економіки, використовують не лише вітчизняні товари, а й іноземні. Тому вартість ВВП можна визначити як суму витрат на спожиивання, нагромадження та експорт за вирахуванням вартості імпорту.

Обсяги і динаміка прямих іноземних інвестицій в порівнянні з обсягами і динамікою всіх інвестицій (і внутрішніх, і міжнародних).

Близьким до ВВП є Валовий національний продукт - сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, ство­рених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами. Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань.

Національний дохід — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробнщтва: праці, капіталу, землі підприємницького хисту. Національний дохід — це чистий внутрішній продукт, зменшений на величину податків на бізнес. Кількісно ЧВП і НД дуже близькі між собою.

НД = ЧВП - Непрямі податки на бізнес; НД = ВВП – Аморт.ні відрах.я - Непрямі податки на бізнес.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

ПІІ- це інвестиції, які (а) забезпечують володіння та/або контроль за закордонною д-тю господар. одиниці, (б) реалізуються в отриманні прибутку від ведення основного бізнесу, (в) є довгостроковими.

Усунення бар'єрів для залучення ПІІ, ство­рення умов для конкуренції на внутр ринку між іноз і нац фірмами. Динаміка ПІІ показує на скільки іноз комп впевнені у стабільності, дає можливість зорієнтуватися у рівні конкуренції, інтенсивності виробничої і ділової діяльності.

Соціальні індикатори ( індикатори добробуту) повинні визначати параметри соціальної дійсності, недотримання яких може перетворити потенційні загрози порушення соціальної рівноваги на реальні. Ці індикатори фіксують норми та завдають орієнтири соціального розвитку з точки зору забезпечення його сталого розвитку (розподіл доходів та видатків, їх зміни, міграція та стан ринку робочої сили, розвиток систем освіти, культури, охорони здоров’я).

У практиці порівняльного макроекономічного аналізу головним показником розвитку національних економік є ВНП на душу населення. За ним країни поділяються на 3 групи: 41 країна, де економіка має низький (до 580$) рівень доходів на душу населення; 58 країн середнього рівня з доходом від 581 до 5999$ (причому середнім у світі є рівень 2335$ на душу населення); 28 країн з високим доходом (більше 6000$).