
- •Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки
- •2.Міжнародні економічні інтереси і економічні стратегії розвитку
- •3. Види, рівні, суб’єкти та об’єкти формування міжнародних економічних стратегій
- •4. Економічне середовище, види й суб’єкти міжнародних економічних стратегій
- •5. Передумови і фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •6. Види й суб’єкти світових економічних стратегій
- •7. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •8.Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •9. Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •10.Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.
- •11.Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •12.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •13.Основні світові теоретичні моделі економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •14. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, внп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •15.Детермінанти формування міжнародних економічних стратегій розвитку. (див. Пит. 5)
- •17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку. (див. Пит. 11)
- •18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •19.Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.
- •20.Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •23.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.
- •24.Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.
- •25. Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •26. Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •28.Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •29.Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •31.Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •32.Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.
- •33. Глобалізація і механізм реалізації стратегій розвитку.
- •34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: геополітичні розломи.
- •35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •36. Стратегії глобалізації: базові принципи формування.
- •37. Монодетерміналізм сучасних глобалізацій них процесів.
- •38. Виміри переваг глобалізації.
- •39. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні і соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації
- •40. Економічний глобалізм та економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •47. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної політики.
- •48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •51. Геополітичні та геоекономічні інтереси та економічні стратегії.
- •53. Країни як суб’єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклик глобалізації.
- •54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.
- •55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.
- •56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.
- •57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство(теорії і реальність).
- •58. Глобальні проблеми 21 ст. (економічний аспект) і трансформація стратегій економічного розвитку.
- •64.Стратегія стійкого розвитку як імператив та виклик.
- •65. Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •66. Індикативне планування та таргетування як фактор усталеного економічного розвитку країн.
- •67. Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії стійкого розвитку.
- •69.Національні переваги та національні пріоритети як основа стратегій стійкого розвитку.
- •70.Інноваційні, фінансово-економічні й соціальні основи забезпечення стійкого економічного розвитку.
- •71. Конкурентне середовище та конкурентні переваги як складові стійкого економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •72.Глобальні проблеми людства та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •73. Взаємозалежність глобальних та національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •74.Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •76.Міжнародні інтеграційні стратегії як основа формування умов стійкого розвитку.
- •77.Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •78.Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних екон стратегій.
- •79.Регіоналізація як наслідок глобалізації.
- •80. Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні конкурентні переваги.
- •81.Регіональна інтеграція як основа формувань регіональних об’єднань.
- •82. Світові фінансово-економічні кризи.
- •83. Єс: мета,стратегія,принципи формування,проблеми розвитку.
- •84. Європейський Союз, етапи формування та еволюція стратегій.
- •85.Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти та національних держав.
- •86.Постсоціалістичні країни в світовому інтеграційному полі.
- •87.Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії.
- •88. Єеп: геополітична мета,стратегія і принципи формування.
- •89.Стратегії загальноамер інтеграції :Нафта,фтаа.
- •90.Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-тихоокеанського регіону:аспекти формування та розвитку.
- •91.Характер ринкових взаємин у світовому економічному просторі:проблема домінування та інтеграції.
- •92. Світові центри тяжіння і інтеграційні процеси.
- •94.Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •95.Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку,адекватних національному менталітету.
- •96.Регіоналізація як цивілізаційне явище.
- •97.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •98.Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.
- •100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.
- •103.Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •106. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •107.Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.
- •108. «Економічне диво»(Цивілізаційний досвід країн Пд. – Сх. Азії).
- •109.Економічні системи країн Ісламу.
- •110.Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •113.Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізаційних диверсифікацій.
- •115.Глобалізація як західний проект.
- •116.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •120.Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн з перехідною економікою.
- •122. Економічні системи високо розвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •123. Варіативність стратегій транзитивних країн.
- •124. Ринкові реформи у Центральній та Східній Європі: концепції та стратегії.
- •125.Стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі.
- •126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.
- •127. Суб’єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.
- •128. Стратегії ринкових реформ: проблема синтезу та національної адаптації реформаторських моделей.
- •129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.(див.122)
- •131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.(див. Питання 124)
- •132. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •133. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •135. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •136. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •137. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •138. Стратегії сб, єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •139. Гатт/сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.
- •141. Україна і стратегії регіоналізації.
- •142. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні. (див. Питання 124)
- •143. Україна у геостратегічному контексті.
