
- •Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки
- •2.Міжнародні економічні інтереси і економічні стратегії розвитку
- •3. Види, рівні, суб’єкти та об’єкти формування міжнародних економічних стратегій
- •4. Економічне середовище, види й суб’єкти міжнародних економічних стратегій
- •5. Передумови і фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •6. Види й суб’єкти світових економічних стратегій
- •7. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •8.Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •9. Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •10.Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.
- •11.Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •12.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •13.Основні світові теоретичні моделі економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •14. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, внп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •15.Детермінанти формування міжнародних економічних стратегій розвитку. (див. Пит. 5)
- •17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку. (див. Пит. 11)
- •18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •19.Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.
- •20.Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •23.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.
- •24.Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.
- •25. Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •26. Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •28.Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •29.Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •31.Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •32.Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.
- •33. Глобалізація і механізм реалізації стратегій розвитку.
- •34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: геополітичні розломи.
- •35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •36. Стратегії глобалізації: базові принципи формування.
- •37. Монодетерміналізм сучасних глобалізацій них процесів.
- •38. Виміри переваг глобалізації.
- •39. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні і соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації
- •40. Економічний глобалізм та економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •47. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної політики.
- •48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •51. Геополітичні та геоекономічні інтереси та економічні стратегії.
- •53. Країни як суб’єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклик глобалізації.
- •54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.
- •55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.
- •56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.
- •57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство(теорії і реальність).
- •58. Глобальні проблеми 21 ст. (економічний аспект) і трансформація стратегій економічного розвитку.
- •64.Стратегія стійкого розвитку як імператив та виклик.
- •65. Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •66. Індикативне планування та таргетування як фактор усталеного економічного розвитку країн.
- •67. Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії стійкого розвитку.
- •69.Національні переваги та національні пріоритети як основа стратегій стійкого розвитку.
- •70.Інноваційні, фінансово-економічні й соціальні основи забезпечення стійкого економічного розвитку.
- •71. Конкурентне середовище та конкурентні переваги як складові стійкого економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •72.Глобальні проблеми людства та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •73. Взаємозалежність глобальних та національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •74.Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •76.Міжнародні інтеграційні стратегії як основа формування умов стійкого розвитку.
- •77.Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •78.Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних екон стратегій.
- •79.Регіоналізація як наслідок глобалізації.
- •80. Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні конкурентні переваги.
- •81.Регіональна інтеграція як основа формувань регіональних об’єднань.
- •82. Світові фінансово-економічні кризи.
- •83. Єс: мета,стратегія,принципи формування,проблеми розвитку.
- •84. Європейський Союз, етапи формування та еволюція стратегій.
- •85.Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти та національних держав.
- •86.Постсоціалістичні країни в світовому інтеграційному полі.
- •87.Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії.
- •88. Єеп: геополітична мета,стратегія і принципи формування.
- •89.Стратегії загальноамер інтеграції :Нафта,фтаа.
- •90.Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-тихоокеанського регіону:аспекти формування та розвитку.
- •91.Характер ринкових взаємин у світовому економічному просторі:проблема домінування та інтеграції.
- •92. Світові центри тяжіння і інтеграційні процеси.
- •94.Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •95.Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку,адекватних національному менталітету.
- •96.Регіоналізація як цивілізаційне явище.
- •97.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •98.Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.
- •100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.
- •103.Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •106. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •107.Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.
- •108. «Економічне диво»(Цивілізаційний досвід країн Пд. – Сх. Азії).
- •109.Економічні системи країн Ісламу.
- •110.Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •113.Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізаційних диверсифікацій.
- •115.Глобалізація як західний проект.
- •116.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •120.Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн з перехідною економікою.
- •122. Економічні системи високо розвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •123. Варіативність стратегій транзитивних країн.
- •124. Ринкові реформи у Центральній та Східній Європі: концепції та стратегії.
- •125.Стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі.
- •126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.
- •127. Суб’єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.
- •128. Стратегії ринкових реформ: проблема синтезу та національної адаптації реформаторських моделей.
- •129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.(див.122)
- •131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.(див. Питання 124)
- •132. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •133. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •135. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •136. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •137. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •138. Стратегії сб, єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •139. Гатт/сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.
- •141. Україна і стратегії регіоналізації.
- •142. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні. (див. Питання 124)
- •143. Україна у геостратегічному контексті.
- •144. Світові центри тяжіння: варіативність міжнародних економічних стратегій і вибір України.
- •145. Україна як об’єкт геополітичних стратегій.
- •146. Україна – єс у контексті міжнародних економічних стратегій(див 133)
- •147. Україна – єеп у контексті міжнародних економічних стратегій(див 132)
- •148. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •149. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •150. Україна і гуам: ефективність співробітництва.
- •151. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •152. Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.
- •153. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •154. Україна і Росія: порівняльний соціоекогенез.
- •155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни.
- •156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •157. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •158. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
109.Економічні системи країн Ісламу.
Економічні моделі більшості країн Ісламу мають ряд економічних рис :
1. В економіці домінує державний сектор. В більшості країн основні багатства країни – нафта й газ – націоналізовані.
2. Економіка орієнтована на експорт енергоносіїв і від нього залежить. Нафтодолари дозволяють цим країнам підтримувати високий рівень життя та здійснювати недоступні для інших країн соціальні програми.
Особливості країн Ісламу :
1). Багаті малі країни, використовуючи нафтодолари, зуміли перейти від феодалізму прямо у постіндустріальне суспільство. Ці країни піклуються про покоління, що будуть жити після вичерпання нафтових запасів. Вони розвинули наукові галузі промисловості та відмінну сферу послуг. Особлива увага приділяється туризму.
