55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.

За умови нестримного поступу наднаціонального капіталу, який диктує свої умови соціально-економічного розвитку більшості країн світу, та послаблення відповідної регулюючої функції авторитетних міжнародних організацій дедалі частіше звучать голоси різноманітних об’єднань і угруповань громадян на захист суспільних інтересів. На сьогодні державна власність багатьох країн опинилася в руках глобального капіталу та підконтрольна йому. При цьому глобальні ринкові сили не гарантують проведення економічної чи соціальної політики, яка б створювала умови для росту благополуччя людей. Глобальний капітал виступає проти соціалізації глобального розвитку. Поряд з цим іде зрощення економічних інтересів глобального фінансового капіталу з інтересами національної державної бюрократії. Глобальний капітал все більше ховає свої прибутки від державних податків. Окремі держави безсильні в боротьбі з глобальним рухом капіталу. Вони не здатні контролювати відповідні національні сегменти глобалізованих фінансових ринків. Глобальний фінансовий нагляд на сьогодні відсутній. Глобальному капіталізму в сьогоднішніх його формах , коли він виступає як носій глобальної несправедливості та глобальної експлуатації, загрожує неминучих крах. Вихід з глобальної кризи капіталізму бачать в тому, щоб прийняти концепцію глобального відкритого суспільства з його глобальною відкритою економікою. Але деякі вчені вважають що глобальні стратегії повинні бути стратегіями чесної та взаємовигідної інтеграції для всіх країн, а не тільки для сильних.

56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.

Глобалізація видається як процес зростаючого впливу на соціальну дійсність окремих країн з боку різноманітних факторів міжнародного рівня: економічних та політичних зв’язків, культурного та інформаційного обмінів тощо. Переваги глобалізації полягають у більш ефективному розподілі та використанні факторів виробництва, а отже – в істотному підвищенні можливостей для виробництва та споживання. У сучасному суспільстві високий рівень мобільності та адаптації оцінюється позитивно не тільки з позиції окремої людини, а й суспільства в цілому. А тому виявлення нових можливостей для громадян різних країн взаємопов’язане з підвищенням рівня освіти, покращенням умов праці та винагороди за неї, сприянням поліпшенню добробуту. Глобальна економіка вимагає створення інститутів, що насамперед забезпечуватимуть функціонування ринків. При цьому, національні та міжнародні інвестори вимагають наявності прозорої правової держави, стабільних систем прав власності та особистості. Тобто, складність і різноманітність взаємопов’язаних проблем формують нове суспільне та економічне середовище, управління котрим вимагає нового системного мислення, нових кваліфікацій та нових управлінських якостей і має спрямовуватись на якомога повніше вивільнення інтелектуального та підприємницького потенціалу українців. В умовах глобалізації вирішального значення набувають: спеціалізація; інтеграція; відносні переваги країни, а індустріальна економіка звільняє місце економіці інформаційній або економіці, базованій на знаннях. Останнє висуває високі вимоги до підвищення якості людського капіталу, приведення освіченості населення у відповідність до зростаючих вимог світової інтеграції. Глобалізація при цьому також означає надання ширших свобод для ефективного розміщення товарів, капіталів, послуг, людських ресурсів.