- •144. Світові центри тяжіння: варіативність міжнародних економічних стратегій і вибір України.
- •145. Україна як об’єкт геополітичних стратегій.
- •146. Україна – єс у контексті міжнародних економічних стратегій(див 133)
- •147. Україна – єеп у контексті міжнародних економічних стратегій(див 132)
- •148. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •149. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •150. Україна і гуам: ефективність співробітництва.
- •151. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •152. Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.
- •153. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •154. Україна і Росія: порівняльний соціоекогенез.
- •155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни.
- •156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •157. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •158. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
95.Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку,адекватних національному менталітету.
Одной из основных проблем любой развивающейся страны является выбор стратегии экономического развития. Ошибиться в выборе нельзя, поскольку такого рода ошибка дорогого стоит. Но и сделать выбор в пользу той или иной стратегии порой бывает достаточно трудно .
Выбирая модель экономической стратегии, приходится учитывать не только имеющийся ресурсный, производственный и финансовый потенциал страны, географию ее расположения и характер взаимоотношений со своими соседями, но и, казалось бы, такие нематериальные факторы, как менталитет населения и особенности участия государства в социально-экономических процессах. При этом и выбор не особенно большой, если, конечно, не пытаться изобретать колесо.
Последние четыре десятилетия дают возможность выделить три концептуальные идеи, на базе которых развивающиеся страны пытались догнать развитые.
Первая – доктрина “большого скачка”, апробированная в период индустриализации в СССР в 30-е годы и в Китае в 1958–1961 годах. В основу этой доктрины была положена идея увеличения степени “огосударствления” средств производства и превращения страны “в одну большую коммуну”. Ее реализация дает возможность за счет применения рабского труда и концентрации усилий на определенных отраслях производства в короткие сроки добиться повышения уровня производства. Она создает видимость “стремительного” движения вперед, но все это – иллюзия. Очень скоро становится очевидным, что за “дутыми цифрами” стоят горе и нищета, разрушение производительных сил общества и, что самое ужасное, уничтожение генофонда товаропроизводителя. Культивирование “уравнительности распределения” порождает иждивенческие настроения и недооценку стоимости собственно труда как в количественном, так и особенно в качественном аспекте. По своим разрушительным последствиям для общества данная доктрина не имеет себе равных.
Вторая идея – это доктрина “замещения импорта”, или “защиты молодой индустрии”. Суть ее в том, что национальная промышленность получает передышку для того, чтобы догнать иностранных конкурентов. Основной характеристикой политики импортозамещения является индустриализация экономики при помощи ограничения и дискриминации импорта. Другими словами, проведение политики импортозамещения предполагает создание искусственных стимулов (внешнеторговых и валютных) для развития отдельных отраслей отечественной промышленности с целью повышения их конкурентоспособности на внутреннем рынке. Однако эта доктрина имеет один существенный недостаток. Защита молодой промышленности часто превращается в защиту одряхлевшей промышленности, в результате чего предприятия не хотят проявлять инициативу, полагаются только на подачки государства и медлят с внедрением новой технологии. Более того, как доказал опыт развивающихся стран, “защита молодой индустрии” лучше работает на больших рынках – пример Китая конца 70-х – 80-х годов и Индии; в более мелких странах Латинской Америки, Южной Азии, Центральной Европы и других районах реализация этой идеи почти всегда приводила к неудаче.
Третью доктрину, характерную для азиатского образа мышления, японский экономист Канаме Акамацу в 30-х годах удачно назвал моделью “летящих гусей”. Согласно этой доктрине, страны постепенно движутся к технологическому развитию, следуя примеру стран, находящихся непосредственно перед ними в процессе развития. Целью этой политики также является индустриализация экономики. Однако она достигается не путем замещения импорта отечественным производством при помощи внешнеторговых ограничений и дискриминации импорта, а путем наращивания экспортного потенциала страны. В какой-то мере модель “летящих гусей” можно рассматривать как естественный результат воздействия рыночных сил: экономики с избытком рабочих рук и нехваткой капитала на международном рынке становятся конкурентоспособны в трудоемких секторах. Но по мере того как сбережения и образование создают резерв капитала и квалифицированной рабочей силы, вырастают более капиталоемкие и требующие более высокой квалификации секторы промышленности, а следовательно, повышается уровень конкурентоспособности всей экономики.