36. Стратегії глобалізації: базові принципи формування.

Глобалізація – це процес прискорення розвитку взаємозв’язку в усіх сферах людської діяльності і перетворення їх в суцільну планетарну мета систему. Найважливішими проявами глобалізації є бурхливий розвиток системи засобів інформації, формування єдиної світової інформаційної мережі і системи комунікацій, формування світового фінансового ринку, поширення діяльності ТНК, посилення транс націоналізації світової економіки, формування системи міжнародних організацій, які разом з ТНК утворюють наднаціональний механізм управління світовою економікою, збільшення числа недержавних суб’єктів міжнародного життя, посилення «відкритості національних економік», виявляється тенденція нерівномірності розвитку високорозвинених країн та країн з менш розвинених, регіоналізація світової економіки, соціальна трансформація в планетарному вимірі, що виражається в інтеграції окремих елементів суспільства в глобальні світові структури, ослаблення традиційних зв’язків та орієнтація на уніфіковані цінності, прискорення взаємодії культур. Ці характерні прояви глобалізації впливають на національні економічні політики, тому кожна країна, враховуючи свій економічний рівень розвитку і цілі, які вона може досягнути, і враховуючи прояви глобалізації розробляє стратегію економічного розвитку для власної країни. Адже в умовах глобалізації країна може володіти всіма необхідними для розвитку ресурсами. Не враховувати умов глобалізації не розумно і не можливо, бо це об’єктивний процес, ігнорування якого може привести до «викенення» країни на узбіччя світової економіки.

37. Монодетерміналізм сучасних глобалізацій них процесів.

Глобалізаційні процеси – це явище кінця 20 ст., феномен якого вражає своєю швидкістю. Нові порядки у світі традиційно складаються століттями, а глобалізація прогресувала так швидко, що зміни не завжди можна було усвідомити одразу. За короткий термін часу у світі почали домінувати не країни, не регіони, а глобалізаційні процеси, які в певній мірі є продовженням процесів інтеграції, інтернаціоналізації, сформувалися зв’язки між країнами через міжнародну торгівлю, рух капіталу, міграцію робочої сили тощо. Глобалізація не зводиться до інтеграції чи інтернаціоналізації, це якісно нове явище, якому притаманні такі особливі риси: глобалізація - це наддержавний процес на відміну від попередніх процесів, що мали характер міждержавний; глобалізація стала домінуючим фактором у світовій економіці, адже не врахувавши його, країна може опинитися на узбіччі світового господарства; поява нових глобальних гравців – ТНК, які за невеликий термін часу обігнали національні компанії і країни середніх розмірів; глобалізація – це особливість всіх сучасних світових процесів, для яких час і простір не мають значення.

Як би не відносилися до глобалізації її критики чи противники, слід визнати, що вона вже істотно змінила світову систему, як породжуючи нові проблеми, так й відкриваючи нові можливості для країн. Це процес, який об’єктивно існує і диктує свої умови країнам, які змушені пристосовуватися до глобалізацій них процесів, з метою використання переваг глобалізації, а також вони змушені боротися з негативними проявами глобалізації.