
- •Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки
- •2.Міжнародні економічні інтереси і економічні стратегії розвитку
- •3. Види, рівні, суб’єкти та об’єкти формування міжнародних економічних стратегій
- •4. Економічне середовище, види й суб’єкти міжнародних економічних стратегій
- •5. Передумови і фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •6. Види й суб’єкти світових економічних стратегій
- •7. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •8.Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •9. Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •10.Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.
- •11.Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •12.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •13.Основні світові теоретичні моделі економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •14. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, внп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •15.Детермінанти формування міжнародних економічних стратегій розвитку. (див. Пит. 5)
- •17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку. (див. Пит. 11)
- •18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •19.Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.
- •20.Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •23.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.
- •24.Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.
- •25. Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •26. Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •28.Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •29.Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •31.Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •32.Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.
- •33. Глобалізація і механізм реалізації стратегій розвитку.
- •34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: геополітичні розломи.
- •35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •36. Стратегії глобалізації: базові принципи формування.
- •37. Монодетерміналізм сучасних глобалізацій них процесів.
- •38. Виміри переваг глобалізації.
- •39. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні і соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації
- •40. Економічний глобалізм та економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •47. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної політики.
- •48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •51. Геополітичні та геоекономічні інтереси та економічні стратегії.
- •53. Країни як суб’єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклик глобалізації.
- •54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.
- •55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.
- •56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.
- •57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство(теорії і реальність).
- •58. Глобальні проблеми 21 ст. (економічний аспект) і трансформація стратегій економічного розвитку.
- •64.Стратегія стійкого розвитку як імператив та виклик.
- •65. Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •66. Індикативне планування та таргетування як фактор усталеного економічного розвитку країн.
- •67. Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії стійкого розвитку.
- •69.Національні переваги та національні пріоритети як основа стратегій стійкого розвитку.
- •70.Інноваційні, фінансово-економічні й соціальні основи забезпечення стійкого економічного розвитку.
- •71. Конкурентне середовище та конкурентні переваги як складові стійкого економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •72.Глобальні проблеми людства та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •73. Взаємозалежність глобальних та національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •74.Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •76.Міжнародні інтеграційні стратегії як основа формування умов стійкого розвитку.
- •77.Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •78.Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних екон стратегій.
- •79.Регіоналізація як наслідок глобалізації.
- •80. Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні конкурентні переваги.
- •81.Регіональна інтеграція як основа формувань регіональних об’єднань.
- •82. Світові фінансово-економічні кризи.
- •83. Єс: мета,стратегія,принципи формування,проблеми розвитку.
- •84. Європейський Союз, етапи формування та еволюція стратегій.
- •85.Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти та національних держав.
- •86.Постсоціалістичні країни в світовому інтеграційному полі.
- •87.Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії.
- •88. Єеп: геополітична мета,стратегія і принципи формування.
- •89.Стратегії загальноамер інтеграції :Нафта,фтаа.
- •90.Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-тихоокеанського регіону:аспекти формування та розвитку.
- •91.Характер ринкових взаємин у світовому економічному просторі:проблема домінування та інтеграції.
- •92. Світові центри тяжіння і інтеграційні процеси.
- •94.Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •95.Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку,адекватних національному менталітету.
- •96.Регіоналізація як цивілізаційне явище.
- •97.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •98.Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.
- •100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.
- •103.Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •106. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •107.Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.
- •108. «Економічне диво»(Цивілізаційний досвід країн Пд. – Сх. Азії).
- •109.Економічні системи країн Ісламу.
- •110.Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •113.Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізаційних диверсифікацій.
- •115.Глобалізація як західний проект.
- •116.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •120.Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн з перехідною економікою.
- •122. Економічні системи високо розвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •123. Варіативність стратегій транзитивних країн.
- •124. Ринкові реформи у Центральній та Східній Європі: концепції та стратегії.
- •125.Стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі.
- •126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.
- •127. Суб’єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.
- •128. Стратегії ринкових реформ: проблема синтезу та національної адаптації реформаторських моделей.
- •129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.(див.122)
- •131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.(див. Питання 124)
- •132. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •133. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •135. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •136. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •137. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •138. Стратегії сб, єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •139. Гатт/сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.
- •141. Україна і стратегії регіоналізації.
