
- •Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки
- •2.Міжнародні економічні інтереси і економічні стратегії розвитку
- •3. Види, рівні, суб’єкти та об’єкти формування міжнародних економічних стратегій
- •4. Економічне середовище, види й суб’єкти міжнародних економічних стратегій
- •5. Передумови і фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •6. Види й суб’єкти світових економічних стратегій
- •7. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •8.Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •9. Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •10.Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.
- •11.Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •12.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •13.Основні світові теоретичні моделі економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •14. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, внп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •15.Детермінанти формування міжнародних економічних стратегій розвитку. (див. Пит. 5)
- •17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку. (див. Пит. 11)
- •18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •19.Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.
- •20.Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •23.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.
- •24.Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.
- •25. Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •26. Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •28.Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •29.Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •31.Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •32.Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.
- •33. Глобалізація і механізм реалізації стратегій розвитку.
- •34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: геополітичні розломи.
- •35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •36. Стратегії глобалізації: базові принципи формування.
- •37. Монодетерміналізм сучасних глобалізацій них процесів.
- •38. Виміри переваг глобалізації.
- •39. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні і соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації
- •40. Економічний глобалізм та економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •47. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної політики.
- •48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •51. Геополітичні та геоекономічні інтереси та економічні стратегії.
- •53. Країни як суб’єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклик глобалізації.
- •54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.
- •55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.
- •56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.
- •57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство(теорії і реальність).
- •58. Глобальні проблеми 21 ст. (економічний аспект) і трансформація стратегій економічного розвитку.
- •64.Стратегія стійкого розвитку як імператив та виклик.
- •65. Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •66. Індикативне планування та таргетування як фактор усталеного економічного розвитку країн.
- •67. Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії стійкого розвитку.
- •69.Національні переваги та національні пріоритети як основа стратегій стійкого розвитку.
- •70.Інноваційні, фінансово-економічні й соціальні основи забезпечення стійкого економічного розвитку.
- •71. Конкурентне середовище та конкурентні переваги як складові стійкого економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •72.Глобальні проблеми людства та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •73. Взаємозалежність глобальних та національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •74.Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •76.Міжнародні інтеграційні стратегії як основа формування умов стійкого розвитку.
- •77.Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •78.Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних екон стратегій.
- •79.Регіоналізація як наслідок глобалізації.
- •80. Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні конкурентні переваги.
- •81.Регіональна інтеграція як основа формувань регіональних об’єднань.
- •82. Світові фінансово-економічні кризи.
- •83. Єс: мета,стратегія,принципи формування,проблеми розвитку.
- •84. Європейський Союз, етапи формування та еволюція стратегій.
- •85.Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти та національних держав.
- •86.Постсоціалістичні країни в світовому інтеграційному полі.
- •87.Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії.
- •88. Єеп: геополітична мета,стратегія і принципи формування.
- •89.Стратегії загальноамер інтеграції :Нафта,фтаа.
- •90.Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-тихоокеанського регіону:аспекти формування та розвитку.
- •91.Характер ринкових взаємин у світовому економічному просторі:проблема домінування та інтеграції.
- •92. Світові центри тяжіння і інтеграційні процеси.
- •94.Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •95.Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку,адекватних національному менталітету.
- •96.Регіоналізація як цивілізаційне явище.
- •97.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •98.Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.
- •100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.
- •103.Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •106. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •107.Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.
- •108. «Економічне диво»(Цивілізаційний досвід країн Пд. – Сх. Азії).
- •109.Економічні системи країн Ісламу.
- •110.Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •113.Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізаційних диверсифікацій.
- •115.Глобалізація як західний проект.
- •116.Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •120.Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн з перехідною економікою.
- •122. Економічні системи високо розвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •123. Варіативність стратегій транзитивних країн.
- •124. Ринкові реформи у Центральній та Східній Європі: концепції та стратегії.
- •125.Стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі.
- •126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.
- •127. Суб’єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.
- •128. Стратегії ринкових реформ: проблема синтезу та національної адаптації реформаторських моделей.
- •129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.(див.122)
- •131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.(див. Питання 124)
- •132. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •133. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •135. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •136. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •137. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •138. Стратегії сб, єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •139. Гатт/сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.
- •141. Україна і стратегії регіоналізації.
- •142. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні. (див. Питання 124)
- •143. Україна у геостратегічному контексті.
- •144. Світові центри тяжіння: варіативність міжнародних економічних стратегій і вибір України.
- •145. Україна як об’єкт геополітичних стратегій.
- •146. Україна – єс у контексті міжнародних економічних стратегій(див 133)
- •147. Україна – єеп у контексті міжнародних економічних стратегій(див 132)
- •148. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •149. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •150. Україна і гуам: ефективність співробітництва.
- •151. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •152. Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.
- •153. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •154. Україна і Росія: порівняльний соціоекогенез.
- •155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни.
- •156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •157. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •158. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
85.Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти та національних держав.
Проблеми:
Виділення парникових газових сполук є причиною потепління на Земній кулі. Кліматичні зміни, схоже, створюють екстремальні наслідки для погоди (урагани, повені), інфраструктури, господарства, здоров’я людей та природи.
