86.Постсоціалістичні країни в світовому інтеграційному полі.

В найбільш загальному плані Європейський регіон можна поділити на дві великі частини: Західна Європа та Центральна та Східна Європа. Країни першої групи відносять до країн з ринковою економікою, країни другої групи характеризують як постсоціалістичні, а частіше - країни з перехідною економікою. Внаслідок збільшення розриву в темпах розвитку і успішності економічних реформ в країнах з перехідною економікою відбувся процес дезінтеграції колишніх партнерів по Раді Економічної взаємодопомоги і утворення угрупувань країн, що відрізняються як за географічним положенням, так і за рівнем розвитку економіки. В економічній літературі закріпилося розмежування колишніх соціальстичних країн Європи як субрегіон Центральної та Східної Європи і країни колишнього СРСР. З другої підгрупи в першу чергу нас цікавлять ті країни колишнього СРСР, які відносяться до Європейського регіону (Росія має специфічний статус. За статистичними звітами ООН її відносять до країн регіону ЦСЄ, за звітами ж МФО – це центрально- азіатська країна) Україна, Білорусь, Молдова. Стан і ступінь розвитку економік країн Західної та Центральної та Східної Європи встановлюються не лише географічними та економічними умовами, а й моделями соціально-економічного розвитку, що покладені в основу економічних програм і економічною політикою цих країн.

На відміну від Західної Європи, яка розвивається під активним впливом інтеграції, Східна Європа переживає важкі часи політичної та суспільно-економічної дезінтеграції. Не тільки окремі постсоціалістичні країни намагаються "дистанціюватись" одна від одної, але розпадаються й окремі країни: СРСР, Югославія, а згодом - і ЧССР. Найменш вразливим виявився розпад ЧССР, що перетворилася на дві держави - Чехію та Словаччину - з мінімальними негативними наслідками для економік обох країн. Досить складний цей процес в колишньому СРСР, Ще складніший - у Югославії.

Таким чином, два субрегіони Європи розвиваються у двох протилежних напрямах - інтеграції на Заході та дезінтеграції на Сході. Проте саме Європа порівняно з іншими регіонами світу має найкращі передумови для розвитку загальноєвропейської інтеграції, єднання і взаємопов'язаного розвитку.

87.Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії.

В начале 90-х годов Венгрия, Польша, Чехия и Словакия активно включились в европейские процессы либерализации внешней торговли, используя для этого, в частности, создание зоны свободной торговли.

В декабре 1992г. эти четыре страны подписали Центральноевропейское соглашение о свободной торговле (CEFTA), к которому с января 1996г. присоединилась Словения. Соглашение предусматривает создание зоны свободной торговли промышленными товарами в течение ряда лет со дня их принятия путем постепенной взаимной отмены таможенных пошлин и других нетарифных ограничений.

В настоящее время развитие экспорта стран Восточной Европы сдерживается не столько внешними барьерами, сколько внутренними трудностями, которые являются результатом перестройки их экономики.

Следует отметить, что восточноевропейские страны прошли немалый путь реформ. Во всех из них созданы демократические, плюралистические системы, не встает и вопрос об отходе от рыночных реформ. Ликвидированы основы централизованного планирования и государственного контроля: цены либерализованы, национальные валюты стали конвертируемыми, потребители и производители относительно свободны в своих решениях. Инфляция в основном подавлена, сведены на нет хронические дефициты.

Значительная часть производимой продукции приходится на частный сектор, внутренние рынки обеспечены широким набором товаров и услуг, вполне сравнимым с имеющимся в промышленно развитых странах, Страны с переходной экономикой предприняли также усилия для интеграции в мировой рынок: существенная часть их внешней торговли приходится на развитые страны, их внешнеэкономические связи углубляются за счет притока прямых и портфельных иностранных инвестиций. Появилось немало новых рыночных институтов таких, как биржи, кредитные инструменты, антимонополистическое регулирование, законодательство о банкротствах и т. д.