2). Іран створив модель ісламської держави з вираженою релігіозною домінантою. Зовн.торгівля країни націоналізована. Застосовуються протекціонізм та підтримка вітчизняної промисловості.
3).На відміну від ін. країн Турція обрала найбільш ліберальну модель розвитку. Держава провела приватизацію і зараз контролює лиш оборонну та ін. стратегічні галузі промисловості.
Уряди Йорданія, Марокко, Катара, Бахрейна вже давно приступили до реорганізації. В ОАЕ та в Сирії все ще сильна традиція родинного правління. Впевненіше за всіх ступили на шлях змін Марокко й Йорданія, що мають традиції політичного плюралізму.
Економічні моделі Ісламу мають сильний вплив мусульманської релігії. Для їх моделей характерні домінуюча роль держави та висока питома вага військових витрат в ВВП. Поступово в багатьох країнах йде процес лібералізації економіки.
110.Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
Сучасні економічні стратегії Китаю беруть початок у 1978 р., коли було проголошено курс на економічну реформу, в основу якої покладалися перебудова відносин власності й формування соціалістичного ринку. Реформа здійснюватиметься у 3 етапи: до 2000 р. – збільшення валової продукції промисловості і с/г в 4 рази, забезпечення досягнення середнього достатку життя народу, до 2021 року – підняти Китай до рівня середньо розвиненої країни, до 2049 року – перетворення Китаю на високорозвинену державу.
Реформування розпочалося у 80 – х рр.. зі сфери с/г, з аграрних відносин – комуни ліквідувалися, зем.ділянки(0,4 га на господарство) передавалися селянам у довго строк.аренду на правах сімейного підряду. Селянам було надано право займатися підсобним промислом, продавати надлишки продукції на ринках. 1983р. – розпуск виробничих бригад, що діяли в комунах, завершено перехід селян до одноосібного господарювання, наприкінці року вже 94% усіх селянських дворів працювали за формою сімейного підряду. 1985р. – уряд почав відмовлятися від жорстоко регламентування цінової політики в аграрному секторі. 1997р. – прийнято «Закон про волосні й селищні підприємства», який встановлював права сільських промислових підприємців, передбачав необхідність раціонального планування, регулювання і контролю з боку держави щодо цих підприємств. Згодом у с/г були створені приватні підприємства, що залучали найману робочу силу. 1984р. – постанова «Про реформу господарської системи» передбачала розшир господарської самостійності підприємства, скорочення сфери директивного планування, перехід до торгівлі засобами виробництва. Рефінансуванню підлягала також система цін, праці, ЗП. Було проголошено про доцільність використання різноманітних форм власності – державна, колективна та приватна. 1988р. – «Закон про промислове підприємництво загальнонародної власності», в якому визначалися права й обов»язки державних підприємств, контроль за діяльністю державного підприємства здійснювався первинною ланкою комуністичної партії. Реформуванню підлягала також кредитно-фінансова сфера. Передбачалося, що Національний банк Китаю стане дійсно центральним банком країни.
Введення п»ти річок приносить великий успіх. Темп зростання ВВП за 5-річку 1981-1985 був одним з найбільших за всю історію післявоєнного Китаю (13,2%).
У другій половині 90-х рр.. головну увагу приділяли реформуванню державного сектора економіки.
1979-2000 рр. щорічний приріст промислової продукції зростав у середньому на 11,6%. Виробництво електроенергії зросло у 5,8 рази, сталі-у 4,8 рази, цементу – у 9,8 рази, автомобілебудування – у 15,7 рази. Китай посів перше місце у світі за виробництвом сталі, вугілля, цементу, хімічних добрив, телевізорів, синтетичних волокон. Головним фактором економічного піднесення в перші роки нового тисячоліття стали експорт та іноземні інвестиції. Так, у 2003 році імпорт зріс на 32% і дав 40% приросту ВВП, більше половини експорту припадало на підприємництво з участю іноземного капіталу. Золотовалютні резерви за рік зросли більше як на 40% й становили в 2003 році 4000млрд.дол.
2004 рік в конституцію було введено поправку про недоторканність «законно нажитої» приватної власності громадян КНР. Жовтень 2003 р. третій пленум ЦК КПК – були визначені такі орієнтири стратегії в галузі економіки:1).реформа конституції на підтримку плюралізму форм власності, 2).зміцнення влади закону й створення всіх справедливих умов старту в економіці, 3).розвиток самоврядування на селі.
1979-2001 рр. – використано 394млрд.дол. іноземних інвестицій. 2000-2002 – щорічне надходження прямих іноземних інвестицій становило 40-50млрд.дол. На початку 2002 року в Китаї були накопичені інвестиції з більш, ніж 170 країн світу, кількість підприємств з іноземними інвестиціями досягла 390 тис.
Формуючи стратегічні цілі економічного розвитку, китайський уряд останнім часом дедалі більше враховує глобальний чинник. 2001 р.- вступ до СОТ. На початку нового тисячоліття Китай активізує участь у Азіатсько-Тихоокеанському економічному співтоваристві. Розглядається можливість зміцнення контактів у рамках регіональних контактів «ПСА-3»(Пн. - Сх. Азія, Китай, Японія, Пд. Корея), АСЕАН (Китай, Японія, Пд. Корея), Шанхайська організація співробітництва (ШОС). Успішно розвивається діалог з «Великою вісімкою».
Розвинені держави, особливо країни АТР, враховують зростаючу економічну потужність Китаю в регіоні. Прийняття Китаю до СОТ означає, що його визнано країною з ринковою економікою.