- •142. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні. (див. Питання 124)
- •143. Україна у геостратегічному контексті.
- •144. Світові центри тяжіння: варіативність міжнародних економічних стратегій і вибір України.
- •145. Україна як об’єкт геополітичних стратегій.
- •146. Україна – єс у контексті міжнародних економічних стратегій(див 133)
- •147. Україна – єеп у контексті міжнародних економічних стратегій(див 132)
- •148. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •149. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •150. Україна і гуам: ефективність співробітництва.
- •151. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •152. Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.
- •153. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •154. Україна і Росія: порівняльний соціоекогенез.
- •155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни.
- •156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •157. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •158. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
103.Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
Вестернізація – досить помітний спадок, котрий 20 ст. дарує 21ст. Захід пропонує себе світу як еталон для наслідування. По суті, ще експансія єдиної фактично нетрадиційної культури на весь інший світ, представлений культурами, по суті, традиційного характеру.
В – цивілізовано запакована ідея повністю прагматичних інтересів розвинених країн і їх потреби проникнення на ринки товарів, отримання доступу до кредитних і трудових ресурсів, спекулятивне збагачення на несиметричній інформації і міжкрайовому рівні розвитку, та експорті вільного капіталу.
Поведінку сучасних держав, що здійснюють, більш чи менш, активну політику в області власного розвитку, умовно можна описати 2 досить різними стратегіями – геополітичною і геоекономічною. Дані стратегії характеризує Г.І. Чуприн, котрий називає їх парадигмами. Основні концептуальні відмінності між цими парадигмами заключаються в тому, що геополіт. П заснована на захисті національних інтересів (не допуск іноземного втручання у внутрішні справи, забезпечення непорушності нац. кордонів – як політ. Так і економічних, а також на відстоюванні певних ідеологічних точок зору). Геоек. П заснована на забезпеченні нац. інтересів, що розуміються як забезпечення високих темпів економічного росту через інтернаціоналізацію господарських зв»язків і поступове розмивання нац. кордонів в ім.»я свободи руху товарів, капіталів, робочої сили, технологій і т. д. Реалізація принципів геоек. П ведеться за рахунок не лише держави, а й приватного бізнесу. Геоек. Стратегія відповідає інтересам вестернізації.
Стратегія «Золотого мільярда » - стратегія експансії країн «зони прогресу», що захищають особливі інтереси, національне багатство і монопольні доходи шляхом створення спеціальної інфраструктури і режимів влади в відповідних країнах, що веде до гострої соціальної і економічної дискримінації і деградації.
106. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.
Після 2-ї світової війни Черчель хотів створити у Європі щось подібне до США. Літо 1947 – план Маршала, допомогу США прийняли лише західні країни. Створення ЄС тривало декілька 10-ть, але датою створення вважається час, коли було створено митний союз Бенілюкс у 1948 р. 1947-1948 рр. - початок інтеграційних процесів у Європі → угода про створення Об»єднання вугілля і сталі ( перша наднаціональна структура в Європі – 6 країн підписали угоду (3 країни Бенілюксу, Франція, Італія, Німеччина)) → Римські угоди → створення ЄЕС і ЄС з атомної енергії → 1967 р. створення ЄЕС.
1968р. – 6 країн завершили створення митного союзу, 1973р. – вступ ВБ, Ірландії, Данії, 1981 – Греції, 1986 – Іспанії, Португалії. 1992р. – підписання Маахстрицької угоди про створення ЄС, а 1.11.1993р. – угода набрала чинності, яку підписали 12 країн.
1995р. – вступ Австрії, Фінляндії, Швеції. 1997р. – Амстердамська угода (вдосконалена Маахстрицька).
1.01.1999р. – введення в безготівковий обіг євро, а у 2002 р. –у готівковий. 1.04.2004р. – вступ 10 держав (Литва, Латвія, Естонія, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Мальта, Кіпр). У 2007 р. вступить Румунія і Болгарія, йдуть переговори про вступ Туреччини. Із завершенням формування спільного ринку і переходом на вищий щабель інтеграції перед ЄС постає нова стратегічна мета → шляхом утворення спільного ринку, економічного і валютного союзу, спільної зовнішньої і внутрішньої політики, сприяти гармонійному і збалансованому розвитку економічної діяльності, стійкому і без інфляційному зростанню, яке зберігало б навколишнє середовище, досягнення високого ступеня конвергенції економічних показників, високого рівня зайнятості і соціального захисту населення, підвищення життєвого рівня і якості життя.
