57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство(теорії і реальність).

Зараз відбувається перехід від одного рівня світової цивілізації до іншої, що здійснюється перш за все шляхом глобальних за своїм змістом технологічних революцій, що викликають якісні стрибки в розвитку суспільно-продуктивної сили людської праці та способу взаємодії людини з природою. Нинішній етап глобального розвитку – це етап технологічної та економічної революції постіндустріального типу. Аналізуючи процеси глобальної трансформації, є підстави визначити поступове вирівнювання їх розвитку від країни до країни, від регіону до регіону.

Наприклад, питома вага зарубіжних інформаційних банків, що використовуються в Японії, в загальній кількості використовуваних інформаційних банків в 1990 році складала 83,2%. Тобто Японія, інформатизація якої економіки якої досягла високого рівня, тотально залежить від глобальних інформаційних потоків і є повною мірою інтегрованою в глобальні інформаційні мережі, експлуатуючи їх в національних інтересах.

В умовах постіндустріальної економіки виробництво і споживання знань стає найбільшим пріоритетом національних економічних стратегій. Там, де країни виробили і послідовно реалізують стратегічні програми інформації і саєнтифікації (наукового насичення) економіки, темпи економічного прогресу є вражаючими.

У другій половині 20-го століття розвиток світової економіки ознаменувався великими якісними зрушеннями у співвідношеннях живого, людського капіталу і традиційного, класичного фінансового капіталу. Це стало результатом формування нового технологічного способу виробництва в умовах науково-технічної революції. Сучасні виробничі системи продиктували докорінні зміни відносин між найманим працівником та власниками капіталу. Без високої і зростаючої кваліфікації працівника, без його творчої інтелектуальної праці, без його безпосередньої зацікавленості у високих результатах функціонування сучасних виробничих систем, стає неможливим. Особливе значення мають глибині трансформації і зрушення у відносинах власності, т.як. нині йдеться про демократизацію розподілу суспільної власності через малий бізнесу і через акціонування середніх і великих компаній крім того зростає питома вага таких інститутів як страхові фонди, банки в загальних розмірах власності. Іде процес глобальної де персоніфікації приватної власності.

Постіндустріальна трансформація економіки, її інтенсифікація має великі глобальні як позитивні , так і негативні наслідки довготривалого характеру. Вони неминуче призведуть до нових якісних змін у взаємовідносинах суспільства і природи. Ще гострішою стає проблема виживання людства. Зростає роль держави в розвитку особливої сфери діяльності суспільства – природо охорони, яка вимагає величезних матеріальних витрат. Аналізуючи існуючі концепції постіндустріальної цивілізації слід виходити з того, що вперше в історії економіка на цій історичній фазі розвитку стане глобальною соціальною економікою. Новою технологічною базою і основною технологічною структурою суспільства стає повна комплексна системна автоматизація виробництва, управління, обслуговування, розподілу, транспортування, що базується на електроніці і інформатиці.

З розвитком нової технологічної бази людина стане носієм, як правило, інтелектуальних і творчих функцій створення наладки і контролю функціонування комплексно-автоматизованих виробничих систем.

Постіндустріальна, технотронно-інформаційна економічна система передбачає революційні зміни в економічній, відтворювальній, територіальній та інституційній структурі суспільного виробництва. Повинна різко зменшитися питома вага промисловості і сільського господарства за питомої ваги працюючих. Різко зросте питома вага працюючих – у сфері обслуговування зайнято 70% працюючого населення. Найбільших масштабів і питомої ваги за чисельністю зайнятих набуватимуть інформаційний сектор, індустрія інформатизації та сектор наукового обслуговування виробництва.