Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
158_mnogo.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
647.17 Кб
Скачать

109.Економічні системи країн Ісламу.

Економічні моделі більшості країн Ісламу мають ряд економічних рис :

1. В економіці домінує державний сектор. В більшості країн основні багатства країни – нафта й газ – націоналізовані.

2. Економіка орієнтована на експорт енергоносіїв і від нього залежить. Нафтодолари дозволяють цим країнам підтримувати високий рівень життя та здійснювати недоступні для інших країн соціальні програми.

Особливості країн Ісламу :

1). Багаті малі країни, використовуючи нафтодолари, зуміли перейти від феодалізму прямо у постіндустріальне суспільство. Ці країни піклуються про покоління, що будуть жити після вичерпання нафтових запасів. Вони розвинули наукові галузі промисловості та відмінну сферу послуг. Особлива увага приділяється туризму.

2). Іран створив модель ісламської держави з вираженою релігіозною домінантою. Зовн.торгівля країни націоналізована. Застосовуються протекціонізм та підтримка вітчизняної промисловості.

3).На відміну від ін. країн Турція обрала найбільш ліберальну модель розвитку. Держава провела приватизацію і зараз контролює лиш оборонну та ін. стратегічні галузі промисловості.

Уряди Йорданія, Марокко, Катара, Бахрейна вже давно приступили до реорганізації. В ОАЕ та в Сирії все ще сильна традиція родинного правління. Впевненіше за всіх ступили на шлях змін Марокко й Йорданія, що мають традиції політичного плюралізму.

Економічні моделі Ісламу мають сильний вплив мусульманської релігії. Для їх моделей характерні домінуюча роль держави та висока питома вага військових витрат в ВВП. Поступово в багатьох країнах йде процес лібералізації економіки.

110.Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.

Сучасні економічні стратегії Китаю беруть початок у 1978 р., коли було проголошено курс на економічну реформу, в основу якої покладалися перебудова відносин власності й формування соціалістичного ринку. Реформа здійснюватиметься у 3 етапи: до 2000 р. – збільшення валової продукції промисловості і с/г в 4 рази, забезпечення досягнення середнього достатку життя народу, до 2021 року – підняти Китай до рівня середньо розвиненої країни, до 2049 року – перетворення Китаю на високорозвинену державу.

Реформування розпочалося у 80 – х рр.. зі сфери с/г, з аграрних відносин – комуни ліквідувалися, зем.ділянки(0,4 га на господарство) передавалися селянам у довго строк.аренду на правах сімейного підряду. Селянам було надано право займатися підсобним промислом, продавати надлишки продукції на ринках. 1983р. – розпуск виробничих бригад, що діяли в комунах, завершено перехід селян до одноосібного господарювання, наприкінці року вже 94% усіх селянських дворів працювали за формою сімейного підряду. 1985р. – уряд почав відмовлятися від жорстоко регламентування цінової політики в аграрному секторі. 1997р. – прийнято «Закон про волосні й селищні підприємства», який встановлював права сільських промислових підприємців, передбачав необхідність раціонального планування, регулювання і контролю з боку держави щодо цих підприємств. Згодом у с/г були створені приватні підприємства, що залучали найману робочу силу. 1984р. – постанова «Про реформу господарської системи» передбачала розшир господарської самостійності підприємства, скорочення сфери директивного планування, перехід до торгівлі засобами виробництва. Рефінансуванню підлягала також система цін, праці, ЗП. Було проголошено про доцільність використання різноманітних форм власності – державна, колективна та приватна. 1988р. – «Закон про промислове підприємництво загальнонародної власності», в якому визначалися права й обов»язки державних підприємств, контроль за діяльністю державного підприємства здійснювався первинною ланкою комуністичної партії. Реформуванню підлягала також кредитно-фінансова сфера. Передбачалося, що Національний банк Китаю стане дійсно центральним банком країни.

Введення п»ти річок приносить великий успіх. Темп зростання ВВП за 5-річку 1981-1985 був одним з найбільших за всю історію післявоєнного Китаю (13,2%).

У другій половині 90-х рр.. головну увагу приділяли реформуванню державного сектора економіки.

1979-2000 рр. щорічний приріст промислової продукції зростав у середньому на 11,6%. Виробництво електроенергії зросло у 5,8 рази, сталі-у 4,8 рази, цементу – у 9,8 рази, автомобілебудування – у 15,7 рази. Китай посів перше місце у світі за виробництвом сталі, вугілля, цементу, хімічних добрив, телевізорів, синтетичних волокон. Головним фактором економічного піднесення в перші роки нового тисячоліття стали експорт та іноземні інвестиції. Так, у 2003 році імпорт зріс на 32% і дав 40% приросту ВВП, більше половини експорту припадало на підприємництво з участю іноземного капіталу. Золотовалютні резерви за рік зросли більше як на 40% й становили в 2003 році 4000млрд.дол.

2004 рік в конституцію було введено поправку про недоторканність «законно нажитої» приватної власності громадян КНР. Жовтень 2003 р. третій пленум ЦК КПК – були визначені такі орієнтири стратегії в галузі економіки:1).реформа конституції на підтримку плюралізму форм власності, 2).зміцнення влади закону й створення всіх справедливих умов старту в економіці, 3).розвиток самоврядування на селі.

1979-2001 рр. – використано 394млрд.дол. іноземних інвестицій. 2000-2002 – щорічне надходження прямих іноземних інвестицій становило 40-50млрд.дол. На початку 2002 року в Китаї були накопичені інвестиції з більш, ніж 170 країн світу, кількість підприємств з іноземними інвестиціями досягла 390 тис.

Формуючи стратегічні цілі економічного розвитку, китайський уряд останнім часом дедалі більше враховує глобальний чинник. 2001 р.- вступ до СОТ. На початку нового тисячоліття Китай активізує участь у Азіатсько-Тихоокеанському економічному співтоваристві. Розглядається можливість зміцнення контактів у рамках регіональних контактів «ПСА-3»(Пн. - Сх. Азія, Китай, Японія, Пд. Корея), АСЕАН (Китай, Японія, Пд. Корея), Шанхайська організація співробітництва (ШОС). Успішно розвивається діалог з «Великою вісімкою».

Розвинені держави, особливо країни АТР, враховують зростаючу економічну потужність Китаю в регіоні. Прийняття Китаю до СОТ означає, що його визнано країною з ринковою економікою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]