85.Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти та національних держав.

Проблеми:

Виділення парникових газових сполук є причиною потепління на Земній кулі. Кліматичні зміни, схоже, створюють екстремальні наслідки для погоди (урагани, повені), інфраструктури, господарства, здоров’я людей та природи.

Значною небезпекою для здоров’я людей є резистентність до нових антибіотиків при лікуванні деяких захворювань та потенційно шкідливі хімікати, що мають довготривалі наслідки при повсякденному вживанні; особливу тривогу викликає загроза харчовій безпеці.

Кожен шостий європеєць живе в бідності. Злиденність та соціальна ізольованість мають для особистості величезні наслідки, такі як хвороби, самогубство та постійне безробіття. Тягар злиденності непропорційно лежить на одиноких матерях або на самотніх жінках похилого віку.

Поки середня тривалість життя збільшується, низький рівень народжуваності в поєднанні зі старінням населення загрожує уповільненням темпів економічного розвитку, а також якості та фінансовій сталості пенсійного забезпечення і соціальній охороні здоров’я. Витрати в багатьох країнах-учасницях між 2000 та 2040 роками можуть зрости до 8% від валового внутрішнього продукту.

За останні десять років в Європі суттєво наростає втрата біологічних ресурсів. Запаси риби у водоймах Європи близькі до критичної позначки. Об’єми відходів зростають швидше, ніж ВВП. Руйнування грунту та зниження родючості послаблюють життєздатність сільськогосподарських земель.

Значно збільшується кількість транспортних засобів, що призводить до створення “пробок” на дорогах. Це переважно впливає на міські території, де виникають такі проблеми, як руйнуваня шляхів, розростання приміських районів, концентрація бідності та соціальної ізольованості. Порушення регіональної рівноваги в ЄС залишається серйозною проблемою.

Стратегічні заходи розв”язання проблем:

- Усі політичні курси мають розглядати сталий розвиток, як предмет основної уваги. Зокрема, наступні огляди спільних політичних курсів повинні розглянути питання про те, який позитивний внесок вони можуть зробити у справу сталого розвитку.

- Огляд спільної аграрної політики в 2002 р. повинен надати належну якість, а не кількість, за допомогою, приміром, стимулювання органічної обробки, інших екологічно безпечних фермерських методів та подальшого переходу від створення ресурсів за рахунок ринкової підтримки до розвитку сільського господарства.

- Спільна рибопромислова політика має сприяти сталому управлінню рибними запасами в країнах ЄС і в міжнародному масштабі, забезпечувати довготривалу життєздатність рибопромисловості ЄС і захист морських екологічних систем.

- Спільна транспортна політика повинна займатися проблемою збільшення кількості автотранспорту і забруднення довкілля та стимулювати застосування екологічно безпечних видів транспорту.

- Політика згуртованості має спрямовувати свої зусилля на менш розвинені регіони та ті, що мають найгостріші структурні проблеми – такі, як занепад міського розвитку, спад сільського господарства – та групи в суспільстві, які є найбільш уразливими до стійкої соціальної обмеженості.

- Комісія представить на розгляд план заходів з удосконалення регламенту Ради Європи в грудні. Він задіє механізми, які забезпечуватимуть включення в усі основні правові пропозиції аналіз потенційних економічних, екологічних і соціальних вигод та витрат на діяльність або її брак в країнах ЄС та за його межами. Рада та Парламент повинні удосконалювати законодавчі пропозиції в такому ж напрямку.

Стратегія ЄС повинна виходити за межі існуючих кордонів Союзу та враховувати країни, що приєднаються протягом наступних років. Ці майбутні країни-члени стоять перед такими ж проблемами, але з відмінними рисами. Наприклад, вони володіють багатими біологічними ресурсами. Проте економічні та соціальні розбіжності дедалі поглиблюватимуться з розширенням Союзу. Нові країни-члени в середньому будуть мати більше сільскогосподарського населення та відставати в інвестуванні в інфраструктуру та виробничі технології. Майбутні реформи Союзу мають враховувати ці відмінності. Країни-кандидати повинні активніше залучатися до участі у впровадженні цієї стратегії.

Крім цього, багато політичних напрямків діяльності ЄС значно впливають на плани сталості далеко за межами Союзу, а виробництво та споживання країн ЄС посилює тиск на спільні екологічні ресурси. Ось чому важливо забезпечити, щоб заходи, які ми вживаємо щодо стабілізації розвитку в Європі, зробили свій внесок у сталий розвиток інших країн світу. Наша політика – внутрішня та зовнішня – має бути активно підтриманою зусиллями інших держав, - особливо тих, що розвиваються, - для досягнення сталого розвитку.

Щоб зробити ефективний внесок для досягнення сталого розвитку в усьому світі, ЄС та країнам-членам потрібно ефективно співпрацювати з іншими державами та міжнародними організаціями, включаючи ОЕСР, Всесвітню Торговельну Організацію, Міжнародну Організацію Праці, Міжнародний Валютний Фонд, Всесвітній банк та Програму Організації Об’єднаних Націй з довкілля. Роль ЄС у наданні допомоги в досягненні сталого розвитку в цьому ширшому контексті буде всебічно розглядатися під час підготовки до саміту “Ріо+10” у Південній Африці в 2002 р.