103.Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».

Вестернізація – досить помітний спадок, котрий 20 ст. дарує 21ст. Захід пропонує себе світу як еталон для наслідування. По суті, ще експансія єдиної фактично нетрадиційної культури на весь інший світ, представлений культурами, по суті, традиційного характеру.

В – цивілізовано запакована ідея повністю прагматичних інтересів розвинених країн і їх потреби проникнення на ринки товарів, отримання доступу до кредитних і трудових ресурсів, спекулятивне збагачення на несиметричній інформації і міжкрайовому рівні розвитку, та експорті вільного капіталу.

Поведінку сучасних держав, що здійснюють, більш чи менш, активну політику в області власного розвитку, умовно можна описати 2 досить різними стратегіями – геополітичною і геоекономічною. Дані стратегії характеризує Г.І. Чуприн, котрий називає їх парадигмами. Основні концептуальні відмінності між цими парадигмами заключаються в тому, що геополіт. П заснована на захисті національних інтересів (не допуск іноземного втручання у внутрішні справи, забезпечення непорушності нац. кордонів – як політ. Так і економічних, а також на відстоюванні певних ідеологічних точок зору). Геоек. П заснована на забезпеченні нац. інтересів, що розуміються як забезпечення високих темпів економічного росту через інтернаціоналізацію господарських зв»язків і поступове розмивання нац. кордонів в ім.»я свободи руху товарів, капіталів, робочої сили, технологій і т. д. Реалізація принципів геоек. П ведеться за рахунок не лише держави, а й приватного бізнесу. Геоек. Стратегія відповідає інтересам вестернізації.

Стратегія «Золотого мільярда » - стратегія експансії країн «зони прогресу», що захищають особливі інтереси, національне багатство і монопольні доходи шляхом створення спеціальної інфраструктури і режимів влади в відповідних країнах, що веде до гострої соціальної і економічної дискримінації і деградації.

106. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.

Після 2-ї світової війни Черчель хотів створити у Європі щось подібне до США. Літо 1947 – план Маршала, допомогу США прийняли лише західні країни. Створення ЄС тривало декілька 10-ть, але датою створення вважається час, коли було створено митний союз Бенілюкс у 1948 р. 1947-1948 рр. - початок інтеграційних процесів у Європі → угода про створення Об»єднання вугілля і сталі ( перша наднаціональна структура в Європі – 6 країн підписали угоду (3 країни Бенілюксу, Франція, Італія, Німеччина)) → Римські угоди → створення ЄЕС і ЄС з атомної енергії → 1967 р. створення ЄЕС.

1968р. – 6 країн завершили створення митного союзу, 1973р. – вступ ВБ, Ірландії, Данії, 1981 – Греції, 1986 – Іспанії, Португалії. 1992р. – підписання Маахстрицької угоди про створення ЄС, а 1.11.1993р. – угода набрала чинності, яку підписали 12 країн.

1995р. – вступ Австрії, Фінляндії, Швеції. 1997р. – Амстердамська угода (вдосконалена Маахстрицька).

1.01.1999р. – введення в безготівковий обіг євро, а у 2002 р. –у готівковий. 1.04.2004р. – вступ 10 держав (Литва, Латвія, Естонія, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Мальта, Кіпр). У 2007 р. вступить Румунія і Болгарія, йдуть переговори про вступ Туреччини. Із завершенням формування спільного ринку і переходом на вищий щабель інтеграції перед ЄС постає нова стратегічна мета → шляхом утворення спільного ринку, економічного і валютного союзу, спільної зовнішньої і внутрішньої політики, сприяти гармонійному і збалансованому розвитку економічної діяльності, стійкому і без інфляційному зростанню, яке зберігало б навколишнє середовище, досягнення високого ступеня конвергенції економічних показників, високого рівня зайнятості і соціального захисту населення, підвищення життєвого рівня і якості життя.

