152. Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.

Організація Чорноморського Економічного Співробітництва була заснована у 1992р. Складається з 11 держав:Азербайджану, Албанії,Болгарії, Вірменії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України. Серед цілей ОЧЕС – багатостороннє співробітництво чорноморських держав у різних галузях економіки. Однією зі сфер співробітництва є екологія Чорного моря. Механізм інтеграції в межах ОЧЕС передбачає вільний рух капіталів та послуг, створення вільних економічних зон, обмін економічною інформацією.

ОЧЕС знаходиться поки на початковій стадії інтеграційного процесу. Зовнішня торгівля країн-учасниць орієнтована переважно на регіони, що знаходяться поза ОЧЕС. Так в Росії товарообіг з регіонами ОЧЕС становить 15-16% від загального, з цієї частки 2/3 припадає на Україну. Для України цей показник дорівнює 11-12%, з них 88% за рахунок Росії.

Найперспективнішими напрямами інтеграції є: об»єднання електромереж у єдиній системі «Чорноморського кільця»; утворення регіональних транспортних коридорів, прокладання ліній оптико волоконного зв»язку, програми з охорони Чорного моря.

Багато надій покладається на Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР). Його функціями є кредитування зовнішньоторгівельних операцій та підтримка фінансових систем країн- членів.

Однією з найважливіших цілей ОЧЕС є утворення зони вільної території на території країн-учасниць. Серед важливих економічних завдань ОЧЕС є створення високоефективної єдиної транспортної мережі в Чорномор»ї. Крім 9 транспортних коридорів, що проходять територією країн-учасниць, передбачаються також інші проекти. Багато надій покладається на будівництво нафтопроводів, які надали б можливість експортувати азербайджанську нафту.

153. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.

Місце перехідних економік у системі світового господарства визначає цілий ряд суперечливих факторів. З одного боку, це прагнення переважної більшості колишніх соціалістичних держав увійти в політичні, військові та економічні структури Заходу. Об»активна реальність сучасного етапу розвитку цих країн зумовлює необхідність активної взаємної співпраці країн між собою. Йдеться про існуючу досі залежність більшості постсоціалістичних економік від російської паливо-сировинної бази, низьку конкурентоспроможність їхнього національного виробництва, близьке географічне розташування країн. У 2004 р. Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва приєдналися до ЄС. Саме вступ до ЄС є стратегічною метою України. Прогнозується, що в перші 10 років 21 століття приєднання низки постсоціалістичних країн до ЄС спричинить певні суперечливі наслідки. Позитивними серед них є: сам факт входження економік зазначених країн у систему міжнародного європейського поділу праці, формування тут нових галузей спеціалізації, орієнтованих на світові ринки; поступове зростання якості продукції країн Центрально-Східної Європи до рівня західних стандартів, а отже, підвищення рівня добробуту населення цих країн. Важливе значення в цьому відіграватимуть майбутні дотації з боку ЄС новим державам-учасникам. Проте вступ до

ЄС країн Центрально-Східної Європи означає для них повну відмову від протекціоністських заходів для західних ринків.

Для України існує декілька моделей економічних взаємовідносин з постсоціалістичними країнами. Важливо визначити стратегічні напрямки взаємодії з цими державами, враховуючи й інші інтеграційні можливості в напрямку Західної Європи. Поле регіональних інтеграційних пріоритетів України включає ЦЄЗВТ, СНД, ОЧЕС, ЄС, ЄАВТ. Довгострокова мета зовнішньоекономічної політики України – вступ до ЄС. За останні роки значно зросла роль двосторонніх стосунків між Україною та країнами Центрально-Східної Європи. Найважливішими зовнішньоекономічними партнерами України залишаються республіки колишнього СРСР.

(див. 133)