6. Види й суб’єкти світових економічних стратегій

Види стратегій класифікуються за вертикальним та горизонтальним рівнями і у загальному вигляді є стратегіями:

• Глобальними

• Стратегії домінування та підпорядкування

• Стратегії поступального розвитку

Ці стратегії використовують лише розвинуті країни такі як Швеція, Швейцарія, Голландія, Франція.

• Стратегії наздоганального розвитку

• Стратегії економічного прориву

Являє собою мобілізаційну модель розвитку. Потребує мобілізації всіх зусиль заради поставленої мети.

• Стратегії виживання

Пасивна стратегія, що не потребує ні участі держави, ні активної ролі індивідів суспільства.

• Антикризові стратегії

Ця стратегія здійснюється як на глобальному, так і на мікрорівнях.

Суб’єкти міжнародних економічних стратегій

• Національні інститути та організації

• Над регіональні інститути та організації

• Наднаціональні регіональні уряди

• Національні уряди

• Менеджери ТНК

• Власники підприємств

7. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.

Перші стратегії почали з’являтися після промислової революції, після зламу цінностей мислення. Після цього, особливо, за останні 50 років світ пережив багато кардинальних змін.

Етапи:

1. Стратегія завозу не товару, а капіталу - 19ст.

2. Стр. експорту з слабких країн в потужні країни: з’являеться конкуренція слабких країн з дешевою РС, унікальними природними ресурсами , вдалим географічним положенням, які знаходяться на перетині торгівельних шляхів – дешеві переваги, що формували відповідні стратегії слабких країн і призводили до нееквівалентного обміну.

3. Поява монопольних стратегій: дякуючи концентрації вир-ва з’явилась можливість контролювати вир-во окремих товарів, що призвело до контролю цін - к 19-поч 20ст.

4. Диверсифікована стратегія виникла у зв’язку з розколом на капіталізм та соціалізм. Вперше з’явились, а потім зникли стратегії як інструменти підвищення розвитку нерозвинених країн в умовах биполярного світу.

5.Інша стратегія отримана з полюсів: початок догляду за нерозвиненими країнами. Як наслідок вперше нерозвинені країни вирвались вперед.

6.Крах колоніального світу та поява самостійних стратегій визволення країн ( після 2 Світ Війни). Нові стратегії засновані на зовсім нових факторах: цивілізаційних цінностях. (В 30-х рр.. вважалось, що в світі є тільки одна цивіліз Євроатлантична, інші – 6 вимерли, це конфуціанство, індуістська, ісламська, православна, японська, іудейська).

7. Післявоєнний етап: світ збагатився стратегіями світових, міжн орг-й ( МВФ, Всесвітній Банк, ГАТТ). Стратегія пов’язана з великим ускладнення світових господарств, відносин та ринків.

8. Стратегії глобалізації. Глобалізація – це не відношення між різними країнами, а вихід глобальних гравців на новий надбудований простір.

8.Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.

Міжнародна економічна стратегія - формування і реалізація довгострокової ек-ї політики, спрямованої на суттєве поліпшення соц-ек показників розвитку країни, стимулювання динамізму ек. розвитку на нац-му, рег-му та глоб-му рівнях.

Важливим напрямом, складовою національних міжнародних стратегій є зовнішньоекономічна політика, яка безпосередньо залучає країну до глобальних мжн економічних відносин.

Дер­жа­в­не ре­г-я зовн-ек діяльності є об'­єк­ти­в­ною не­об­хід­ні­с­тю. Та­ке ре­гу­лю­ван­ня спря­мо­ва­не на за­без­пе­чен­ня за­хи­с­ту ін­те­ре­сів кра­ї­ни та су­б'єк­тів її зо­в­ні­ш­ньо­еко­но­мі­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті, ство­рен­ня для остан­ніх рі­в­них мо­ж­ли­во­с­тей роз­ви­ва­ти всі ви­ди під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті та на­пря­ми ви­ко­ри­с­тан­ня до­хо­дів і здій­с­нен­ня ін­ве­с­ти­цій, на роз­ви­ток кон­ку­ре­н­ції та лі­к­ві­да­цію мо­но­по­лі­з­му.

До го­ло­вних ці­лей дер­жа­в­но­го ре­гу­лю­ван­ня зо­в­ні­ш­ньо­еко­но­мі­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті на­ле­жать: за­без­пе­чен­ня зба­ла­н­со­ва­но­с­ті еко­но­мі­ки та рі­в­но­ва­ги вну­т­рі­ш­ньо­го ри­н­ку кра­ї­ни, сти­му­лю­ван­ня про­гре­си­в­них стру­к­ту­р­них змін в еко­но­мі­ці, ство­рен­ня най­більш спри­я­т­ли­вих умов для за­лу­чен­ня на­ці­о­на­ль­ної еко­но­мі­ки в си­с­те­му сві­то­во­го по­ді­лу пра­ці та її на­бли­жен­ня до ри­н­ко­вих стру­к­тур роз­ви­ну­тих за­ру­бі­ж­них кра­їн. Держ рег зовн-ек діяльності здійсн за допомогою адмін та ек методів.

Але й внутрішня економічна політика формує, хоч і опосередковано, міжнародний аспект національної стратегії: впливаючи на темпи економічного зростання, галузеву структуру госп-ва, рівень цін на тов і послуги, ємність внутрішнього ринку тощо. Наразі відомо. Що політика невтручання та саморегуляції ринку може призвести до жахливих наслідків.

На сьогодні саме домінуючі країни визнач. страт глобалізації, яка могла бути іншою, будуватися на комунітарних засадах. А саме шляхом створення реальних підстав для вирівнювання рівнів розвитку країн.

Сьогоднішня стратегія глобалізації базується на індивідуальних засадах, тобто основується на відносинах господарюючих суб’єктів. Протистояти експансії домінуючих країн можуть лише держави (уряди). Державна зовн., внутр. політика базується на комунітарних інтересах. Протистояти глоб. викликам можуть лише країни, які ставлять комунітарний інтерес вище за індивідуальний → стратегія розвитку країни у глоб. середовищі є стратегією протистояння в цьому середовищі.