Цілі ЄС:1).сприяти стійкому й гармонійному економічному і соціальному прогресу, особливо утворенням простору без внутрішніх кордонів, економічного і соціального згуртування й утворення економічного і валютного союзу, 2).сприяти утвердженню індивідуального союзу на міжнародних теренах, особливо здійснення економічної зовнішньої політики й політики безпеки, 3).посилення захисту прав і інтересів громадян держав-членів за допомогою введення громадянства Союзу, 4).розвиток тісного співробітництва в галузі правосуддя та внутрішніх прав, 5).повністю зберігати досягнутий рівень інтеграції Співтовариства.

Відповідно поставленій меті і визначеним цілям формується політика ЄС по різним напрямам діяльності.

Економічна політика ЄС здійснюється за такими напрямками: торгівельне виробництво ( промисловість, с/г, транспорт), рух фактичного виробництва ( капітал, робоча сила), регіоналізація відносин між суб»єктами міжнародної економіки в межах ЄС (конкуренція, антимонопольне законодавство та ін.).

Спільна торгова політика ґрунтується на митному союзі. Митні збори на імпорт та експорт товарів між країнами-членами скасовані. Це стосується як протекціоністського мита, так і фіскального. Ставки митних тарифів щодо 3-х країн - єдині і затверджені Радою ЄС за рекомендації Комісії. Забороняються кількісні обмеження (квоти і т. ін.) в торгівлі між країнами-членами.

Промислова політика спрямована на підвищення конкурентоспроможності промисловості країн ЄС. Для цього створюються такі умови: сприяння структурній перебудові відповідно до НТП, заохочення ініціативи і розвитку підприємництва, особливо мfлих і середніх підприємств, сприяння співпраці між підприємствами, стимулювання інноваційної політики, впровадження у виробництво науково-дослідних і новітніх технологій.

Аграрна політика. Мета – збільшення продуктивності с/г виробництва шляхом підтримки технічного прогресу, забезпечення раціонального розвитку с/г, оптимального використання фактичного виробництва, особливо людської праці. Заснована спільна організація с/г ринків ( регулювання цін, надання виробникам маркетингових послуг, сприяння стабілізації обсягів експорту і імпорту с/г продукції, впроваджена єдина цінова політика).

Політика в галузі транспорту і зв»язку спрямована на утворення єдиної інфраструктури в просторі ЄС → спільні правила щодо перевезень вантажів і пасажирів між державами – членами, встановлені єдині тарифи, ліквідовані всі будь-які перешкоди на шляху перевезень від країни до країни.

Велике значення надається сприянню міжнародного руху фактичного виробництва → ліквідовуються обмеження на пересування капіталу і робочої сили між країнами-членами, лібералізується рух капіталу між країнами-членами і 3-ми країнами ( прямі і портфельні інвестиції, надання фінансових послуг і допуск ЦП на ринки капіталу).

Валютно-кредитна система ЄС- утворення валютно-кредитних і фінансових інститутів ЄС пов»язано з процесом економічної інтеграції. Основними елементами валютної інтеграції є : спільна валюта ( 1 січня 1999 року введення в безготівковий обіг євро, а у 2002р. – у готівковий), валютна інтервенція, спільні фонди взаємного кредитування країн-членів, валютно-кредитне регулювання.

Соціальна політика спрямована на забезпечення соціального захисту населення, встановлення партнерських відносин між підприємствами й працівниками, на боротьбу з безпідставним звільненням робітників.

Зовнішньоекономічна політика спирається н угоди, укладені з іншими країнами в контексті міжнародних правових норм, норм і принципів, розроблених ООН, СОТ, МВФ. Спільна зовнішня політика спрямована на захист спільних цінностей, основних інтересів, незалежності та цілісності ЄС. Передбачається співробітництво держав-членів за такими напрямками: 1).визначення принципів спільної зовнішньої політики, 2).узгодження спільних дій, 3).узгодження спільних позицій, 4).зміцнення систематичного співробітництва між державами-членами в політичній сфері.