Цілі ЄС:1).сприяти стійкому й гармонійному економічному і соціальному прогресу, особливо утворенням простору без внутрішніх кордонів, економічного і соціального згуртування й утворення економічного і валютного союзу, 2).сприяти утвердженню індивідуального союзу на міжнародних теренах, особливо здійснення економічної зовнішньої політики й політики безпеки, 3).посилення захисту прав і інтересів громадян держав-членів за допомогою введення громадянства Союзу, 4).розвиток тісного співробітництва в галузі правосуддя та внутрішніх прав, 5).повністю зберігати досягнутий рівень інтеграції Співтовариства.
Відповідно поставленій меті і визначеним цілям формується політика ЄС по різним напрямам діяльності.
Економічна політика ЄС здійснюється за такими напрямками: торгівельне виробництво ( промисловість, с/г, транспорт), рух фактичного виробництва ( капітал, робоча сила), регіоналізація відносин між суб»єктами міжнародної економіки в межах ЄС (конкуренція, антимонопольне законодавство та ін.).
Спільна торгова політика ґрунтується на митному союзі. Митні збори на імпорт та експорт товарів між країнами-членами скасовані. Це стосується як протекціоністського мита, так і фіскального. Ставки митних тарифів щодо 3-х країн - єдині і затверджені Радою ЄС за рекомендації Комісії. Забороняються кількісні обмеження (квоти і т. ін.) в торгівлі між країнами-членами.
Промислова політика спрямована на підвищення конкурентоспроможності промисловості країн ЄС. Для цього створюються такі умови: сприяння структурній перебудові відповідно до НТП, заохочення ініціативи і розвитку підприємництва, особливо мfлих і середніх підприємств, сприяння співпраці між підприємствами, стимулювання інноваційної політики, впровадження у виробництво науково-дослідних і новітніх технологій.
Аграрна політика. Мета – збільшення продуктивності с/г виробництва шляхом підтримки технічного прогресу, забезпечення раціонального розвитку с/г, оптимального використання фактичного виробництва, особливо людської праці. Заснована спільна організація с/г ринків ( регулювання цін, надання виробникам маркетингових послуг, сприяння стабілізації обсягів експорту і імпорту с/г продукції, впроваджена єдина цінова політика).
Політика в галузі транспорту і зв»язку спрямована на утворення єдиної інфраструктури в просторі ЄС → спільні правила щодо перевезень вантажів і пасажирів між державами – членами, встановлені єдині тарифи, ліквідовані всі будь-які перешкоди на шляху перевезень від країни до країни.
Велике значення надається сприянню міжнародного руху фактичного виробництва → ліквідовуються обмеження на пересування капіталу і робочої сили між країнами-членами, лібералізується рух капіталу між країнами-членами і 3-ми країнами ( прямі і портфельні інвестиції, надання фінансових послуг і допуск ЦП на ринки капіталу).
Валютно-кредитна система ЄС- утворення валютно-кредитних і фінансових інститутів ЄС пов»язано з процесом економічної інтеграції. Основними елементами валютної інтеграції є : спільна валюта ( 1 січня 1999 року введення в безготівковий обіг євро, а у 2002р. – у готівковий), валютна інтервенція, спільні фонди взаємного кредитування країн-членів, валютно-кредитне регулювання.
Соціальна політика спрямована на забезпечення соціального захисту населення, встановлення партнерських відносин між підприємствами й працівниками, на боротьбу з безпідставним звільненням робітників.
Зовнішньоекономічна політика спирається н угоди, укладені з іншими країнами в контексті міжнародних правових норм, норм і принципів, розроблених ООН, СОТ, МВФ. Спільна зовнішня політика спрямована на захист спільних цінностей, основних інтересів, незалежності та цілісності ЄС. Передбачається співробітництво держав-членів за такими напрямками: 1).визначення принципів спільної зовнішньої політики, 2).узгодження спільних дій, 3).узгодження спільних позицій, 4).зміцнення систематичного співробітництва між державами-членами в політичній сфері.