107.Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.

«Незахідні» суспільства, стаючи незалежними, намагаються визволитися від зах.економ. військового та культурного планування. Східна Азія впевнено наздоганяє Захід в економічній сфері. Азіатські та ісламські країни шукають короткий шлях щоб забезпечити баланс в військовій сфері. Універсальні спрямування зах.цивілізації, зменшення її відносної могутності, все більша культурна незалежність ін. цивілізацій служить факторами, які постійно ускладнюють відносини між Заходом та ін. світом.

Що стосується ісламських країн та Китаю відносини із Заходом будуть гострими, з Лат.Америкою і Африкою – менш гостріші і проміжне положення будуть займати Росія, Японія та Індія.

Реалістичний підхід до розвитку міжн.відносин дозволяє припустити, що в рамках незахідних цивілізацій лідируючі держави повинні згуртуватися щоб протидіяти пануванню Заходу. Ісламська та китайська цивілізація дуже відрізняються одна від одної з т.з. релігії, культури, соціальної структури, традицій, політики, що лежить в основі стиля життя. Тим не менш, спільний ворог веде по появи спільних інтересів. Тому іспанська та китайська цивілізації, що розглядають Захід в якості свого антагоністу, мають всі передумови для взаємного співробітництва, яке направлено проти нього. До початку нового тисячоліття антизахідний «конфуціансько – ісламський альянс» намітився між Китаєм та Пн. Кореєю, з однієї сторони, між Пакистаном, Іраном, Іраком, Сирією, Лівією, Алжиром – з іншої.

108. «Економічне диво»(Цивілізаційний досвід країн Пд. – Сх. Азії).

За своїми цивілізаційними ресурсами ці країни близькі до Японії і довгий час вони йшли по шляху свого регіонального лідера, використовуючи приблизно схожий цивілізаційний потенціал. Ці країни поділяються на 2 групи : 1). Гонконг, Сінгапур, Тайвань, 2). Респ. Корея, Тайланд, Малазія, Індонезія, Філіппіни, В»єнам, Лаос («азіатські тигри»). Останні стали жертвами великої кризи 1997-1998рр.

Економ.моделі країн Пд. – Сх.. Азії дуже ефект.використовували цивілізаційні ресурси своїх країн. Серед них найбільш важливими виявились : повага та безумовне підкорення населення державі, велике осердя та працелюбство(буддійська етика), командний дух та почуття ліктя, тісні кланові зв»язки. Також для них є характерним партнерство держави і бізнесу. Держава визначає пріоритети розвитку і, використовуючи систему пільгових кредитів та зовнішньоекономічних преференцій, підтримує пріоритетні на даному етапі галузі. Пд. – Сх.. –Азіатська модель відрізняється експортною орієнтацією. Доля експорту у ВВП в Індонезії перед кризою 22%, Філіппіни – 24,4%, Пд. Корея – 26,8%, Таїланд – 30,2%, Малайзія – 78,8%, Сінгапур – 132,2%. Також характерною рисою економічної моделі цих країн є висока норма збереження населення, яка розширює інвестиційні можливості країни та заважає росту вн.ринку. Економіка країн Пд. – Сх.. Азії в 90 – х рр. перенасичена заруб.інвестицями.

В 2000 році існують сприятливі умови для забезпечення стабільного росту азіатської економіки : стабілізація політ.ситуації, поновлення впевненості споживачів (розширення вн.попиту, сприяння експотру продукції, поглиблення екон.реформ за рахунок завершення фін.кризи, реструктуризації фін.системи і економіки, реформування структури вир-ва, укріплення господарського управління, боротьби проти корупції та бюрократизму.

Після фін.кризи в Республіці Корея перейшли від підтримки великих корпорацій до середніх і малих підприємств. Уряд Сінгапуру почав вкладати капітал у розвиток інтелектуальних галузей. Індонезія вирішила відкрити фін.сферу і роздрібну торгівлю, відмінила обмеження по відношенню до іноземців на володіння контрольним пакетом акцій та інвестицій. Таїланд збільшив асигнування на освіту.