Значною небезпекою для здоров’я людей є резистентність до нових антибіотиків при лікуванні деяких захворювань та потенційно шкідливі хімікати, що мають довготривалі наслідки при повсякденному вживанні; особливу тривогу викликає загроза харчовій безпеці.
Кожен шостий європеєць живе в бідності. Злиденність та соціальна ізольованість мають для особистості величезні наслідки, такі як хвороби, самогубство та постійне безробіття. Тягар злиденності непропорційно лежить на одиноких матерях або на самотніх жінках похилого віку.
Поки середня тривалість життя збільшується, низький рівень народжуваності в поєднанні зі старінням населення загрожує уповільненням темпів економічного розвитку, а також якості та фінансовій сталості пенсійного забезпечення і соціальній охороні здоров’я. Витрати в багатьох країнах-учасницях між 2000 та 2040 роками можуть зрости до 8% від валового внутрішнього продукту.
За останні десять років в Європі суттєво наростає втрата біологічних ресурсів. Запаси риби у водоймах Європи близькі до критичної позначки. Об’єми відходів зростають швидше, ніж ВВП. Руйнування грунту та зниження родючості послаблюють життєздатність сільськогосподарських земель.
Значно збільшується кількість транспортних засобів, що призводить до створення “пробок” на дорогах. Це переважно впливає на міські території, де виникають такі проблеми, як руйнуваня шляхів, розростання приміських районів, концентрація бідності та соціальної ізольованості. Порушення регіональної рівноваги в ЄС залишається серйозною проблемою.
Стратегічні заходи розв”язання проблем:
- Усі політичні курси мають розглядати сталий розвиток, як предмет основної уваги. Зокрема, наступні огляди спільних політичних курсів повинні розглянути питання про те, який позитивний внесок вони можуть зробити у справу сталого розвитку.
- Огляд спільної аграрної політики в 2002 р. повинен надати належну якість, а не кількість, за допомогою, приміром, стимулювання органічної обробки, інших екологічно безпечних фермерських методів та подальшого переходу від створення ресурсів за рахунок ринкової підтримки до розвитку сільського господарства.
- Спільна рибопромислова політика має сприяти сталому управлінню рибними запасами в країнах ЄС і в міжнародному масштабі, забезпечувати довготривалу життєздатність рибопромисловості ЄС і захист морських екологічних систем.
- Спільна транспортна політика повинна займатися проблемою збільшення кількості автотранспорту і забруднення довкілля та стимулювати застосування екологічно безпечних видів транспорту.
- Політика згуртованості має спрямовувати свої зусилля на менш розвинені регіони та ті, що мають найгостріші структурні проблеми – такі, як занепад міського розвитку, спад сільського господарства – та групи в суспільстві, які є найбільш уразливими до стійкої соціальної обмеженості.
- Комісія представить на розгляд план заходів з удосконалення регламенту Ради Європи в грудні. Він задіє механізми, які забезпечуватимуть включення в усі основні правові пропозиції аналіз потенційних економічних, екологічних і соціальних вигод та витрат на діяльність або її брак в країнах ЄС та за його межами. Рада та Парламент повинні удосконалювати законодавчі пропозиції в такому ж напрямку.
Стратегія ЄС повинна виходити за межі існуючих кордонів Союзу та враховувати країни, що приєднаються протягом наступних років. Ці майбутні країни-члени стоять перед такими ж проблемами, але з відмінними рисами. Наприклад, вони володіють багатими біологічними ресурсами. Проте економічні та соціальні розбіжності дедалі поглиблюватимуться з розширенням Союзу. Нові країни-члени в середньому будуть мати більше сільскогосподарського населення та відставати в інвестуванні в інфраструктуру та виробничі технології. Майбутні реформи Союзу мають враховувати ці відмінності. Країни-кандидати повинні активніше залучатися до участі у впровадженні цієї стратегії.
Крім цього, багато політичних напрямків діяльності ЄС значно впливають на плани сталості далеко за межами Союзу, а виробництво та споживання країн ЄС посилює тиск на спільні екологічні ресурси. Ось чому важливо забезпечити, щоб заходи, які ми вживаємо щодо стабілізації розвитку в Європі, зробили свій внесок у сталий розвиток інших країн світу. Наша політика – внутрішня та зовнішня – має бути активно підтриманою зусиллями інших держав, - особливо тих, що розвиваються, - для досягнення сталого розвитку.
Щоб зробити ефективний внесок для досягнення сталого розвитку в усьому світі, ЄС та країнам-членам потрібно ефективно співпрацювати з іншими державами та міжнародними організаціями, включаючи ОЕСР, Всесвітню Торговельну Організацію, Міжнародну Організацію Праці, Міжнародний Валютний Фонд, Всесвітній банк та Програму Організації Об’єднаних Націй з довкілля. Роль ЄС у наданні допомоги в досягненні сталого розвитку в цьому ширшому контексті буде всебічно розглядатися під час підготовки до саміту “Ріо+10” у Південній Африці в 2002 р.