120.Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.

Економічний націоналізм – теорія і практика соціально-економічних відносин та органічно пов’язаних з ними етнічних відносин, що базуються на економічній самоіндефікації нації, прагненні домогтися економічного суверенітету. На противагу такому прогресивному економічному націоналізму існує агресивний і руйнівний, що передбачає гіпертрофовану національну економічну ідею, менталітет і національну економічну політику держави, що ґрунтується на проповідуванні зверхності обраної соціально-економічної моделі суспільства, здійснюваної урядом внутрішньої та зовнішньої економічної політики.

Форми вияву економічного націоналізму – проповідування зверхності одного з існуючих в країні типів та форм власності, моделей регулювання економіки, видів здійснюваної економічної політики, економічної культури, психології, національної свідомості, духу народу, моралі тощо, які безпосередньо чи опосередковано впливають на прогрес економіки. У сфері міжнародних економічних відносин економічний націоналізм виявляється в політиці протекціонізму і дійсно є стратегією захисту національних економік в умовах глобалізації.

121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн з перехідною економікою.

Концептуальними засадами сучасних реформаторських стратегій розвитку країн з перехідною економікою є такі:

• Формування та розвиток ринкових відносин. Держава повинна бути активним реформатором, особливо за умов економіки перехідного типу.

• Шлях розвитку повинен бути випереджаючого характеру, адже відомо, що «той, хто доганяє, ніколи не наздожене.

• Пристосування до сучасних умов цивілізаційного розвитку. Застосовувати найновіші досягнення НТП та впроваджувати у виробництво та менеджмент інноваційні технології.

• Необхідною умовою є пристосування моделі до умов національного економічного середовища, менталітету та інших національних особливостей. Можливим є застосування синтезу різноманітних моделей.

• Необхідним є формування єдиного світогляду соціально-активної частини населення.

122. Економічні системи високо розвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.

• Високий рівень розвитку матеріального виробництва і перед усім обробної промисловості характерний розвинутим країнам; в перехідних економіках спостерігається різке падіння промислового виробництва, значна частина застарілого та морально зношеного обладнання; характерна невисока частка обробної промисловості.

• Високорозвинутим країнам характерна постіндустріальна економіка. Вони є лідерами в області високих технологій та запровадженні інновацій у виробництво та менеджмент. Країни з перехідною економікою знаходяться в певній залежності від високорозвинутих країн, в тому числі у сфері високих технологій та інновацій. Їм характерна індустріальна чи індустріально-агреарна економіка.

• Сільське господарство високо розвинутих країн вирізняється високим ступенем інтенсифікації, механізації та продуктивності. Воно задовольняє здебільшого не лише внутрішній попит, але й виробляє дещо на експорт. Щодо сільського господарства країн з перехідною економікою, то тут все навпаки: ведення господарства відбувається екстенсивним способом, недостатня механізація та продуктивність, подекуди незадовільняється навіть внутрішній попит.

• У високо розвинутих країн рівень конкурентоспроможності значно вищий ніж у країн з перехідною економікою.

• Штаб квартири ТНК здебільшого базуються у високо розвинутих країнах, а от їх філії – у країнах з перехідною економікою.

• У високо розвинутих країнах високий рівень розвитку соціальної сфери (високі заробітні платні, пенсійного забезпечення, соціального страхування). У країнах з перехідною економікою саме в цій сфері й існуть значні труднощі (невиплата або низькі заробітні платні, низькі пенсії тощо).

• Значна частина прямих іноземних інвестицій розподіляється між високо розвинутими країнами. Здебільшого вони мають виробничо-інноваційний характер.