129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.

На сучасному етапі розвитку відбуваються якісні зміни в системі факторів, що визначають параметри національної конкурентоспроможності. Обумовлена процесами глобалізації економіки ефективність участі певної країни в системі МПП визначається рівнем її інтегрованості у світове господарство. Розглядаючи процеси у сфері регулювання національних економік та механізмів міжнародного економічного співробітництва, з одного боку, простежуються тенденції до лібералізації регулювання торгівлі, руху інвестицій та валютно-фінансових відносин, з іншого, – запроваджується контроль за розвитком науковомістких, високо-технологічних ринків. Зростає роль фінансових механізмів впливу на економічні процеси. Високорозвинуті країни світу використовують фінансові важелі тиску на країни, що розвиваються, чи країни з перехідною економікою, з метою лобіювання власних інтересів. Зростає роль суперечливості між інтересами ТНК та економіками транзитивних країн. Стратегії цих ТНК вирізняються агресивністю, їх метою є підпорядкування собі нових арен, проникнення в інші ізольовані національні господарства, при цьому вони не рахуються ні з національними законодавствами, ні зі загальними правилами гри, ні з нормами моралі, - а все лише з метою отримання надприбутку. ТНК діють лише у власних інтересах. У країнах базування вони формують потужне лобі, яке здійснює значний вплив на уряди розвинутих держав. На уряди держав, де розташовані їх філії, ТНК часто здійснюють тиск у жорстких формах, вимагаючи проведення економічної політики у своїх власних інтересах, нерідко на шкоду національним інтересам приймаючих країн.

130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.(див.122)

131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.(див. Питання 124)

Українська модель розвитку де в чому схожа на російську і базується на приватизації, роздержавленні, внаслідок чого утворюються великі ТНК олігархічного типу. Державна бюрократія зберігає сильні позиції. Специфічною рисою є досить тривалий час пошуку оптимального стратегічного напряму, визначення стратегічної мети.

З моменту здобуття незалежності Україна увійшла у світове конкурентне середовище, як суверенна держава, і перед нею постало питання щодо самостійної розробки та здійснення стратегій економічного розвитку.

На початковому етапі відбувся період пошуку моделі ринкових перетворень, який завершився невиправданою лібералізацією економіки та «прихватизацією». За цей час було розграбовано і розтягнуто значний потенціал країни, за що до сьогодні розплачуємося. Зріс рівень безробіття та інфляції, впав рівень ВВП, зросла державна заборгованість.

1996-1999 роки характеризуються переходом до державного протекціоналізму у всіх сферах. Завдяки цим заходам ситуація у певній мірі більш-менш стабілізувалася, та основні проблеми були невирішеними і продовжувалося їх загострення.

На сьогодні ситуація дещо змінилася. Ми нарешті визначилися з певними пріоритетними напрямками розвитку та все ж, складається враження, що на державному рівні чіткої стратегії економічного розвитку таки не сформовано. Можливо, причиною цього є те, що державні мужі, лобіюючи свої власні інтереси мало замислюються над стратегічними напрямками розвитку країни. І, можливо, саме з цієї причини був так неефективно розтрачений величезний аванс довіри з боку міжнародної громадськості, держав та міжнародних організацій, наданий Україні після «помаранчевої революції».