98.Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.

В сучасному світі відносини між країнами різних цивілізацій близькими бути не можуть, вони носять антагоністичний характер. На мікрорівні – демаркаційні лінії не поділяють іслам та його сусідів з їх православною, індустріальною, індуістською, африканською та західно – християнською традицією. На макрорівні – це Захід та «всі інші» - конфлікти між мусульманськими та азіатськими суспільствами та Заходом. Загрозливі зіткнення можуть виникнути і при сполученні західної зверхності, ісламського нетерпіння та китайської настирливості.

В світі, який формується сьогодні, держави та «групіровки», що відносяться до 2 різних цивілізацій можуть створювати тимчасові тактичні альянси та коаліції для просування своїх інтересів проти інтересів груп, що представляють третю цивілізацію або для досягнення спільних цілей.

Між цивілізаційний конфлікт може мати 2 форми :

1). Конфлікти на демокраційній лінії – найчастіше між мусульманським і не мусульманським світом,

2). Конфлікти між ведучими державами, що відносяться до різних цивілізацій. Перед таким конфліктом постають такі проблеми впливу на формування глобальної економіки та діяльність МЕО, військової та економічної могутності, проблема людей, цінностей та культури, територіальні проблеми.

В суперництві один з одним кожна країна намагається згуртувати навколо себе всіх представників своєї цивілізації, спертися на підтримку держав, що відносяться до третіх цивілізацій. Іноді військові конфлікти виникають між ведучими державами, як це відбувається на Близькому Сході та на субконтиненті, де вони мають спільну мету. Причинами військових конфліктів держав є підтримка «родинних» держав або в результаті зміни глобального балансу сил між цивілізаціями.

100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.

Регулятори, що набирають силу в глобальному масштабі все більше визначають вектори руху інвестиційних потоків, а значить, ресурсів, технологій, готової продукції. Синхронно з глобальним рухом капіталу, особливо з його якісною специфікою, диференціюється темп і знак економічного розвитку як окремих країн, так і великих планетарних регіонів, кордони яких багато в чому наближаються до ліній поділу світових цивілізацій.

Державне втручання. Адже відомо, що Японія, яка досягла багатства, перегравала наймогутнішу країну – США. Пізніше, зовсім не багата, але сильна держава Південна Корея почала свій переможний експансіоністський хід по планеті, збираючи заслужену данину з країн Африки, Азії та Латинської Америки, Європи. Тут першорядне значення мала політика держави у формуванні і підтримці могутніх структур, які переважають за своїми конкурентними параметрами структури заходу. Реалізувався задум, згідно з яким проривні галузі залучали в експортну діяльність суміжні, підтягуючи при цьому їх рівень не тільки високими вимогами до стандартизації та якості, але й за рахунок обміну інформацією, розповсюдження новинок, підготовки персоналу та інших заходів, що дають ефект синергії. Сам фактор сильної держави дає країновий мультиплікаційний ефект (МЕ), що примножує конкурентну перевагу цих країн. Так, до середини 90-х років розвинуті країни одержали приблизно 60% імпорту – ПІІ, близько половини з яких Витратили в США. За допомогою цих коштів здійснюється модернізація виробництва і всієї економіки.

Приватний фінансовий капітал . У країнах конфуціанського Сходу, держава не допускає ліберально-деструктивного свавілля приватного капіталу. Тут порівняно легко досягається необхідний ступінь регулювання будь-яких фінансових потоків, їх орієнтація на експорт. Має також значення не зашореність урядів східних країн на яких-небудь одних методах, їх природна схильність комбінувати все краще. Роблять ставку не на іноземні а на вітчизняні компанії.

Приватний капітал взагалі набув на світовій арені рис вкрай не деструктивної сили. Не так давно це відчула Швеція, де масштабні соціальні програми, що вимагають велику частину фінансового капіталу, що перебував у країні. В США активи фінансових фондів більше 8 трлн. дол. у країнах , що розвиваються. Процес «обезкровлення» цим капіталом національних економік «третього світу» заходить надто далеко, роблячи свій зростаючий внесок у нестабільність, бідність, хаос, що панують у слаборозвинутих країнах.