50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.

Необхідно відмітити, що сам Захід, який дав товчок розвитку глобальної стихії, відгородився від її негативів подвійним захисним стандартом. До себе цю ринкову дозволеність західні країни фактично не застосовували.

Захід довів, що його власні інтереси виконуються однозначно. Але без граничний лібералізм та повна відкритість, які вигідні Заходу в зовнішньому аспекті, почали все в більшій мірі перетворювати слаборозвинені країни і країни перехідного періоду в глобальні жертви. Через мірним виявилося перекачування багатства на користь Заходу на основі зростаючої нееквівалентності та глобальної несправедливості. Стало ясно, що цей катастрофічний для країн, що розвиваються та країн, що трансформуються результат є наслідком влади ринкової глобальної стихії.

Загроза зі сторони Заходу для нових країн в тому і є, що сам Захід не має розумної довгострокової стратегії і часто його політика непередбачена. Відомі західні моделі саморегулювання суспільства не підтвердили своєї абсолютної ефективності. Захід своєю політикою не сприяє гармонізації світових господарських відносин і не підтягує мир до власного економічного розвитку. За благочинною його місією приховані механізми небувалої перекачки ресурсів країн, що розвиваються на користь високо розвинутих країн.

Багато дослідників дійшли висновку, що в основі стратегії Заходу відносно України лежить економічна агресія і концепція довгострокової “економічної війни”.

Але разом з тим “нова стратегія” Заходу на відчуження та ізоляцію більшості постсоціалістичних країн приречена на історичний крах.

51. Геополітичні та геоекономічні інтереси та економічні стратегії.

Зовнішня складаючи національної безпеки тісно пов’язана з геополітичними реаліями та стратегічними завданнями, яких планує досягнути держава в сфері відносин з іншими країнами світу. В цьому контексті геополітика як прояв впливу географічного розташування держави – залишається важливою початковою точкою для визначення зовнішньополітичних пріоритетів.

Класична геополітика була збудована за принципом : географічне середовище – держава – зовнішня політика і являла собою систему поглядів на можливість використання просторових факторів міжнародних відносин в інтересах забезпечення національної безпеки.

Щодо України, то вона , на жаль, ніколи не мала чіткої геополітичної стратегії. Розробка такої стратегії є життєвою необхідністю для України як незалежної суверенної одиниці. Це цілком відповідає геополітичному потенціалу та можливостям України як великої європейської країни. Необхідність розробки консистентної національної стратегії на перспективу згідно нових геополітичних пріоритетів стала сьогодні однією з найважливіших задач України в процесі побудови державності. Однозначне рішення геополітичної дилеми : повернення до європейського цивілізаційного простору як повноправного суб’єкта Євроатлантичної геополітики виглядає сьогодні єдиним розумним вибором для українського народу.

Країни, які сьогодні спрямовують та контролюють процеси створення нових технологій, завтра будуть контролювати ринки. Відставання у створенні та впровадженні нових технологій не лише знижує конкурентну спроможність країни, але й призводить до сповільнення розвитку людського капіталу. Людський капітал формується не тільки в умовах постійного оновлення нових знань, а й застосування знань (працюючий людський капітал). До того ж, людський капітал мігрує з місць, де для нього не створено умов, у місця, де він може знайти застосування. Отож, знання і кваліфікація – основний фактор нової економіки.