126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.

Країни з транзитивною економікою – це колишні соціалістичні країни, в яких відбувається перехід від командно - адміністративних методів господарювання до сучасних ринкових. До них належать республіки колишніх СРСР, країни Центральної Європи, Монголія, Китай, В»єнам.

Стратегічною метою реформувань економічних систем даних країн, що почалися ще в 90-х роках, ставилося досягнення рівня економічного розвитку провідних країн світу, механізмом досягнення мети визначено перехід до ринкових економічних відносин. Тобто ринок виступає не самоціллю, а засобом. Однією з головних проблем реформування стало питання про методи й темпи економічних перетворень. З»явилося два шляхи: рішуча ламка соціалістичних економічних відносин і перехід до ринкового механізму якнайшвидше («шокова терапія») – цей шлях обрали більшість країн; поступовий, еволюційний метод формування, що зберігає сильні позиції державної адміністрації, - таким чином здійснювалися реформи в Китаї, в Білорусі.

Отже, в умовах перехідної економіки надзвичайно важливим є адекватно оцінити ситуацію, що склалася, і вибрати правильну реформаторську модель. Але оскільки кожний випадок є індивідуальним, тому необхідно, вибираючи певну модель трансформації, пристосовувати її до національної специфіки країни. При виборі моделі та впроваджені її в життя важливо базуватися на концепціях та стратегіях, що відображають інтереси даної країни.

127. Суб’єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.

Як показує досвід постсоціалістичних країн, країнам з перехідною економікою необхідно застосовувати антикризові стратегії.

Так Світовий Банк в обличчі своїх організацій надає різноманітним країнам, в тому числі й країнам з перехідною економікою, різноманітні кредити для подолання кризових явищ. МИРР надає свої кредити країнам для подолання криз транзитивних економік, їх негативних наслідків у сфері виробництва, на підтримку малого і середнього бізнесу. ЄБРР надає грошову допомогу країнам Центральної та Східної Європи для реформування їх економічних систем та подолання криз.

Під час переходу країни до ринкової економіки надзвичайно важлива роль держави у реалізації антикризових стратегій.

Суб’єктами антикризових стратегій перехідних економік є уряди країн з перехідною економікою, інші країни, що надають свою допомогу, міжнароді організації.

128. Стратегії ринкових реформ: проблема синтезу та національної адаптації реформаторських моделей.

Ринкові реформи та трансформації несуть в собі значні ризики для країни, в якій вони проводяться. Особливо рівень цих ризиків зростає за умов глобалізації. В умовах перехідної економіки надзвичайно важливим є адекватно оцінити ситуацію, що склалася, і вибрати правильну реформаторську модель. Але оскільки кожний випадок є індивідуальним, тому необхідно, вибираючи певну модель трансформації, пристосовувати її до національної специфіки країни. При виборі моделі та впроваджені її в життя важливо базуватися на концепціях та стратегіях, що відображають інтереси даної країни. Завідомо невдалим є вибір моделі у випадку, коли вона сприймається як догма, копіюється без будь-якої адаптації. Дійсного успіху в реформуванні досягають саме ті країни, які зберегли свою ідентичність, пристосували стратегії ринкових реформ під свої національні, релігійні та ментальні особливості. При синтезі стратегії повинні доповнювати одна одну. Модель має бути адаптована та спиратися на реальні можливості її реалізації даною країною, сприяти розвитку конкурентних переваг. Враховувати специфіку трансформаційного періоду